WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Економічне і соціально-політичне становище Австрії у міжвоєнний період - Реферат

Економічне і соціально-політичне становище Австрії у міжвоєнний період - Реферат

марксизмом". Вони набрали 1,7 млн. голосів, СДПА - 1,5 млн. голосів. Новий уряд Австрії знову очолив І. Зейпель, в який увійшли і лідери геймверу (союз захисту батьківщини).
Тим часом 14 липня 1927 р. у Відні завершився суд над фашистськими вбивцями із Шаттендорфа. Суд виніс виправдувальний вирок вбивцям.
15 липня 1927 р. у Відні почалися стихійні страйки протесту, на вулицях з'явились барикади. Поліція спробувала їх придушити. Робітники у відповідь спалили Палац юстиції. За два дні зіткнень з поліцією у Відні було вбито 140 чол., у госпіталі було доставлено 1057 поранених.
17 липня 1927 р. керівники Соціал-демократичної партії і профспілки оголосили 24-годинний страйк протесту. 18 липня за вимогою Зейпеля і СДПА страйк був припинений. Лідери Компартії були арештовані, а їх газета "Роте фане" була закрита.
Робітничий рух Австрії після цього суттєво ослаб, сили фашистів серйозно зросли. Християнсько-соціальна партія почала кампанію за перегляд конституції з метою обмеження прав парламенту, де суттєво зросло число депутатів соціал-демократів. В квітні 1929 р. уряд Зейпеля через суперечки навколо змін в конституції пішов у відставку. Новим канцлером став Штрерувіц, потім Шобер (той, що розстріляв демонстрацію в Шаттендорфі). Цей уряд і здійснив перегляд конституції. У грудні 1929 р. зміни до конституції були внесені. Виборче право надавалося особам, які досягли 21 року (це обмежувало число виборців). Президента обирали всенародним голосуванням. Його права розширяли, надавши можливість розпускати парламент. Уряд призначався парламентом. Була узаконена корпоративна система. Економічна криза докотилася і до Австрії. У 1931 р. продукція металургійної промисловості складала лише 17%, потерпів крах найбільший банк "Кредите-нштальт". Безробіття стало масовим явищем. Всього на цей час було 600 тис. чол. безробітних (кожний третій). В окремих місцях до 50% людей не мали роботи. Заводи зупинялися, обладнання демонтувалось або йшло на металолом - сумні реалії тих років.
Встановлення фашистської диктатури в Австрії було лише справою часу. Претендентами на це були гаймверівці і нацисти, які відповідно орієнтувались на Італію і Німеччину. На муніципальних виборах у квітні 1932 р. у Відні нацисти одержали 201 тис. голосів виборців замість 27 тис. у 1930 р.
У жовтні 1932 р. був сформований уряд Дольфуса, який орієнтувався на Італію. У нього увійшли представники Християнсько-соціальної партії, геймверу і ландбунду (партія заможних селян).
15 липня 1932 р. в Лозанні був підписаний протокол, за яким Австрія отримувала міжнародну позику розміром 300 млн. шилінгів строком на 20 років.
Нацисти Австрії (орієнтувались на Німеччину) ще більше активізувалися. У жовтні 1932 р. вони влаштували парад у Відні, який приймали Геринг і Рем. З приходом до влади в Німеччині фашистів наступ австрійських фашистів відбувався по усіх напрямках. У березні 1933 р. був розпущений парламент, введений закон про надзвичайні повноваження уряду. 26 травня 1933 р. знову була заборонена Компартія Австрії. У червні 1933 р. була формально заборонена Націонал-соціалістична партія (гітлерівські агенти в Австрії). Усі ці заходи були доповнені 40 надзвичайними декретами.
Тоді ж у березні 1933 р. уряд Дольфуса видав декрет про створення концтаборів для утримання там політичних опонентів. СДПА намагалась дійти компромісу з урядом Дольфуса щодо стабілізації внутрішньополітичної обстановки, маючи за собою солідну підтримку робітничого класу Австрії, шуцбунду.
Уряд Дольфуса вирішив завдати соціал-демократам і шуцбунду нищівного удару. 12 лютого 1934 р. у Лінці поліція робила обшуки в робітничих кварталах. В одному із робітничих будинків була знайдена зброя. При спробі її конфіскувати один із шуцбундівців відкрив кулеметний вогонь. В Лінці, Відні та інших містах почалися вуличні бої. СДПА оголосила загальний страйк і закликала шуцбунд до зброї. Бої шуцбундівців з урядовими військами і хеймверівцями тривали п'ять днів. Нестача зброї і непевність керівництва СДПА і профспілок привели до їх поразки. У боях загинуло 1200 чоловік, 10 тис. чол. потрапили в тюрми і концтабори. Лідер СДПА О. Бауер та інші керівники страйку втекли в Чехословаччину.
1 травня 1934 р. була прийнята нова конституція. Одночасно з цим вступив у дію конкордат між австрійським урядом і Ватиканом, згідно якого церква поновлювала ті права, що мала при династії Габсбургів.
Були заборонені усі ліві організації, профспілки. Фашистський режим в Австрії став реальністю. В економіці Австрії панував німецький капітал. У липні 1934 р. група нацистів зробила спробу захопити владу. При цьому був вбитий канцлер Дольфус. Однак Німеччина, побоюючись збройної протидії з боку Італії, не наважилась почати вторгнення в Австрію. Путч провалився.
Новим канцлером Австрії став К. Шушнінг. Він швидко придушив путч нацистів. Його політичним орієнтиром була Німеччина. Єдиною перешкодою в цій справі було домагання німецьких фашистів беззастережного захоплення Австрії. Противником таких вимог з боку німецьких фашистів були і гаймверівці. Вони хотіли мати певну автономію в майбутній великій Німеччині. З огляду на це гаймвер у травні 1936 р. був роззброєний урядовими військами і включений до складу австрійської армії.
На початку 1936 р. відбулося німецько-італійське зближення. Італія перестала чинити опір Німеччині в підготовці "аншлюсу". 11 липня 1936 р. між Німеччиною і Австрією була укладена угода з трьох пунктів: німецький уряд визнає суверенітет Австрії; націонал-соціалізм - це внутрішня справа обох країн і це не повинно вести до спроб зміни його статусу; Австрія визнає себе німецькою державою. У секретному додатку Шушнінг зобов'язувався підкорити зовнішню і внутрішню політику інтересам Німеччини. В уряд мали бути введені австрійські нацисти.
У листопаді 1936 р. угода була доповнена зобов'язанням Австрії спільно з Німеччиною вести боротьбу проти комунізму і не вступати ні в які економічні угоди на Балканах.
Це була тактика "холодного аншлюсу" з боку Німеччини, і не було ніякої протидії з боку Англії і Франції. В Австрії мали місце масові протести проти сваволі фашистів. Шушнінг пішов на заборону Націонал-соціаліс-тичної партії Австрії, але уже в лютому, на вимогу Гітлера відмінив заборону Націонал-соціалістичної партії Австрії і погодився передати Націонал - соціалістам керівні посади в уряді, в органах державної влади.
Робітники Відня зібрали 1 млн. підписів з вимогою чинити опір німецькій експансії. На 13 березня 1938 р. Шушнінг призначив плебісцит про незалежність країни. Гітлер зажадав відмінити плебісцит, а самому Шушнінгу піти у відставку. Шушнінг виконав ультимативні вимоги Гітлера.
11 березня 1938 р. в Австрію вступили німецькі війська, а слідом за ними - загони гестапо. Незалежність Австрії була знищена. Австрія була включена до складу Німеччини. 13 березня 1938 р. новим канцлером Австрії став З. Інкварт, який оголосив Австрію німецькою державою. 18 березня католицька церква Австрії вітала німецьких фашистів як "борців проти небезпеки комунізму". "Аншлюс" Австрії до Німеччини вітали і соціал-демок-рати.
Так була реалізована теорія "єдиної німецької нації" і "другої німецької держави".
Література:
1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд -М., 1987 611с.
2. Вторая мировая воина в воспоминаниях. -М., 1990. 551с.
3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 - сентябрь 1943. -М., 1980. 464 с.
4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. -М., 1990. Т.1-2.
5. Грушевский М.С. На порозі нової України. -К., 1991. 120 с.
6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. -М., 1981. Т.1-2.
7. Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. -М., 1986. 131с.
8. Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. -М., 1962.
9. История внешней политики СССР 1917-1966. -М.,1986. Т.2. 691с.
10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. -М., 1987. Т.1-2.
11. Крылов С.Б. История создания ООН. -М., 1960. 343 с.
12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. -М., 1957. Т.1-2.
13. Локарнская конференция 1925г. Документы -М., 1959. 511с.
14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. -М., 1987. 711с.
15. Алатри П. Происхождение фашизма -М., 1961. 461с.
16. Брандт В. Воспоминания -М., 1981. 521с.
17. Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. -М., 1991. 391с.
18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского -М., 1991. 391с.
19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX - 70-е годы XX ст. Статистика 391с.
20. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами -М., 1984. 296с.
Loading...

 
 

Цікаве