WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Утворення та розвиток держави франків - Реферат

Утворення та розвиток держави франків - Реферат

одержала і церква (ще в 90-х рр. Хлодвіг прийняв християнство, хрестились і інші франки, і не у вигляді аріанства)
Світська і духовна знать укрупнювала свої володіння за рахунок селян. З метою захисту вони передавали свої ділянки церкві для захисту за певні оброки та панщину - прекарій (буквально: ділянка, надана на прохання). У ІІ половині УІ ст. в едикті короля Хільперіка встановлювалось успадкування землі і по чоловічій і по жіночій лініях - а це вже приватна власність.
Процес зникнення вільних селян відбувався не однаково в різних районах. В Австразії оформлення приватної власності затрималось (тут слабим був римський вплив). Тут общинники - вільні селяни відігравали велику роль.
Із скороченням фонду вільних земель у короля, зростанням знаті династія Меровінгів ослабла. Між її гілками почалися усобиці. У ній особливо виділились дві королеви - Брунгільда, дружина Сігіберта, короля Австразії і Фредегонда, дружина Хільперіка, короля Нейстрії. Брунгільда знищила десять принципів королівського дому, пережила свою суперницю Фредегонду і свого чоловіка Сігіберта і правила сама - спочатку від імені свого сина, а потім - від імені внуків, поки не була вбита.
Останніх Меровінгів ще за життя називали "лінивими королями". УУІІ - УІІІ ст. вони вже не мали реальної влади. У Нейстрії, Бургундії й Австразії виділились майордоми. Колись так називали королівських дворецьких. Тепер це були правителі земель. Найсильнішими були австразійські майордоми, які спиралися на вільне селянство, з якого створювали численні військові сили.
У 687 р. майордом Австразії Піпін ІІ Герістальський розбив свого суперника майордома Нейстрії біля м. Тертрі і став правити королівством. Династія ж одержала назву від імені Карла Великого - найбільш видного її представника.
У УІІІ ст. над Франкською державою нависла загроза завоювання арабами. Син Піпіна Карл Мартелл (Молот), зустрів арабів біля м. Пуатьє у 732 р. Тут відбулась одна з найбільших битв, за яку Карл і одержав своє прізвисько. Арабів відтиснули аж до Піренеїв. Через 5 років араби знову зробили спробу проникнути в Галлію, але знову були розбиті.
Карл Мартелл провів військову реформу, зробивши ставку на кінноту. Селяни, що зубожіли і втратили незалежність, служити в кінноті не могли. Базою для такого війська стали рицарі (від нім. - вершник, "кінний солдат"), великі і середні землевласники. Карл Мартелл широко практикував військові бенефіції. Землі брав у знаті, що брала участь у заколотах. За військові бенефіції треба було обов'язково служити у війську. Так закладались основи дрібнопомісного рицарства.
Піпін ІІІ Короткий ще вважався майордомом, а королями були Меровінги. Щоб змінити ситуацію, Піпін заручився підтримкою папи. В 751 р. на зборах знаті в Суассоні Піпіна було оголошено франкським королем. За наказам папи архієпископ майнцський Боніфацій учинив над Піпіном обряд мирропомазання. На знак вдячності Піпін здійчнив два походи проти лангобардів - противників римського папи, котрі загрожували захопити Рим. Папа одержав землі в центральній частині Італії. Так утворилась церковна папська область - держава, що зберігалась до 1870 р. У 1922 р. була відновлена держава Ватікан в Римі, її територія значно менша від тієї, що була в середньовіччі.
Карл Великий - син Піпіна Короткого, був королем з 768 по 814 р.р., - 46 років. Він брав участь у понад 50 походах, шляхом яких створив велетенську імперію. У 800 році папа Лев ІІІ, зацікавлений у зміцненні церковної влади у захоплених Карлом землях, коронував його імператорською короною.
Імперія Карла Великого проіснувала до 843 р. і була поділена його онуками на три частини. Це сталося у Вердені у 843 р. Історія утворення і розпаду цієї імперії є предметом вивчення на семінарському занятті.
Отже, франки в Західній Європі пройшли великий історичний шлях - від союзу племен до імперії, що розпалася, давши початки трьом великим європейським державам - Франції, Італії і Німеччині.
Список літератури:
1. Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. - М., 1983.
2. Всемирная история. - М., 1957.
3. Господстующий класс феодальной Европы. - М., 1989.
4. Гутнова Е.В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ - ХV ст.). - М., 1984.
5. Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С.Д. - М., 1972.
6. Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. - М., 1984.
7. История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. В 3-х томах. - Т. І-ІІ. - М., 1985, 1986.
8. Классы и сословия средневекового общества / Под ред. Удальцовой. - М., 1988.
9. Проблемы развития феодальной собственности на землю. - М., 1979.
10. Самаркин В.В. Историческая география Западной Европы в средние века. - М., 1976.
11. Феодальная рента и крестьянские движения в Западной Европе ХІІІ - ХV вв. - М., 1985.
12. История средних веков / Под ред. С.П. Карпова. - М., 2000. - Т. 1.
13. История средних веков / Под ред. С.П. Карпова. - М., 2000. - Т. 2.
14. Влась и политическая культура в средневековой Европе. - М., 1992.
15. Европейское дворянство ХVІ - ХVІІ вв.: границы сословия. - М., 1997.
16. Средневековая Европа глазами современников и историков: Книга для чтения в шести частях. - М., 1994. - Ч. ІV - V.
17. История средних веков. Европа. - Минск, 2000.
18. Кардини Ф. Истоки средневекового ріцарства. - М., 2000.
19. Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VІ - ХVІІ вв.). - Ленинград, 1990.
20. Мировая культура. Средневековье. - М.: Алтейа, 1996.
21. Контамин Ф. Война в серние века. - СП (б): Ювента, 2001.
Loading...

 
 

Цікаве