WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Німеччина у ХV – на початку ХVІІ ст. - Реферат

Німеччина у ХV – на початку ХVІІ ст. - Реферат

старі будови і користолюбство…"
Ульріх фон Гуттен покладав надії на рицарство.
Мартин Лютер став ідеологом Реформації. Католицька церква втратила колишній вплив, її авторитет був підірваний.
З поширенням знань церква втратила монополію. Але клір поступово відновлював свої позиції.
Ідеї перетворення церкви набули поширення. Особливе невдоволення викликали побори, що зростали. Сільські феодали мріяли про секуляризацію і обмеження поборів папства - за "дешеву" церкву. Цю ж ідею підтримувало бюргерство.
Народні маси включали в Реформацію ідеї соціальних перетворень. В політично роздробленій Німеччині не було сильної влади, що обмежила б претензії папаства. Тому Реформація стала суспільним рухом. Це була і битва проти феодалізму, бо в Німеччині був розгул сеньйоріальної реакції.
В німецькій історіографії Реформація і Селянська війна трактуються як рання буржуазна революція. Ряд істориків у нас поділяє цю думку.
Вормський едикт. Поштовхом послужив виступ Лютера проти індульгенцій. Лютер закінчив Ерфуртський університет, магістр, потім доктор богослов'я, монах августинського монастиря. У 1517 р. виступив проти індульгенцій - 95 тез. Інші твори - "Вавлонське полонення церкви", "Трактат про християнську свободу", "Про світську владу", "Про рабську волю".
Індульгенції викликають гнів божий - ось його ідея. Світська влада повинна карати винних - таке її призначення. Лютер проголосив тему про "виправдання вірою" - це удар по ортодоксії. Спасіння дарується від бога. Слово боже - лише в Священному писанні - єдиному джерелі віри. Спростовував католицький культ поклоніння святим, ікони, алтарі, визнав лише деякі таїнства - хрещення, причастя, покаяння.
Лютер був більш віруючою людиною, ніж його опоненти. Він не ховався за обряди, умовності. Замість зовнішньої релігійності він проповідував релігійність внутрішню.
Лютер не зразу пішов на розрив з католицизмом. У "95 тезах" він ще не чіпав папу і був католиком, але потім дійшов до антипапських виступів.
У 1518 р. папа викликав Лютера в Рим на допит. Лютер, спираючись на підтримку саксонського курфюста, не з'явився. Папа послав легата Кастана, щоб переконати Лютера в помилках, але невдало. Лютер виграв і диспут з богословом Екком. Заявив, що згоден з Гусом і Вікліфом і не визнає сили за папським відлученням.
Тепер Лютер обрушився на папську курію. У 1520 р. папа відлучив Лютера від церкви, але в Німеччині це не знайшло підтримки. На подвір'ї Віттенбергського університету Лютер при студентах спалив буллу.
Популярність Лютера досягла апогею. Навколо нього об'єдналися всі верстви - крім вищої церковної ієрархії, частини світських князів імператорської влади. У 1519 р. на імператорський престол обрали Карла У Габсбурга, який був ворожий до Лютера. Монархія Габсбургів трималась на католицькій єдності.
На вимогу саксонського курфюрста Карл У згодився вислухати Лютера на рейхстазі раніше, ніж піддати опалі. Лютер одержав охронну грамоту і приїхав у 1521 р. на Вормський рейхстаг і там заявив: " Я не бжаю від чогось відмовлятись, якщо тільки мене не переконають в помилці на основі писання. Хай поможе мені бог. Амінь".
Коли вийшов імператорський едикт, що засуджував Лютера, він був уже у Вартбурзі під прикриттям саксонського курфюрства. Там Лютер переклав Біблію на німецьку мову - цим заклав основи німецької літературної мови. Лютер все більше пов'язував долю з князями.
У відсутність Лютера в Саксонії реформувався радикальний рух на чолі з професором Віттенбергського університету Карлштадт. Він і бюргер розуміли Реформацію як певне соціальне перетворення: "Ніхто не досягне спасіння душі, якщо не заробляє хліб працею рук своїх".
Початок розколу Реформації. Розкол Реформації проявився у появі селянсько-плебейського табора. З'явились народні єретичні рухи. Вони вимагали негайного перевороту. В м. Цвіккау з'явились анабаптисти, які не визнавали хрещення дітей (лише дорослих),на чолі з Ніколаєм Штохом. Вони вважали, що живе одкровення віруючих важливіше від Біблії, проголошували близьке "тисячолітнє царство правління Христа", де бідні будуть звеличені, а багаті утиснені.
Томас Мюнцер (1490 - 1525) висловив народне розуміння Реформації. До 1520 р. він був послідовником Лютера, але в його проповідях все рішучіше звучали заклики до революційних ідей. Лютер згодом відмежувався від Мюнцера, вони почали ворогувати і очолили різні табори: Лютер - бюргерсько-князівський, Мюнцер - плебейсько-селянський.
Під впливом Мюнцера, який поселився у Цвіккау, анабаптисти вийшли за рамки секти і почали діяти, організовувати повстання. Мюнцер розумів Реформацію як соціально-політичний переворот самих селян і міської бідноти.
У Мюнцера був своєрідний світогляд. Він розумів під богом світ у його єдності. Мюнцер народився у 90-х рр. ХУ ст. в м. Штольберзі. Священик. У 1513 р. в Галлі утворив таємний союз проти магдебурзького архієпископства.
Він видав тезу Лютера про смиренну покору свiтській владі. Виступав проти "книжників", які тримаються за букву. Зло - пограбування народу. "Небо" - очищене від зла земне життя.
Мюнцер твердив, що лише князі зацікавлені в покорі у світських справах. У 1521 р. порвав з Лютером і рушив у Чехію, вважаючи, що звідси повинно поширитись нове розуміння Реформації. Оголосив себе продовжувачем справи таборників.
Повернувся у Німеччину і оселився в Тюрінгії. Його ідеї рівності в містичній формації не цілком відповідпли інтересам селян. Сприймалося його викриття багатих як грабіжників.
Мюнцер переїздив з міста в місто і скрізь створював таємні товариства.
Революційна обстановка ускладнилась. Першими повстали у 1522 - 1523 рр. рицарі. Вони уклали на 5 років воєнний союз. Очолив їх Франц фон Зіккенген, а ідейним вождем був Ульріх фон Гуттен. Рицарі боролись за єдину імперію на чолі з імператором.
6-тисячний загін Зіккенгена обложив Трір, де був архієпископ. Архієпископу допомогло 30-тисячне військо князів і рицарів. Вони потерпіли поразку. Зіккенген загинув у бою. Гуттен втік у Швейцарію, де й помер.
Селянська війна в Німеччині.В 1524 - 25 рр. розгорілась Селянська війна. Вона почалась у Південно-західній Німеччині, де був найсильніший загін. Тут було поширене вчення Цвінглі і анабаптизм. Тут мала поширення пропаганда Мюнцера.
Виступ почався літом 1524 р. на Верхньому Рейні. Керівники загонів на чолі з Гансом Мюллером були схильні до компромісів. Цим скористались феодали. Але восени 1524 р. повстання поширилось по всьому Рейну. Селяни не виконували повинностей і збирались у загони. Почались відкриті виступи.
Літом і восени1524 р. Мюнцер знаходився в цьому районі, в Клетгау, звідки його сторонники роз'їжджали по селах. В колах Мюнцера була складена перша програма - "Статейний лист". Він починався енергійною заявою, що існуючий стан не може тривати. "Божественне право" розглядалось як соціальний переворот. Закликалось будувати нове життя на основі "спільної користі". Папи закликались розділити долю народу - залишити палаци і оселитись у хатинах, якщо ні - їх будуть бойкотувати. Проголошувалась повна майнова рівність. Влада - республіка з народним суверенітетом.
Але поки війна не охопила Швабію, Фраконію, Тюрінгію - це був лише її пролог.
У 1525 р. повстання охопило Верхню Швабію (на північ - Франконія, Тюрінгія).
У лютому 1525 р. селяни Камптенського аббатства
Loading...

 
 

Цікаве