WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Реформи Петра і й особливості формування російського абсолютизму (пошукова робота) - Реферат

Реформи Петра і й особливості формування російського абсолютизму (пошукова робота) - Реферат

російських звичаїв" і протягом наступних 20 років Петро І просунувся не набагато далі в цьому напрямку. Тоді в указі в грудні 1718 р. він наказав засновувати "асамблеї" у своїй новій столиці. Ці збори чиновників, офіцерів і навіть торговців проводилися, як правило, три рази на тиждень протягом зимових місяців і пропонували розмаїтість розваг - танці, шахи, шашки й паління. Указом царя встановлювалося, що вони повинні відвідуватися жінками, які супроводжують запрошених чоловіків; ця обов'язкова присутність жінок була повним розривом із московською традицією, одним з найгостріших із будь-коли зроблених Петром І. Але одна справа одягти жінок в іноземне плаття й "виставити" їх напоказ, грубо наслідуючи західноєвропейські манери, але зовсім інша - додати їм упевненості в собі, щоб дозволити скористатися перевагою нової ситуації.
Прагнення Петра І розвинути й поліпшити інтелектуальний і культурний потенціал Росії тільки обмежили успіх, який ще більше поглибив розрив між освіченою високопоставленою меншістю й масою населення, яку ці нові віяння не зачепили. Снобізм поглибив цей розрив ще більше.
У пізні роки правління Петра І у вищих шарах суспільства виникла тенденція, яка стала більш помітною протягом наступних десятиліть, - використовувати безліч іноземних слів і фраз у мові як ознаку освіченості й сучасності. Російська мова в такій ситуації здавалася мовою селян і ремісників* Чимраз більше офіцерів або посадових осіб, які одержали освіту в одній з нових шкіл і мали певний контакт із новими й іноземними ідеями, мали доступ до інтелектуальних знань, закритих для селян і ремісників, чиї горизонти залишилися такими, якими вони були протягом сторіч. Більшість членів російського панівного класу знали й розуміли культуру народних мас навіть після смерті Петра І. Необхідно зауважити, що рівень життя в Санкт-Петербурзі був дуже далекий від рівня життя більшості росіян. Водночас із формуванням високоосвіченої еліти загалом у Росії народні маси щезнаходилися під впливом народних звичаїв, богослужінь, казок.
Усе своє життя Петро І присвятив створенню нової інтелектуальної атмосфери, хоча б у вищих колах російського суспільства. Він справді сподівався, що створення нового типу російської людини, ініціативної, суспільно-духовної, відкритої для нових ідей, вільної від успадкованих забобонів, відбудеться. Але мрії повільно ставали реальністю. Життя суспільства в Європі XVIII ст. було позначене, боротьбою між освіченою меншістю та неосвіченою більшістю. І тільки в Росії прірва була настільки глибокою. Петра І не можна обвинувачувати в тому, що він розширив її. Розвиток Росії, а можливо, навіть її виживання, вимагало швидкого створення освіченої еліти з певними знаннями сучасних методів та ідей, до чого він і прагнув.
Адміністрація й управління
Апарат уряду, який успадкував Петро І, мав багато недоліків, був одночасно й примітивним, і складним, важким на підйом і довільним. Розбіжності між законодавством, адміністративними інструкціями та судовими рішеннями робили юридичні норми розпливчастими. Адміністративна машина залишалася просто ієрархією "осадових осіб, які збирають податки й данину, управлінською структурою з коренями, що сягали монгольської епохи середньовічної Росії.
Протягом майже всього свого царювання Петро І не мав ніякого систематичного плану поліпшення урядової машини. Війна зі Швецією сприяла підвищенню ефективності управління завдяки необхідності одержувати новобранців, податки й підневільних робітників, шо їй були потрібні. Протягом багатьох років зусилля щодо поліпшення управління були частковими, поспішними й непродуманими. Однак Петро І мав ряд фундаментальних ідей щодо управління Росією та свого місця в ньому, які лежали в основі всього, що він намагався зробити в цій сфері.
Як можна було досягнути загального блага, що ставилося вище від інтересів будь-якого окремого класу або групи? Петро І бачив, що при всіх різних інтересах членів суспільства виконання ними доручених функцій завжди буде правильним й ефективним. Це вимагало обережного управління як установами, так і людьми. Петро І ніколи не вагався, втручаючись у найдрібніші деталі приватного життя своїх відданих, якщо він відчував, що це виправдано. У період його царювання буяй прийняті закони, що забороняють селянам використовувати тканину менше зазначеної ширини, грати в карти на гроші, і штрафи за погане поводження віруючих у церкві. Збільшення числа законодавчих актів вражало.
Протягом тривалого часу зусилля Петра 1 щодо поліпшення механізму управління були пробними и експериментальними. Недостатньо ефективні до другого десятиліття XVІІІ ст., коли була виграна війна зі Швецією, ці спроби стали систематичними й розпланованими. Однак деякі важливі нововведення були зроблені навіть у той час, коли боротьба зі Швецією й турками все ще сильно хвилювала Петра І. У 1711 р. було створено Сенат. Цей орган із дев'ятьох посадових осіб був спочатку заснований, щоб замінити царя, коли він безпосередньо відбув на війну з турками, але згодом став постійною установою з безліччю функцій. Він задумувався для здійснення контролю за провінційним управлінням і збиранням податків, а також як вища судова установа - гарний приклад поєднання правосуддя з управлінням у Росії.
Іншою спадщиною цього часу було створення інституту фіскалів у 1711 р Фіскали - це чиновники, які слідкували за законністю дій установ і осіб, повинні були вивідувати порушення всіх видів, що послабляли уряд і військові заходи, - ухиляння від сплати податків, злодійство й розтрату громадських грошей. їхнє завдання було визначене просто як "таємний нагляд у всіх справах"; їм було наказано повідомляти все Сенатові й, в особливо важливих випадках, самому цареві. Тут знову, однак, Петро І змушений був стати перед фактом, що жодна кількість інструкцій не може компенсувати дефіцит людей, на яких він міг покластися в роботі. Самі фіскали незабаром стали сумно відомими через свою корупцію й утиски.
У провінційному управлінні перші роки XVIII ст. були періодом великого напруження й безладдя. Петро створив у 1708 р. вісім величезних територіальних одиниць, губерній, до яких у 1713-1714 pp. були додані ще три. Більшість губерній були розділені на області, які у свою чергу були поділені на повіти, відносно невеликі й керовані одиниці. Кожну губернію очолювали губернатор і віце-губернатор, як" управляли як військовими силами, так і цивільною адміністрацією області. Під їхнім керівництвом функціонувала ієрархія посадових осіб зі спеціалізованими функціями й посадами, назви яких звучали по-іноземному - обер-комендант,
Loading...

 
 

Цікаве