WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Геополітичні зміни у світі: причини, характер і наслідки - Реферат

Геополітичні зміни у світі: причини, характер і наслідки - Реферат

політичним курсом на світову революцію; яким чином через Німеччину вийти на економічні і політичні відносини з країнами Заходу.
Через 6 місяців після Жовтневої революції Ленін зрозумів, що соціалістична революція в Німеччині малоймовірна. Переговори делегації радянської Росії з Німеччиною у Бресті і підписаний там мирний договір був не тільки порятунком радянської Росії, але і в певному розумінні першим відступом радянської влади від політики світової революції.
Щодо питання про долю іноземних капіталів у Росії, то воно вирішувалося новою владою не так, як було прийнято в міжнародних відносинах. Уряд прийняв рішення про експропріацію власності іноземних громадян (2,935 млн. золотих карбованців), про націоналізацію банків, про анулювання іноземних кредитів (5,695 млн. золотих карбованців), про відмову виплачувати військові кредити країнам Антанти (7,273 млн.зол.крб.) 22 квітня 1918 р. уряд радянської Росії прийняв Декрет про націоналізацію зовнішньої торгівлі.
Права людини новою владою в Росії розглядалися лише через призму інтересів робітників і селян. Усі інші верстви населення були поставлені поза рамки загально-цивілізаційних відносин, їх інтереси просто не враховувалися, їх права на майно грубо порушувалися. Чинилися різні перепони на шляху здійснення віруючими релігійних і духовних потреб. Все це ускладнювало суспільні відносини в Росії, не сприяло авторитету нової влади серед правлячих кіл світу, в Європі зокрема.
Подальші дії більшовиків як правлячої партії здійснювалися у двох напрямках: перший - перерозподіл власності на користь тих, хто нею не володів(він носив популістський характер); другий - придушення силою опору революційним перетворенням, як це мало місце в Петрограді в січні 1918 р. І все-таки слід сказати, що народ Росії у своїй більшості підтримав дії більшовиків. На наш погляд, це пояснюється тим, що значна частина населення повірила обіцянкам нової влади щодо поліпшення умов життя. Певна частина злякалася репресій з боку органів нової влади.
Тим часом державне будівництво здійснювалось в усіх напрямках. 8 жовтня 1917 р. була утворена робітничо-селянська міліція, 22 листопада 1917 р. - Всеросійська надзвичайна комісія. 15 січня 1918 р. був виданий Декрет про створення Червоної армії. До літа 1918 р. були ліквідовані вищі органи влади Тимчасового уряду. Вищим законодавчим органом став Всеросійський з'їзд рад, а між з'їздами - ВЦВК. Він призначив Раднарком (головний орган виконавчої влади до березня 1918 р. був коаліційним). До першого ВЦВК входило 62 більшовики, 29 лівих есерів і 6 меншовиків-інтернаціоналістів.
Скликання і розпуск Установчих зборів, об'єднання з'їзду робітничих і солдатських депутатів і з'їзду селянських депутатів і проголошення декрету про утворення РРФСР - ось ті віхи, які завершували процес утвердження нової політичної влади в Росії.
Радикалізм органів радянської влади у процесі здійснення економічних і політичних перетворень утискав інтереси не тільки навколишнього світу, але і великих соціальних груп населення всередині країни. Водночас ламалися відносини між виробниками продукції і власниками засобів виробництва як у промисловості, так і в сільському господарстві. Саме ця об'єктивна реальність зближувала позиції щодо радянської влади власників на засоби виробництва за кордоном і в середині країни. Вони шукали різні шляхи для повалення радянської влади - від саботажу до прямого збройного опору. Саме це привело, в кінцевому рахунку, до великих людських і матеріальних втрат, до того, що народи Росії за 3 роки громадянської війни й іноземної інтервенції у своєму розвитку були відкинуті на два десятки років.
Внутрішніми причинами громадянської війни в Росії були: експропріація радянською владою приватної власності у мільйонів людей; відсторонення від політичного керівництва тих політичних сил, які вийшли на арену політичного життя після Лютневої революції.
Зовнішніми причинами громадянської війни були: втрата іноземними власниками своїх капіталів у Росії і побоювання щодо можливості поширення ідеї радянської влади на їх країни. Це їх спонукало до прямого втручання у громадянську війну на території Росії на боці колишніх капіталістів і поміщиків. Офіційним мотивуванням таких дій було те, що вони виконують союзницькі обов'язки перед Тимчасовим урядом.
Дещо стримуючим фактором для прямого втручання у громадянську війну на території Росії була зайнятість збройних сил Антанти на фронтах Першої світової війни. З осені 1918 р. за умов, коли Німеччина погодилась на умови перемир'я, збройні сили Антанти отримали більше можливостей для своїх дій на Сході.
Коли ж почали розробляти плани інтервенції в Росію? У жовтні 1917 р. політики на Заході вважали, що більшовики протримаються тиждень, а місяць - то забагато. У листопаді 1917 р. в Парижі відбулася нарада, на якій уже обдумували питання про можливість ліквідації радянської влади збройним шляхом. Тоді ж, в листопаді 1917 р., Румунія, відчувши хиткість становища радянської влади, захопила Бессарабію. Не змогла без підтримки радянської Росії утриматись радянська влада у країнах Прибалтики. Україна, згідно договору Центральної ради з Німеччиною, була окупована німецькими і австрійськими військами.
Весною і влітку 1918 р. антирадянські повстання охопили Поволжя, Урал, Сибір, Донську область. Колишні офіцери царської армії Денікін, Краснов, Корнілов та інші виступили організаторами збройних сил опору радянській владі. Опір Червоної армії антирадянським збройним силам зростав. Терор з обох сторін ставав повсякденним явищем.
Внутрішні проблеми в Росії, особливо в питанні забезпечення населення міст хлібом, сильно загострилися. 1 травня 1918 р. була введена хлібна монополія, організовувалися продовольчі загони, які з зброєю в руках відбирали хліб у селян. Все це призвело до ще більшого загострення громадянської війни. Селяни вбили понад 4,5 тис. членів продовольчих загонів.
Політична нестабільність радянської влади, заколот лівих есерів 6 липня 1918 р., терор з їх боку і з боку органів радянської влади були відбиттям бачення різних шляхів будівництва соціалізму соціалістичними партіями Росії.
Створення Червоної армії, яка мала стати багатомільйонною, було логічним завершенням лінії на зміцнення позицій радянської влади силовимиметодами. Економічні методи для вирішення цієї проблеми в силу зовнішніх і внутрішніх факторів не одержали суттєвої підтримки у керівництва радянської Росії. Власне, політика воєнного комунізму, яка запроваджувалась з другої половини 1918 р., була зорієнтована на максимальну централізацію, грубе і масове втручання державних органів у роботу господарських органів. Продрозверстка стала основою для організації перерозподілу продукції. Все це призвело до деморалізації в суспільстві, різкого зниження продуктивності праці як у промисловості, так і в сільському господарстві.
Захід уважно стежив за всіма процесами в Росії і відповідним чином реагував. 2 липня 1918 р. Верховна рада Антанти прийняла рішення про розширення збройної боротьби з метою повалення радянської влади в Росії. Уже в серпні англійські війська бомбардували Архангельськ, потім вступили в Туркестан і на Кавказ. У листопаді англо-французькі війська висадили збройний десант в Одесі, Новоросійську, Севастополі.
США на Паризькій мирній конференції висловили намір
Loading...

 
 

Цікаве