WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Реформація в Швейцарії. Католицька реакція - Реферат

Реформація в Швейцарії. Католицька реакція - Реферат


Реферат на тему:
Реформація в Швейцарії. Католицька реакція
План
1. Передумови Реформації в Швейцарії.
2. Ульріх Цвінглі.
3. Кальвіністська Реформація.
4. Контрреформація.
В різних країнах Реформація набувала різних форм в залежності від характера і конкретних умов. Реформаціійні ж течії в Швейцарії мали загальне значення для розвитку реформаційного руху в Європі. У Швейцарії зародились напрями, пов'язані з Цвінглі і знайшло грунт для розвитку вчення Кальвіна. Ці вчення більш послідовно, ніж лютеранство, висловили буржуазну сутність реформації.
Для розуміння причин, чому Швейцарія стала місцем, де поширилась Реформація, треба згадати її особливості. Це - гірська країна. Її населення могло довго зберігати общинний побут. Через альпійські перевали Швейцарія була пов'язана з італійською торгівлею.
Ядром Швейцарського союзу стали три гірських лісових кантони - Швіц, Урі, Унтервальден. З ХІІІ ст. вони тримали ключі від Сен-Готардського перевалу, який зв'язував Італію з іншими країнами Європи. Габсбурги мали в цих 3-х катонах своїх управителів - фогтів і великі земельні володіння.
Місцеве населення зуміло відстояти свою незалежність. Великі міста - Цюріх і Женева стали центрами, звідки поширювалась Реформація. У 1291 р. кантони Швіц, Урі, Унтервальден уклали між собою угоду для боротьби проти Габсбургів. Інші області теж піднялись на боротьбу. У 1332 р. приєднався Люцерн, у 1351 р. - Цюріх, у 1352 р. - Цуг і Гларус, у 1353 р. - Берн, у 1481 р. - Фріцбург (Фрейбург), у 1501 р. - Базель і Шафхаузен.
Зросла воєнна могутність Швейцарського союзу. Армія була селянською. В битві при Нансі (1477) швейцарці разом з герцогом Рене Лотарінгським розгромили армію бургундського герцога Карла Сміливого. В результаті Бургундське герцогство було ліквідовано. Після цього Швейцарський союз став фактично незалежним.
Завдяки цій перемозі швейцарська армія одержала популярність в Європі. Вона почала використовуватись як наймана. Найманство стало страшною бідою Швейцарії. Вимога покінчити з торгівлею кров'ю стала однією з вимог Реформації.
За політичним ладом Швейцарський союз був конфедерацією, тобто не мав постійних органів центальної влади. Загальні справи вирішувались на з'їздах кантонів - ландтагах.
Були союзні землі, приєднані до кантонів на основі договорів. Вони не мали представництва в ландтазі. Всі кантони по економічному розвитку можна поділити на дві групи - лісові, сільськогосподарські - Швіц, Урі, Унтервальден, Люцерн і Цуг. Більша частина селян тут викуплялась із залежності. Феодальні відносини зберігались лише в церковних землях.
Провідною галуззю було тваринництво. Продукція - шерсть, шкіри, масло, сир - збувались у міські кантони, а також в Італію і Німеччину. Пасовиська і ліси знаходились в общинному користуванні. А хліб завозився з Німеччини через Базель і Цюріх.
У ХVІ ст. сільська община помітно розклалася. Користування общинною землею стало привілеєм верхівки сіл. Збіднілі селяни і присільники за користування лугом, лісом відробляли панщину на користь общини. Біднота закабалялась під покровом общинних відносин. Надлишок робочих рук через малоземелля (розорювати нові землі заборонялось) існував. Тому немало молоді йшло у армію.
В міських кантонах - Цюріх, Берн, Базель - все було інакше. Общині належало лише ? угідь. Колективним сеньйором було місто, воно експлуатувало селян на муніціпальних землях. Міські кантони були на торгових шляхах. Були тут і цехові ремесла. В паперовій мануфактурі панували капіталістичні відносини. Були в Женеві і вільні від цехів ремесла - ювелірне, шовкоткацьке.
Кантони були різними і об'єднала їх боротьба проти Габсбургів. Кантональні влади укладали спеціальні договори з іноземними державами і щорічно 80 тис. найманців із своїми офіцерами служили в інших країнах.
В Берні і Базелі панувала олігархія старих патриціанських родів. В Цюриху влада була в руках сильних ремісничих цехів. Але це не означало демократизму. Міський магістрат проводив реакційну політику.
Міські кантони хотіли підкорити собі лісові. Конфедерація була й мовно розбита - на французьку і німецьку. Система найманства дозволяла видаляти із країни невдоволених.
У зовнішній політиці лісові кантони були зв'язані з реакційними католицькими колами - іспанськими Габсбургами, папським престолом і правлячими колами Франції. У себе вдома вони не заохочували новацій. Лісові кантони не були захоплені Реформацією і навіть виступали проти неї.
Інша річ - в міських кантонах. Передові верстви бюргерства, вступаючи на шлях капіталістичного розвитку, усунуті від правління реакційним патриціатом в Базелі і Цюриху. Вони вимагали заборони найманства, яке відволікало робочі руки і посилювало дворянство, вороже містам. Бюргери викривали католицьке духівництво, вимагали секуляризації церковних земель. Виникло прагнення до централізації Швейцарії, перетворення її у міцну федерацію, де провідне місце займали б міські кантони. Міський плебс, підмайстри, ремісники страждали від олігархії і домагань церкви. У міських кантонах виникли непримиренні суперечності, які вилились у поширення ідей Реформації.
Ульріх Цвінглі - виходець із селян. Одержав гуманітарну освіту. Викладав латину в Базелі, а в 1506 р. прийняв сан священника. У 1516 р. виступає проти найманства. Як і Лютер, ідеї Реформації обгрунтовував положеннями з Євангелія, а не постановами пап. Був проти індульгенцій, поклоніння іконам, виступав за дешеву церкву без монастирів та багатств.
Цвінгліанство більш рішуче поривало з обрядовою стороною богослужіння, ніж лютеранство, не визнавало магічної сили збережених ним таїнств - хрещення і причастя. В організації цвінгліанської церкви був, на відміну від лютеранської, проведений республіканський принцип. Реформація Цвінглі - бюргерська. Засуджувала монастирське землеволодіння і стяжіння багатств церквою,
Loading...

 
 

Цікаве