WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Німеччина у ХІІ – ХV ст. - Реферат

Німеччина у ХІІ – ХV ст. - Реферат

про новий похід в Італію, що виявився фатальним. Німецьке рицарське військо обложило Александрію, але, простоявши півроку, відступило. 29 травня 1176 р. у битві при Леньяноліга завдала поразки німецьким військам. Барбаросса був легко поранений і випадково уник полону. Його не було кілька днів.
Після цього Барбаросса перейшов до мирної дипломатії. Рівно через 100 років після Каносси в 1177 р. на паперті св. Марка у Венеції відбулась процедура примирення імператора з папою, що нагадувала зустріч в Каноссі. Гордий Барбаросса повинен був поцілувати папську туфлю і виконати "маршальську службу" - тримати за повід коня під час урочистого виїзду папи. За це він домігся зняття церковного відлучення і уклав мир з ломбардськими містами. Згідно із Констанським мирним договором 1184 р. міста зберігали самоуправління і колишні вольності, хоча формально були зобов'язані визнати імператорське верховенство. Міста повинні були приносити імператору клятву вірності і надавати невелику воєнну і фінансову допомогу.
У Німеччині Барбароссі протистояли могутні князівські династії, в першу чергу Вельфи. Генріх Лев володів майже половиною Німеччини і розширяв свої володіння. Він перестав коритися імператору і не взяв участі у поході на Італію у 1174 - 1176 рр., що стало однією із причин поразки при Леньяно. Цього було достатньо, щоб звинуватити Вельфа у державній зраді. Однак, розправу Барбаросса вирішив зробити чужими руками. Він викликав Вельфа на суд за скаргами кількох князів про привласнення їх володінь. Генріх Лев не з'явився і був засуджений заочно. Всі його володіння були конфісковані і роздані іншим князям. Згідно з рішенням імператору заборонялось утримувати більше року конфісковані землі князів. Це остаточно позбавило можливості об'єднати під своєю владою всю територію країни. Це був крок до територіального розпаду Німеччини.
Генріх VІ (1190 - 1197), який успадкував престол після Барбаросси, приєднав до імперії Сицилійське королівство. Він домагався світового панування, перетворивши всіх західноєвропейських королів у своїх васалів. Він хотів підкорити і Візантію. Однак, в імперії Штауфенів не припинялись змови та повстання. Сицилія боролась проти німецького панування. Коли Генріх VІ раптово помер, імперія розпалась на частини. На німецький престол виявилось три претенденти - дворічний Фрідріх ІІ, який був під опікою своєї матері Констанції в Неаполі, Філіп Швабський - дядя Фрідріха ІІ і Оттон ІV Вельф. Найбільші вигоди з цього становища мав Іннокентій ІІІ, який став арбітром у суперечці антикоролів.
В Європі йшла централізація, а в Німеччині посилювалась роздробленість. Одна з причин - прагнення зберегти владу над Італією та іншими залежними країнами. Щоб одержати військову допомогу від князів, імператори змушені були йти на поступки. Якщо в інших країнах королівська влада позбавляла знать її привілеїв, то в Німеччині навпаки - за князями закріпились державні права. Королівська влада втратила суверенний державний характер і була поставлена у залежність від великих феодалів. Отже, у роздробленості були економічні і політичні причини.
У 1212 р. папа Іннокентій допоміг Штауфену зайняти германський престол. На цей час князі вже так зміцніли, що не було й мови про реальне підкорення королю. Тому Фрідріх ІІ (1212 - 1250), один з найбільш освічених монархів середньовіччя, таких цілей перед собою не ставив. Він прагнув зберегти формальне верховенство над князями і одночасно надавав князям всі вже фактично завойовані привілеї. Згідно з привілеєм князям церкви 1220 р. єпископи одержали право карбувати монету, збирати мито і засновувати міста та ринки.
За постановами 1231 - 1232 рр. імператор відмовлявся від свого права будувати міста і фортеці і засновувати монетні двори, якщо це буде шкодити князям. За князями визначалось необмежене право юрисдикції. У містах заборонялись об'єднання городян, в т.ч. і цехи. Правда, ця заборона лишилась лише на папері. Міста виборювали права на самоуправління.
Але ці поступки князям не могли зміцнити влади над Італією. Небезпека поневолення заставила північноіталійські міста відновити воєнний союз - Ломбардську лігу. Хоча у 1234 р. біля Кортеново Фрідріх ІІ одержав перемогу над лігою, в наступному році він зазнав поразки при облозі м. Бринії. Ліга зміцнила свої позиції. Ще більш невдалою була спроба Фрідріха ІІ підкорити папство.
Папа Григорій ІХ використовував безвідмовну зброю - відлучення від церкви. Щоб надати більшої ваги цьому, папа оголосив про скликання в Римі вселенського собору. Але Фрідріх ІІ заблокував Рим. Григорій ІХ скоро помер в обложеному Римі. Його наступник Іннокентій ІУ, з яким імператор намагався помиритися ціною великих поступок, таємно приїхав з Риму в Ліон, де скликав собор. Там Фрідріх ІІ був відлучений від церкви і позбавлений почестей і звань. Знать відступилась від нього і обрала антикороля Генріха Распе. Фрідріх ІІ помер. Його спадкоємець Конрад ІV (1250 - 1254) безуспішно продовжував боротьбу з папською курією і Ломбардською лігою.
По заклику папи в Сицилії висадився брат французького короля Карл Анжуйський. У цій війні загинули всі представники династії Штауфенів. У 1268 р. на площі в Неаполі був страчений останній - 16-річний Конрадин. Південна Італія і Сицилія перейшли до Анжу. У Німеччині почалось 20-річне міжцарювання.
Німецька феодальна агресія проти полабських і прибалтійських слов'ян. До ХІІ ст. східний кордон Німецької держави проходив по Ельбі (Лабі). У ХІІ - ХІІІ ст. в результаті походів на Схід кордон Німеччини був відсунутий далеко за Ельбу і її територія збільшилась вдвоє.
Рушійною силою в походах на слов'ян було рицарство, яке не одержало здобичі в хрестових походах на мусульманський Схід і сподівалось на легку здобич за рахунок слов'ян. Імператори, зайняті Італією, не брали участі в "натиску на схід", тому він сприяв не централізації, а роздробленості.
Слов'янські і прибалтійські народи, політично роздроблені, не могли дати відсічі рицарям. Коли ж вони організовували відсіч, то рицарі терпіли поразку.
В результаті успішних повстань 983 і 1002 рр. полабські слов'яни надовго звільнилися від німецького панування, але лишалися розпорошеними.
У 1147 р. саксонський герцог Генріх Лев з благословіння папи здійснив хрестовий похід проти язичників-слов'ян. Ободритський князь Никлот організував оборону і похід провалився. У 1160 р. - новий похід проти ободритів, Никлот зазнав поразки. Почалась насильна християнізація ободритів. Пізніше Генріх Лев, шукаючи союзників у боротьбі із своїми противниками в Німеччині, передав більшу частину ободритських земель в управління сину Никлота Прибиславу. Так виникло Мекленбурзьке герцогство, формально самостійне, але залежне від Німеччини.
В 1168 р. датчани захопили о. Руяну (Рюген), де жили слов'яни, знищили їх святиню.
Loading...

 
 

Цікаве