WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Реформи Петра і й особливості формування російського абсолютизму (пошукова робота) - Реферат

Реформи Петра і й особливості формування російського абсолютизму (пошукова робота) - Реферат

обер-комісар, обер-проніантмейстер, лаидрихтер і т. я. Усе це було важливим кроком, за допомогою якого Росія за Петра і була "обладнана" складною структурою бюрократичного правління. Зміни 1708 р,, однак, були просто початком тривалого процесу експериментів і часто необдуманих змін у провінційному управлінні.
Ці постійні зміни призвели до безладдя в сільській місцевості, хоча самі по собі вони мали тільки тимчасове значення. Однак одночасно тривав процес, що мав значення для всього майбутнього російського суспільства. Це була консолідація класу землевласників через навмисну й підтриману царем акцію виділення групи спадкоємних державних службовців, які повинні були служити правителеві в збройних силах або в адміністрації, у такий спосіб зберігаючи своє соціальне становище та свої землі. Та ідея того, що служба правителю була умовою утримання маєтків і кріпаків, у жодному разі не була новою. Петро І, однак, розвинув її, змінивши всі можливості й характер цієї обставини.
Стосунки Петра І з російським класом землевласників були досить складними. Підвищені вимоги робили землевласників більш залежними, ніж будь-коли, від центрального уряду. Тепер вони були прив'язані до адміністративної машини й змушені прийняти її норми й цінності.
Протягом останнього десятиліття свого правління Петро І провів адміністративні реформи, більш ретельно сплановані й більш успішні, ніж будь-які раніше. У цей час він об'єднав багато чого з того, що було зроблено в ранній період царювання. Два нововведення останніх років царювання Петра 1 були значущими: це були адміністративні колега, засновані в 1718 p., і Табель про ранги 1722 р.
Управління за допомогою колегій (невеликих комітетів міністрів і носалоних осіб, які контролюють більш-менш значні аспекти урядової діяльності) було методикою, добре відпрацьованою в багатьох країнах Європи, особливо в німецьких і скандинавських державах. Однак ті, що встановилися в Росії, не були результатом рабської імітації іноземної практики. Вони були натхненні абсолютно реальним бажанням поліпшити якість центрального управління й підсилити особистий контроль царя над ним. Колегії звільнили Сенат від важкого тягаря складної адміністративної роботи, яку він досі проводив, звільнили його для дій у ролі апеляційного суду в юридичних питаннях і органа, що займається формуванням загальної політики й складанням новогозаконодавства. Реформа майже відразу продемонструвала дефекти на практиці. Щоб колегії працювали добре, було потрібно підтримати їх великою кількістю освічених і суспільно свідомих людей. Деякі колегії ставали інструментами в руках своїх президентів. Але немає жодного сумніву в глибокій особистій увазі царя до нової структури.
Створення колегій не вичерпало творчої енергії Петра І в питаннях управління. Модернізація й систематизація, які багато в чому характеризували й направляли діяльність Петра І протягом останніх років, були відтворені в Табелі про ранги, випущеній у 1722 р. Табель про ранги створювала складну градуйовану ієрархію в збройних силах, управлінні й суді. У заключній версії було внесено до списку 262 різних чини - 126 військових і військово-морських, 94 адміністративних і 42, що стосуються суду. Молоді люди полинні були починати свою кар'єру в найнижчому чині й підвищуватися відповідно до заслуг і терміну служби. Ціла система ґрунтувалася на ідеї розряду як нагороди за службу, як чогось досягнутого зусиллям, а не пасивним наданням, природним результатом високого походження. Табель про ранги сприяла заміні старої знаті новим привілейованим класом, якому надавався соціальний статус в межах розряду в офіційній ієрархії. Цей процес тривав ще довго и чітко poзвивався. Старі московські титули офіційного розряду повністю вийшли з ужитку до початку XVIII ст.
Адміністративні реформи Петра 1 були натхненні високими й справжніми ідеалами - служити величі й прогресу Росії. Він сподівався домогтися цього, поліпшуючи механізми центрального уряду й підсилюючи контроль над про вінціями, відокремлюючи судові функції від чисто адміністративних і замінюючи ідеєю законності або покори указам царя безглузде дотримання звичаїв або традицій. Усе-таки досягнення було далеко не ідеальним, незважаючи на напружені зусилля й деякі значні успіхи. Регулювання адміністрації відповідно до закону було ускладнене невизначеною кодификацією заплутаної маси офіційних указів і розпоряджень.
На матеріальному рівні нововведенням Петра І перешкоджали брак грошей і нестача здібних, надійних людей. Брак грошей викликав нерегулярність і тривалі затримки у виплаті офіційної платні; навіть наприкінці правління були пропозиції платити адміністраторам у більш віддалених і нерозвинених частинах Росії, наприклад на Уралі, наданням землі. Маленька платня, яку нерегулярно виплачували, поєднана з давньою традицією хабарництва (перші укази проти хабарів датовані в Росії вже кінцем XV ст.), змусили Петра І довго й марно боротися проти офіційної корупції.
Той факт, що могутні адміністративні органи могли бути легко підпорядковані молодим офіцерам або навіть сержантам, показує: вони були просто інструментами волі Петра І, а не незалежними повноважними об'єктами. Цар створив їх, щоб змінювати, пристосовувати або навіть ліквідувати іа власним бажанням. Настільки абсолютною була їхня залежність під пьою, що мол на навіть засумніватися, наскільки вони можуть бути названі установами в повному розумінні. Бажання Петра І створити систему управління, що була б безособовою та регулювалася відповідно до закону, було щирим. Крім того, в останні роки свого правління він, здається, передбачає залучення російської знаті до керування іншими способами, ніж просте використання її як джерела посадових осіб. Петро І усім керував скоріше через людей, ніж за допомогою законів або установ. Високі посадові особи та ще більша кількість людей з персональним впливом на нього, як Меншиков і Прокопович, були важливішими силами в уряді.
Петро І присвятив три десятиліття тому, щоб зробити Росію могутнішою й освіченішою. Його перетворення в першій чверті XVIII ст. допомогли Росії піднятися на новий рівень розвитку. Країна стала економічно незалежною. їй удалося одержати вихід до Балтійського моря Міжнародне становище Роси помітно зміцнилося, що дозволило їй стати рівноправною державою серед усіх західних країн. Панівний клас зміцнився, Петрові І вдалося створити централізовану бюрократичну систему управління Росією. Влада монарха стала абсолютною Промисловість, торгівля й сільське господарство Росії помітно піднялися на новий рівень розвитку.
Loading...

 
 

Цікаве