WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Іспанія у ХVІ – першій половині ХVІІ ст. - Реферат

Іспанія у ХVІ – першій половині ХVІІ ст. - Реферат


Реферат на тему:
Іспанія у ХVІ - першій половині ХVІІ ст.
План
1. Економічний розвиток Іспанії у першій половині ХVІ ст.
2. Повстання міських комун Кастилії.
3. Внутрішня і зовнішня політика Філіпа ІІ. Специфічні риси іспанського абсолютизму.
4. Економічний спад в Іспанії наприкінці ХVІ - на початку ХVІІ ст.
5. Іспанська культура епохи Відродження.
1. У першій половині ХVІ ст. Іспанія займала передове становище в географічних відкриттях, в колоніальних загарбаннях, в торгівлі з Америкою. Однак піднесення було коротким. З середини ХVІ ст. почався спад. Його причини - в соціально-економічному і державному ладі.
Райони Іспанії відрізнялись за соціальним та економічним розвитком. В Кастилії - центральній Іспанії - селяни були особисто вільними з часів реконкісти. За землю вони платили чинш. А в Арагоні феодали мали повну владу над особою селянина, аж до права вбити його. Повинності арагонських селян були особливо важкими. В Каталонії після повстань кінця ХУ ст. селяни домоглись особистої свободи.
З кінця ХVІ ст. дальший ріст міст і поява американського ринку для збуту сільськогосподарської продукції стимулювали розвиток агрокультури. На півдні Іспанії і Кастилії з'явились виноградники і оливкові гаї. Вино і оливки вивозились в Америку і Європу.
Піднесення господарства, однак, не зачіпало селян, які вирощували зернові. Ціни були низькими. Багато селян потрапляли в залежність від лихварів. Справжнім бичем для кастильких селян був перегін худоби - Местою. Попит на шерсть заставляв королівську владу сприяти їй. Селяни все частіше залишали землю.
Ремесла знаходились на піднесенні. Виробництво сукна було поширене в Сеговії, Тоскані, Кордові, Куенці. Біскайя була центром суднобудівництва. В Севільї і Талавері вироблялась полив'яна порцеляна. Шовкові тканини вироблялись в Толедо, Гранаді, Валенсії - це була спадщина арабів. Шовк більш високої якості, тафта, атлас, оксамит вивозились у Фландрію, Францію, Італію і Північну Африку. Від арабів були також успадковані виробництво кольорового скла, зброї. Розширився ринок не лише в Іспанії, але і в її американських колоніях. Туди переселялись ідальго, які купляли одяг і зброю і платили за них золотом і сріблом.
В результаті втеч селян з села з'явились вільні робочі руки. У Вальядоліді, Саламанці та ін. містах бідних насильно перетворювали у робітників. Хоч сама промисловість відставала у розвитку - слабка техніка, відсутність кваліфікованих робітників. Імпорт Іспанії переважав над експортом.
У ХVІ ст. спостерігалось пожвавлення торгівлі через Севілью, де зосередилась торгівля з Америкою. Регулярно із Севільї відпливали в Америку флотилії по 100 кораблів і більше, навантажених всім потрібним для переселенців. Повертались вони з дорогоцінними металами і колоніальними товарами. Медина дель Кампо славилась своїми ярмарками: сюди стікались товари з різних країн Європи.
2. У 1516 р. після смерті Фердинанда Арагонського королем Іспанії став його онук Карл І. У 1519 р. він був обраний імператором Священної Римської імперії як Карл У.
Карл І виріс у Фландрії, іспанської мови не знав. Коли 17-літній король з'явився в Іспанії, він був зустрінутий вороже. Із труднощами йому вдалось добитись у кортесів Кастилії і Арагона свого визнання королем Іспанії і одержання грошової субсидії. Разом з тим у 1519 році Карла обрано імператором "Священної Римської імперії".
У травні 1520 р. Карл відплив з Іспанії, залишивши намісником Адріана Утрехтського - кардинала з Нідерландів. В Кастилії зразу ж почалось повстання міських комун - комунерос.
Багаті городяни були невдоволені господарюванням фламандців у фінансових питаннях і тим, що Карл мало рахувався з кортесами, почав обмежувати самоуправління міст. Городяни Толедо, які першими піднялися проти короля, закликали інші міста до спільних дій. Основу повстання складали міські низи, що страждали від податкового гніту.
Спочатку до повстання примкнули графи та ідальго. Гранди хотіли відновити свої старі привілеї. Ідальго теж хотіли того статусу, який вони мали під час війни з маврами. Крім того всіх обурювало засилля іноземців, які їх витісняли з прибуткових місць та посад.
У травні-червні до Толедо примкнув ряд кастильських міст (Сеговія, Бургос, Авіла). Вони виганяли корехідорів (королівських чиновників) і обирали нове, більш демократичне управління. Найбільше число вільних міст-комун було в Кастилії. Тому в першій половині ХУІ ст. саме тут були найбільші рухи протесту проти гніту.
В Авілі зібрались депутати 5 міст, які утворили "Святу хунту" (союз) і обрали її головою представника кастильської знаті Хуана де Паділью.
Адріан зібрав війська і розгромив одне з повсталих міст - Медіну дель Кампо. Після цього повстання охопило майже всі комуни Центральної і Північної Кастилії. Хунта оголосила Адріана скинутим. Але надалі вона виявила нерішучість - направила Карлу У петицію з викладом вимог комун. Міста наполягали на тому, щоб король жив в Іспанії, на найвищі посади призначались лише іспанці і, щоб золото і срібло не вивозилось за кордон. Кортеси повинні були збиратись регулярно - кожних три роки. В той же час городяни вимагали обкладання знаті податками і повернення казні розкрадених аристократією після смерті Ізабелли земель і рудників. Домагались і позбавлення грандів і дворян права займати посади в міському самоуправлінні.
Це було переломом у повстанні - знать відкололась від повстання. Карл у листі дав їй деякі поступки - щоб розділити повсталих. Повстання носило антифеодальний характер. Це було остаточним поштовхом, щоб дворяни перейшли у табір короля.
Селяни Кастилії почали нападати на своїх сеньйорів. У листопаді 1520 р. у Вальядоліді утворилась нова організація, що об'єднала радикальну частину повсталих - "Хунта загонів". Вона вела себе як влада у Кастилії, видала маніфест, де говорилось: "Від сьогодні війна проти грандів, кабальєрос та ін. ворогів королівства, проти їх майна і палаців, повинна вестись вогнем, мечем і руйнуваннями". Вирішальна битва відбулась у квітні 1521 р. біля с. Вільялар. Дворяни розбили загони "Святої хунти", що складались з міських ополчень і селян. Паділья був захоплений у полон і страчений. Лише Толедо продовжував оборонятись під керівництвом вдови Падільї - Марії Пачеко. Коли у 1522 р. Карл повернувся в Іспанію з німецькими військами ландскнехтів, повстання було вже придушене.
Невдача повстання міст була невипадковою. Арагон і Каталонія не брали в ньому участі. Одночасно були повстання у Валенсії та на о. Мальорка, але зв'язку між ними не було. Замість цього повсталі звернулись до Португалії - ворога Іспанії і Франції.
Повстання комуньєрос було суперечливим. Міста ще зберігали середньовічний спосіб життя, вимагали повернення до часів Фердинанда та Ізабелли. Т.ч. об'єктивно це були повстання проти абсолютизму.
3. Держава Карла V була конгломеративною. Він же сам прагнув до "всесвітньої християнської монархії", боровся з турками іпротестантами. Іспанію розглядав як джерело доходів і солдат.
У ході італійських війн Карл захопив більшу частину Північної Італії. Намагаючись стримати просування турок у Європу, Карл зібрав велику армію, забрав у них Туніс (1535 р.). Але подальша боротьба була неуспішною. Турецькі кораблі нападали на іспанські.
У 1556 р. Карл V зрікся імператорського та іспанського престолів. Королем Іспанії став Філіп ІІ (1556 - 1598), його син, фанатик. Почалось знищення єретиків, активізувалась інквізиція. В Іспанії були знищені лютерани і кальвіністи. Інквізиція розправлялась і з противниками абсолютизму. У другій половині ХVІ ст. було проведено 100 аутодафе ("акт віри" - урочиста публічна церемонія проголошення приговору інквізиції). Інквізиція здійснювала нагляд і за духовним життям - відала цензурою, видала індекси заборонених книг. Переслідувались мориски. Їм заборонялось зберігати арабські книги, імена, звичаї. За ними наглядала інквізиція. У 1568 р. мориски Гранади і Андалусії підняли повстання. Філіп ІІ послав війська і особливим едиктом дозволив їм грабунки місцевого населення. У 1572 р. повстання було придушене, мориски переселені в інші області.
Філіп ІІ не залишав Ескоріал поблизу Мадріда. Недовірливий і підозрілий, він ввів систему шпигунства. Він очолив католицьку реакцію на міжнародній арені, хотів встановити гегемонію Іспанії в Європі і домогтись торжества католицизму.
У 60-х рр. Нідерланди підняли повстання проти іспанського абсолютизму. Іспанія витратила величезні кошти, але втратила північні провінції Нідерландів.
Головним ворогом Іспанії була протестанська Англія. Між
Loading...

 
 

Цікаве