WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Тридцятилітня війна (1618 – 1648 рр.) - Реферат

Тридцятилітня війна (1618 – 1648 рр.) - Реферат


Реферат на тему:
Тридцятилітня війна (1618 - 1648 рр.)
План
1. Причини війни.
2. Поразка Чехії.
3. Данський період війни.
4. Шведський період війни.
5. Вестфальський мир.
Війна, що викликала з одного боку загострення суперечностей між німецькими державами, з другого - протиборством європейських держав.
Великі географічні відкриття несприятливо позначились на Німеччині падінням торгівлі. Верхньодунайські і рейнські міста не могли витримати конкуренції Англії і Нідерландів. У ХVІІІ ст. розпався Ганзейський союз. Блібуре, Любек, Бремен не могли суперничати з Амстердамом і Лондоном. Німеччина все більше перетворюватись в аграрну країну. Голандія, Швеція, Англія скуповували хліб, м'ясо, худобу.
У Прусії, Мекленбурзі, Брандербурзі, Померанії, Сілезії залишались кріпосницькі відносини, вони переживали "друге видання".
Політична роздробленість вела до конфліктів. Після Реформації вона знаходила зручні форми, зовнішній "ідейний" характер. Це стосується і боротьби з імператором - він очолював католицьку партію. Князі були частково лютеранами, частково кальвіністами. Проголошувалась ідея боротьби "за свободу чистого євангелістського вчення".
Габсбурги все ж являли певну силу. В їх спадкових землях жили слов'яни, угорці, італійці, ін. народи. Спадкові землі включали Австрію (Верхню і Нижню), Штірію, Корінтію, Крайню Швабію, Ельзас - це більше, ніж у будь-якого князя.
Гілка Габсбургів була і в Іспаніі. За Філіпа ІІІ Іспанія ослабла. Тим важливішим було об'єднання Габсбургів.
Імператора підтримував папа. Імператор виношував плани об'єднання країни, але в умовах кріпосництва це було нереальним. Габсбурги проводили агресивну політику. Вони настроїли проти себе Голандію, Англію, Францію, Данію, Швецію.
У результаті пережиття внутрішніх суперечностей Німеччина перетворилась в арену битв у Європі, що ще більше закріпило її відсталість.
При наступниках Карла У - Фердинанді І (1555 - 1564) і Максимиліані ІІ (1564 - 1576) католицька реакція досягла успіхів, а особливо за Рудольфа ІІ (1576 - 1612). Він вихований єзуїтами, жив при дворі Філіпа ІІ. Оплотом єзуїтів стали Австрія і Баварія. Проникли вони і в Чехію. Католики стали витісняти протестантів з рейнських областей.
Для опору в 1608 р. князі Південної і Західної Німеччини об'єднались в Євангелічну унію. На чолі став пфальцграф Рейнський Фрідріх.
У 1609 р. католики утворили Католицьку лігу. На чолі став Максиміліан, герцог Баварський. Ліга знаходилась у зв'язку з Габсбургами і папою. На чолі стояв генерал Тіллі. Ворожість між лігою і унією загострилась.
Франція у ХVІІ ст. стала сильною абсолютистською державою, прагнула до гегемонії. На її шляху стояли Габсбурги - австрійські та іспанські. Франція, крім того, претендувала на Ельзас і Лотарінгію. Вона сприяла протестанським князям, прагнула розколоти коаліцію католицьких держав, привернути на свою сторону герцога Баварії. Також вона мала конфлікт з Іспанією через Південні Нідерланди і Південну Італію. Спільні іспано-австрійські дії на Рейні на початку війни загострили суперечності між Францією та Іспанією. До антигабсбурзької коаліції примкнула Англія. Але її позиція була суперечливою. З одного боку вона боролась проти проникнення Габсбургів на Нижній Рейн і північні морські шляхи, але не бажала посилення Голандії, Данії, Швеції. Вона ворогувала з Францією через вплив на Близькому Сході.
Таким чином, Англія лавірувала між двома коаліціями, однаково боячись перемоги кожної із них.
На стороні протестантських сил виступала Данія, що мала у володінні германські області - Шлезвіг і Гольштейн. Данський король був князем "Священної Римської імперії". Данія вважала себе спадкоємицею Ганзи на Північному і Балтійському морях, прагнула не допустити сюди Габсбургів.
Швеція була сильною воєнною державою. Балтійське море хотіла зробити своїм "внутрішнім озером". Підкорила собі Фінляндію, захопила у Польщі Ліфляндію. У 1617 р. за Столбовським миром у Росії відбила частину Ладозької області, гирла Нарви і Неви.
Польща була союзницею Габсбургів. Габсбурги все робили, щоб не допустити союзу Швеції з Польщею, щоб Швеція не вступила у війну.
Голандія недавно звільнилась від влади Габсбургів (ісп.), а у 1621 р. знову вступила у війну з Іспанією. Вона була союзницею Данії і німецьких протестантів. Метою Голандії було потіснити Іспанію, послабити Габсбургів, забезпечити панування свого флоту у голандських портах.
І Туреччина була учасником конфлікту. Вона прагнула використати війну, що почалася, для зміцнення позицій на Балканах. Таким чином, це була боротьба більшості країн Європи проти Габсбургів.
Росія ставила перед собою головне завдання - боротьба проти польської агресії. А Габсбурги були союзниками Польщі. Суперечності з Швецією відступали на другий план.
У католицькому таборі були суперечності. Максиміліан Баварський сам претендував на корону імператора і не хотів допомагати своєму конкуренту.
У протестанському таборі були конфлікти між кальвіністськими і лютеранськими князями - через володіння.
Початком війни стало повстання в Чехії проти Габсбургів, де вони знаходились з 1526 р. Чеським дворянам було обіцяно зберегти старі вольності - сейм, що мав формальне право обрання короля, обласні станові збори, недоторканість гусистського віросповідуання, самоуправління міст. Але за Рудольфа ІІ почався наступ на права чеських протестантів. Це активізувало дворянську опозицію в Чехії, яка почала змикатись з протестантським табором в імперії.
Щоб не допустити цього, Рудольф ІІ пішов на поступки і підписав "Грамоту величності", що надавала свободу гуситського віросповідання і дозволяла обрати для охорони його захисників - дефензорів. Скориставшись цим, чеські дворяни почали створювати збройні загони під командуванням графа Турна.
Матвей, що змінив на престолі Рудольфа ІІ, спирався на німців і проводив політику, ворожу чеській знаті. Своїм спадкоємцем він оголосив Рудольфа Штирійського - друга єзуїтів і противника протестантів, який заявив, що ніколи не визнає "Грамоти величності".
Озброєний натовп пражан у червні 1618 р. зайняв ратушу і викинув з вікон двох габсбурзьких "заступників". Це був початок війни. Чеський сейм обрав уряд з 30 директорів, які взяли владу в Чехії та Моравії. Уряд зміцнив національне військо і вигнав з країни єзуїтів. Було оголошено про позбавлення Фердинанда влади над Чехією.
Чеські війська під командуванням графа Турна нанесли ряд поразок армії Габсбургів, дійшли до околиць Відня. Але це був тимчасовий успіх. Чехи опинились без підтримки. Вони її шукали. Чеський сейм обрав королем Фрідріха Пфальцського. Але у нього не було достатньо сил і він вступив у переговори з Католицькою лігою, фактично погодившись з розправою над Чехією.
8 листопада 1620 р. відбулась битва при Білій Горі біля Праги. Чеські війська були розбиті. Королівство було зайняте Фердинандом ІІ. Почались репресії. Власність гуситів переходила докатоликів, німців. Гуситське віросповідання було заборонене.
Католицька реакція була по всій Німеччині. Фрідріх Пфальцський, "зимовий король" Чехії, був підданий опалі. Пфальц окупували іспанські війська, звання курфюрста передане Максиміліану Баварському.
Просування католицьких військ на північ викликало тривогу в Данії, Голандії, Англії. У 1625 р. при сприянні Франції вони уклали угоду проти Габсбургів.
Данський король Християн ІV одержав субсидії від Англії і Голандії і зобов'зався почати війну проти католицького табору в Німеччині (під виглядом допомоги протестантам, а насправді - із загарбницькою метою).
Спочатку наступ Данії був успішним. Імператор боявся надмірного посилення ліги і не надавав допомоги її військам. Фердинанд ІІ сам вирішив створити армію і прийняв план Альбрехта Валенштейна (1583 - 1634). Це - чеський дворянин, який розбагатів на скупці майна повстанців. Кондорт'єр. Зумів створити велику армію найманців за принципом "війна годує війну". У Чехії одержав кілька округів для постою військ. Укомплектував 60-тисячну
Loading...

 
 

Цікаве