WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Геополітичні зміни у світі: причини, характер і наслідки - Реферат

Геополітичні зміни у світі: причини, характер і наслідки - Реферат

розчленувати Росію на окремі держави. Англія стала на шлях створення навколо Росії "санітарного кордону". Верховна рада Антанти заборонила контакти з Росією Мексиці, Норвегії, Швеції, Іспанії, Чилі, Аргентині, Венесуелі.
Зі свого боку радянська влада не тільки оборонялась, але й намагалась проводити політику на підтримку перш за все, в країнах Європи, світової революції. Комуністи, соціалісти в багатьох країнах світу організовували мітинги на підтримку радянської Росії. Особливі надії В. Ленін покладав на здійснення соціалістичної революції в Німеччині, в зв'язку з цим приведемо такий його вислів: "Всі помремо за те, щоб допомогти революції в Німеччині."
Особливий інтерес до подій у Росії був у найближчих її сусідів, на Заході це країни Прибалтики. Після революції в Німеччині (8-9 листопада 1918 р.) розпочалося виведення її військ з Литви, Латвії, Естонії, України, Білорусії. Тоді ж на території вищеназваних країн була встановлена радянська влада.
З 1919 р. на території Росії уже не було іноземних військ. З цього часу країни Заходу надавали антирадянським силам матеріальну і військову допомогу ,продовжували блокувати політичні і дипломатичні зусилля радянської влади щодо налагодження відповідних відносин.
Армії Денікіна, Колчака, Юденича, Врангеля не раз створювали серйозну загрозу радянській владі. Однак підтримка з боку селян, особливо після зміни курсу щодо середнього селянства, зростала, і це було вирішальним фактором непереможності радянської влади. Радянська Росія одержала підтримку і з боку міжнародного пролетаріату. Протягом 1919-1920 рр. у складі Червоної армії воювали 80 тис. угорців, 40 тис. китайців, десятки тисяч німців, чехів, поляків, сербів, румун і добровольці інших національностей.
1920 рік став роком останньої спроби країн Заходу з допомогою Польщі ліквідувати радянську владу. Радянська влада здійснила першу спробу реалізувати концепцію експорту революції в Європу. Невдача поляків і радянської Росії збройним шляхом вирішити ці завдання засвідчили той факт, що слід визнавати статус-кво як об'єктивну реальність повоєнного світу. Почався процес вироблення країнами Заходу нової стратегії у відносинах з радянською Росією. Центр її переміщався в дипломатичну і політичну площину.
Підсумки й основні уроки громадянської війни в Росії.
Першим підсумком громадянської війни можна вважати успіх радянської влади у збройній боротьбі з супротивниками. Досягнуто цього успіху було завдяки тому, що більшість робітників і селян підтримали радянську владу, сподівались на краще життя після війни.
Другим підсумком громадянської війни було те, що економіка за 4 роки участі Росії у світовій війні і 3 роки громадянської війни практично була зруйнована. Найбільші страждання випали від цього на долю робітників. Усі спроби інтенсифікувати виробництво продукції шляхом організації соціалістичного змагання, через примусову працю в трударміях позитивного результату не дали.
Третій підсумок полягає в тому, що здійснити революцію легше, ніж налагодити управління всіма сферами життя країни. Відсутність досвіду, кадрів, складні політичні і воєнні умови - все це ускладнювало процеси управління державою і сприяло зародженню адміністративно-командної системи. Демократичні традиції в цій галузі були надзвичайно слабкі, а "авторитет" сили сприймався як належне.
Четвертий підсумок полягає в тому, що за 7 років війни багато людей звикли стріляти, вбивати. Ці риси були дуже небезпечні для майбутнього. Войовничість, готовність до виконання будь-яких наказів, бажання знайти ворога і знищити - все це відбилося на духовному і культурному рівні того покоління людей.
П'ятий підсумок полягає в тому, що безперспективним у політиці є шлях як експорту революції, так і експорту контрреволюції. Спроби реалізації цих політик на території Росії призвели до страшних наслідків в економіці, політиці, духовній сфері.
Шостий підсумок полягає в тому, що політика конфронтації, яка брала свій початок з 1917 р., не є реалістичною, не відбиває інтересів народів, не приносить користі нікому. Звідси випливає, що державним діячам слід уникати такої політики.
Сьомий підсумок полягає в тому, що громадянська війна була роками героїчного і трагічного. У 1918-1920 рр. загинуло 12-15 млн. чоловік (військових - 800 тис.). Що це, ціна Жовтневої революції, чи наслідок дій антирадянських сил?
Восьмий підсумок полягає в тому, що це був час здобуття національної незалежності і втрати її народами національних окраїн колишньої Російської імперії.
У сучасній історіографії утверджується плюралізм щодо поглядів на причини, характер і основні події 1918-1920 рр. на території Росії. Більшість дослідників цього періоду сходяться на тому, що в тих драматичних процесах винні обидві сторони - радянська влада і білогвардійці разом з іноземними інтервентами. Вирують політичні дискусії навколо питання про терор у роки громадянської війни. Одні дослідники вважають, що в розв'язанні терору винні органи радянської влади, інші - всю вину покладають на білогвардійців. Нам здається, що постановка цього питання є некоректною, оскільки попросту не буває громадянської війни без насильства, терору з обох сторін.
Міжнародне становище радянської Росії (з 1922 р. - СРСР) не було стабільним. Загроза нової інтервенції не була знята. Все це давало підстави Сталіну підтримувати тезу про оточену фортецю, довести централізацію управління країною до найвищих розмірів.
Таким чином, першою ознакою геополітичних змін в Європі в ході Першої світової війни стала Лютнева і Жовтнева революції 1917 р. в Росії.
У 1918 р. німецькі війська організували три наступи на позиції французів і англійців. 18 липня союзники перейшли в контрнаступ на р. Марні і більше не випускали воєнної ініціативи зі своїх рук. Остаточного удару по німецьких військах було нанесено союзними військами біля Ам'єна 8 серпня 1918 р. 28 серпня капітулювала Болгарія, через місяцьзапросили миру Австро-Угорщина і Туреччина.
За таких умов у Центральній і Південно-Східній Європі національно-визвольний рух охопив представників усіх верств населення. Національна буржуазія вимагала рівних прав з австрійською та угорською буржуазією. Селяни національних районів вимагали ліквідації феодальної власності на землю. Революційне крило соціал-демократії вело боротьбу за ліквідацію основ капіталізму.
Економічне становище національних окраїн Австро-Угорської імперії за роки війни погіршилось, що було причиною поширення ідеї влади трудящих. В Угорщині, Австрії стали виникати ради робітничих солдатських депутатів. Вплив ідей і революційних перетворень у Росії на політичне життя народів Східної Європи був незаперечним. На жовтень 1918 р. з австро-угорської армії дезертирувало 225 тис. солдатів.
5-6 жовтня 1918 р. в Загребі (Хорватія ) відбулося Народне віче. На ньому була висунута ідея створення єдиної слов'янської держави. 29 жовтня така держава була створена (Держава СХС). 1 грудня 1918 р. було утворено королівство сербів, хорватів і словенців.
28 жовтня 1918 р. Національна рада у Празі проголосила створення Чехословацької держави. Того ж дня від Австро-Угорщини відділилися польські землі.
У ніч з 30 на 31 жовтня 1918 р. у Будапешті і Відні одночасно відбулися революції, в результаті яких в Австрії та Угорщині було повалено монархію Габсбургів.
Loading...

 
 

Цікаве