WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Реформи Петра і й особливості формування російського абсолютизму (пошукова робота) - Реферат

Реформи Петра і й особливості формування російського абсолютизму (пошукова робота) - Реферат

Подібно до вимог, висловлених в інструкціях Петра І, щодо звичайних російських книжок, слід уникати "квітчастих виразів", у перекладних творах потрібно уникати "високих слов'янських слів" і використовувати "не високі слова", але просту російську мову. Спрощений гражданський алфавіт (на відміну від церковнослов'янського), уведений у 1700 p., - ще одне відображення цього ставлення: Петро І зрозуміло наказав, що книги, які розповідають про історичні, комерційні або військові предмети, повинні друкуватися цим алфавітом. Наказ виконувався не завжди, але таке ставлення мало реальне значення. Це допомагало закласти основи грамотності. Особливо важливим було те, що грамотність не була обмежена релігійними цілями й читанням священних текстів.
Також проведено реформу календаря, відлік років слід було вести від Різдва Христова, замість того календаря, що застосовувався тоді в Росії, від так званого створення світу. Новий рік починався з 1 січня, тоді як досі його святкували 1 вересня. Новий календар був уведений з 1700 р.
Будь-яка зміна в російському інтелектуальному житті повинна була залежати від рівня освіти. Петро І доклав зусиль, щоб досягти в цьому успіху, але успіх був Дуже обмежений. Тільки в одному виді, у технічному навчанні, спрямованому значною мірою на потреби збройних сил, було досягнуто чимало. Школа математики й навігації (учні якої ставали навігаторами, архітекторами, інженерами й гідрографами) була заснована в Москві в 1701 р. Військово-морська академія, заснована в Санкт-Петербурзі в 1715 p., значною мірою завершила роботу Московськоїшколи, забезпечуючи практичне навчання на кораблях. Крім прямих потреб армії й флоту, військові зусилля взагалі стимулювали інші види освіти з менш орієнтованим на військові цілі характером: ряд лінгвістичних шкіл, які в 1715 р. підготували приблизно 250 молодих російських перекладачів із певним знанням іноземних мов; Медична школа в Москві, відкрита в 1701 p.; Школа промисловості, заснована в 1716 р.
Це були значні досягнення. Однак діяльність цих установ не вирішувала Проблеми загалом. Більшість нових шкіл були малими, і чимало з них (Морська академія, наприклад) обслуговували тільки синів військового й чиновницького станів. Для вихідців із нижчих соціальних й інтелектуальних станів було дуже важко домогтися продовження освіти. У 1714 р. було визначено указом, що два дипломовані фахівці Московської навігаційної школи посилатимуться в кожну провінцію, щоб викладати цифір (арифметику) й основи геометрії синам поміщиків і посадових осіб. Це було наріжним каменем честолюбного плану змусити панівний клас забезпечити синів принаймні елементарною освітою. Намір підкріплювався одним із найбільш відомих і типових для Петра І указом - без посвідчення про задовільне закінчення курсу навчання жодна молода людина шляхетного або дворянського походження не мала права одружуватися. Однак факт, що цифірні школи були відкриті для представників інших класів, призводив до сильної опозиції з боку землевласників, які докладали чимало зусиль, щоб зменшити їхню ефективність.
У петровській Росії було неможливо створити загальну систему освіти, навіть на низькому рівні. Наявність грошей і освічених викладачів - ось найважливіші умови для такого нововведення, відсутність яких різко звужувала межі досягнень; і запальність Петра І, і постійна увага до предмета ускладнювали будь-який рух уперед.
Завдяки цій реформі й була випущена значна кількість різних підручників. Головне - це були національні російські підручники, а не переклади або адаптації іноземних праць.
Потреба зміцнити Росію, запозичаючи іноземні методи й технології, була тепер посилена бажанням повністю освоїти те, що вже було запозичене. Під час тривалої поїздки 1697- 1698 рр. Петро І захоплювався майстрами Західної Європи; під час поїздки до Франції й Нідерландів у 1717 р. він вивчав і аналізував те, що бачив, з великим інтересом.
Петро 1 також почав уперше виявляти серйозну увагу до мистецтв. У 1716 р. він завзято купував картини через агента в Амстердамі. У тому ж році він просив великого герцога Козімо НІ Тосканського дозволити молодим росіянам вивчати живопис в Академії у Флоренції. Двома роками пізніше інший агент купував для нього картини та статуї в Римі й намагався завербувати скульпторів і живописців для роботи в Росії, де будівництво Санкт-Петербурга забезпечувало можливості для таких майстрів. Нові інтелектуальні й культурні сили для роботи в Росії знайшли як символічний, так і географічний центр у Санкт-Петербурзі.
Ріст нової столиці під постійним урядовим керівництвом і контролем був швидким. Петро І не зміг повністю ігнорувати традицію при створенні свого нового міста. Так, у 1710 р. там був заснований монастир Олександра Невського (цікаво те, що святий, на честь якого він був побудований, був за життя князем-воїном, а не ченцем). Але спосіб життя в Санкт-Петербурзі відрізнявся від такого в будь-якому іншому російському місті. Іноземці були більш помітними, ніж де-небудь ще в країні, й іноземні впливи були сильнішими та більш розповсюдженими. Активних прихильників і співробітників Петра І тут було набагато більше, ніж у Москві; присутність у новій столиці великої кількості впливових людей, прихильних до ідей і прагнень царя та сприйнятливих до іноземних впливів, надавала Санкт-Петербургу унікальної атмосфери. Це місто ніби підкреслювало той факт, що воно було створене навмисно, а не спонтанно. У будівництві й наданні естетичного вигляду новій столиці іноземці відігравали провідну роль.
Місто нав'язувало вищим станам російського суспільства західноєвропейські манери й цінності. Побут панівного класу змінився ще в перші роки царювання Петра І. Після повернення з першої закордонної подорожі в серпні 1698 р. на першому ж бенкеті Петро І обрізав ножицями довгі бороди декільком своїм боярам, які вітали його. Духівництво вважало гоління борід смертельним гріхом, указуючи, що на іконах святі пишуться з бородою, і тільки іноземці, яких вважали єретиками, голять бороду. Незважаючи на це, було наказано голитися. Півтора роки по тому було наказано змінити довгий і незручний стародавній одяг на короткі костюми. Бояри, дворяни й торгові люди повинні були носити західноєвропейський костюм, їхні дружини й дочки повинні були замість російських сарафанів і тілогрійок носити спідниці й плаття за "закордонною модою". Нова столиця здійснила перші серйозні спроби поліпшити положення російських жінок, вивести їх із самоти, у якій, принаймні серед землевласників і заможних класів, вони перебували так довго. Це, однак, було розцінено як "великий відхід від

 
 

Цікаве

Загрузка...