WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Німеччина у ХV – на початку ХVІІ ст. - Реферат

Німеччина у ХV – на початку ХVІІ ст. - Реферат

відмовились від компромісної угоди і взялись за зброю. До них примкнули селяни області Альгау.
Вони по-різному розуміли "божественне право". Найбільш радикальні - як повну рівність, більш помірковані - як пом'якшення феодального гніту.
У березні 1525 р. три головних загони верхньо-швабських селян створили Християнське об'єднання, яке почало переговори із Швабським союзом. Швабський союз об'єднував сили, ворожі селянам, але не міг їх одразу придушити, тому домагався "перемир'я". Помірковані керівники склали загальні вимоги, що повинні були служити платформою для переговорів із Швабським союзом. Це були знамениті "12 статей". Цвінгліанські проповідники обґрунтовували їх посланнями на священне писання.
У "12 статтях" підкреслювались мирні наміри селян. Перші дві статті вимагали реформи церкви - як її розуміли селяни (виборності й змінності священиків, проповідування "Святого Евангелія" без додатків). Виборних священників мали утримувати члени общини, яка сама збирала десятину і розпоряджалася нею. Десятину з худоби й садів селяни взагалі відмовлялись платити.
Те, що на першому місці стояли вимоги реформи церкви, говорить про зв'язок Селянської війни з Реформацією.
Ст. 3 вимагала відміни кріпосного права. Також і посмертного побору. Інші вимоги були більш поміркованими: зменшення панщинних і оброчних повинностей, ліквідація незаконних штрафів, повернення селянам права вільного користування общинними лісами, луками, водами. Селянська програма в цілому не зачіпала основних устроїв феодального гніту, селяни домагались лише полегшення своєї долі. Однак "12 статей" стали загальною програмою селянства. Правда найбільш революційні селяни вважали їх лише мінімальними вимогами: кінцеву мету боротьби вони бачили в здійсненні революційних перетворень в дусі "Статейного листа".
Тактика відтяжок і переговорів, яку проводили керівники Швабського союзу не виправдала їх надій: "Християнський союз" не розпався. Попереду була відкрита збройна боротьба. Наростала і боротьба з міськими низами - деякі міста могли відпасти від Швабського союзу.
Тому командуючий військами союзу Трухзес в квітні порушив перемир'я, напав на табір повстанців біля Ульма і одержав перемогу. Але дальші його дії проти повстанців успіху не мали.
Віроломство бюргерів дало селянам урок обережності. Трухзес на деякий час перейшов до позиційної війни. Біля Вейнгартена його війська ледь не були розгромлені. Врятувала лише довірливість ватажків окремих загонів, що знову вступили в переговори і внесли розкол у фронт повсталих. У кінці квітня 1525 р. основні сили селян були розбиті у Верхній Швабії, а Трухзес спрямував свої війська у Франконію.
Повстання у південній Франконії. Весною 1525 р. селяни Південної Фраконії утворили ряд повстанських загонів, що склали кілька великих з'єднань. Селян з Неккарської долини очолив Яків Рорбах - селянин. На чолі "Чорного загону", що діяв в околицях Ротенбурга, стояв рицар Флоріан Гейєр. Ці загони діяли рішуче і відкидали компроміс з феодалами. За рішенням революційного трибуналу, створеного Рорбахом, були піддані ганебній карі - прогону через піки - граф Людвіг Гельфенштейн та його наближені, які почали воєнні дії проти повсталих. Це внесло паніку в середовище феодалів і паралізувало їх опір. Однак, керівництво повстанням в цілому захопили багаті бюргери.
Прихильник поміркованої тактики Вендель Гіплер створив "Світлий загін", у якому став начальником польової канцелярії. Командиром він запросив рицаря Геца фон Берліхінгена. Гіплер намагався пригладити антифеодальний характер руху і припинити напади на замки і монастирі. Противники цієї тактики Яків Рорбах і рицар Флоріан Геєр були фактично усунені від "Світлого загону".
Вендель Гіплер та його прихильники вирішили позбавити селян власної антифеодальної програми. Спочатку вони вчинили спробу "виправити" "12 статей", змінити їх вимоги, щоб вони стали менш визначеними, а виконання їх відкладалось, поки буде проведена імперська реформа.
Але селяни відкинули правку "12 статей". Тоді Гіплер зробив спробу нав'язати свій бюргерський проект політичної перебудови Німеччини. Він намітив у Гейльброні з'їзд делегатів селянських загонів. Гіплер підготував "Гейльбронську програму". За її проектом власті повинні бути підпорядковані імператору, а князі перетворені в посадових осіб імперії. Духівництво повинно бути позбавлене світської влади. Передбачалось загальноімперське законодавство і виборний суд на основі станового представництва, де більшість місць була б у міст. Були вимоги запровадження єдиної монети, мір, ваги, відміни мита. Була і вимога вигнання докторів римського права. Складачі програми хотіли зробити її вигідною рицарству - пропонувалась конфіскація церковних маєтків.
"Гейльбронська програма" допускала можливість викупу селянських феодальних повинностей шляхом сплати 1 раз в 20-кратному розмірі. Феодал при цьому нічого не втрачав. Це могло задовільнити лише заможних селян.
Перший пункт "Гейльбронської програми" - виборність пастирів і їх відповідальність за правильну проповідь Євангелія - як і в "12 статтях".
Гейльбронська програма для свого часу була прогресивною.
В той час, коли Гіплер і його прихильники в Гейльброні готувалися скликати з'їзд селянських представників, війська Швабського союзу на чолі з Трухзесом прибули у Франконію. Заможне бюргерство міст Франконії відкрито стало на шлях зради. Магістрати Вюрцбурга та ін. міст відкривали ворота військам Трухзеса. Селянські сили у Франконії були розгромлені з тих же причин, що й у Швабії - з власної нездатності зорганізуватись і зрадництва бюргерства.
Події в Саксонії та Тюрінгії. Мюнцер в Тюрінгії зробив спробу об'єднати всі сили повсталих на основі революційної тактики. Це була кульмінація Селянської війни.
Місто Мюльхаузен, де у 1525 р. знаходився Мюнцер, стало центром повстання. Збройні загони займали міста і замки. Землю і добро, за вказівкою Мюнцера, ділили між собою. Селяни довіряли Мюнцеру і радились з ним.
Мюнцер розглядав війну як боротьбу за рівність у всій Німеччині та за її межами. Він закликав до єдності простих людей. "Божественне право" роз'яснював як повне вилучення пап, непідпорядкування властям і ствердженняпорядку, де збройні загони будуть робити все, що визнають корисним для спільної справи.
Мюнцерівська програма поширювалась і в інших районах. Біля Франкенхаузена почали групуватись сили Тюрінгії. Туди ж із загоном прибув і Мюнцер.
Князі Середньої Німеччини - саксонський герцог і гандграф Гессенський були сторонниками Лютера, а в діях Лютера бачили небезпеку. Вони зібрали сили і рушили в похід, щоб придушити новий район повстання і захопити Мюнцера, якого вважали небезпечним.
В середині травня 1525 р. біля Франкенгаузена в Тюрінгії розгорівся бій між княжою кіннотою, озроєною артилерією, і селянськими загонами, слабо озброєними. Це був героїчний і безнадійний акт Великої селянської війни. Мюнцер закликав не боятись. Оточений озброєними княжими військами, він малював величну картину "царства божія на землі". Результат битви був передбачуваний. Селяни були розбиті. Мюнцер потрапив у руки князів, які його після тортур стратили.
Але ця боротьба розчистила шлях до буржуазного розвитку. 5 тис. повстанців було вбито. Найдовше чинили опір повстанці в альпійських землях. В Тіролі селянське повстання очолив Михаїл Гейсмаєр. У
Loading...

 
 

Цікаве