WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Перша світова війна (пошукова робота) - Реферат

Перша світова війна (пошукова робота) - Реферат

військові чини. Після тривалих суперечок військові проголосували за загальну мобілізацію, у такий спосіб сприйнявши напад Австро-Угорщини як початок світової війни. Це рішення підтримав і Микола II. Почалася підготовка до війни. Однак тривала вона недовго. Російський цар раптово скасовує своє рішення. Про це повідомив міністру закордонних справ Сазонову о 23 годині 29 липня 1914 р. військовий міністр Сухомлинов.
Але Сазонов не здається. Його підтримують військовий міністр Сухомлинов і начальник Генерального штабу генерал Янушкевич. Разом вони намагаються переконати Миколу II і змусити його розпочати загальну мобілізацію. Усі спроби виявляються марними. Цар завзято відмовляється вплутуватися у війну. Залишається визнати, що Микола II не хотів цієї війни та всіляко намагався її уникнути. Однак усі виші військові й дипломатичні чини розуміють небезпеку відмови царя мобілізувати збройні сили на боротьбу з Австрією й Німеччиною. Вони намагаються будь-яким чином "натиснути" на нього, сподіваючись, що він змінить своє рішення. Тим часом Микола II відсилає вранці ЗО липня ще одну телеграму Вільгельму II, у якій знову намагається переконати імператора нейтралізувати Австрію. Він підкреслював, що його військові заходи спрямовані виключно проти австрійського уряду. Одночасно цар відправляє до Берліна в супроводі генерала Татіщева особистий лист, адресований кайзерові. Він містить прохання про посередництво в мирному врегулюванні австро-сербського конфлікту, який потихеньку переростає у світову війну.
Міністр Сазонов не припиняє своїх спроб змінити рішення Миколи II. Він намагається напоумити царя, переконуючи його в тому, що якби Німеччина хотіла зупинити Австрію, то давно б це зробила, однак результатів досі не має. Із цього випливає, що Німеччина сама прийняла рішення брати участь у війні. Сазонов знову й знову звертається до Миколи II та зрештою його спроби увінчалися успіхом - цар відмовився від спроб дійти мирної згоди за допомогою німецького імператора й дозволив почати загальну мобілізацію. Але момент був утрачений.
Одночасно німецький посол побував на прийомі в Сазонова. Його уряд поки ще вагався в ухваленні рішення щодо воєнних дій. Тому посол хотів довідатися, чи достатньою для Росії буде обіцянка Австро-Угорщини не порушувати цілісність Сербії. Сазонов, прийнявши на себе повноваження російського уряду, заявив німецькому послові, що Росія згодна припинити військову мобілізацію, якщо тільки Австрія виключить з ультиматуму пункти, що порушують суверенні права сербського народу. Ця відповідь не могла сподобатися правлячим колам Австрії й Німеччини, до того ж Англія й Італія, які начебто підтримували Росію, відкрито не наважувалися виступити проти Німеччини й Австро-Угорщини. У своїх заявах вони були згодні прийняти неприйнятні для Сербії умови.
Заява Сазонова була ще одним підтвердженням того, що уряд Росії наважився брати участь у війні. Міністр закордонних справ розсилає телеграми послам союзницьких держав, у яких наголошує на тому, щоб військова мобілізація Росії залишилася таємницею. Він не хоче, щоб відносини з Німеччиною стали відкрито ворожими, тому пропонує провести мобілізацію з якомога меншим галасом. Однак його спроби залишилися безуспішними. Уже вранці 31 липня в Петербурзі були випущені й розкидані по місту листівки-оголошення, на яких був надрукований заклик до загальної мобілізації. Причому оголошення були видрукувані на папері червоного кольору, щоб якомога швидше привернути увагу людей. Німеччина захвилювалася, і до Сазонова на прийом знову попросився німецький посол. Він зажадав пояснень і поступок із боку Росії. Одночасно Микола намагався зв'язатися з Вільгельмом і за допомогою телеграми подякував йому за допомогу у вирішенні конфлікту. Він знову намагався вирішити напружену ситуацію мирним шляхом, підкреслюючи, що "призупинити мобілізацію вже технічно неможливо, але Росія далека від того, щоб бажати війни. Поки тривають переговори з Австрією щодо сербською питання, Росія не розпочне зухвалих дій".
Сазонов не міг не рахуватися з настроями Миколи II, тому йому мимоволі довелося пом'якшити вимоги до Австрії. Ці кроки були вжиті й з погляду поліпшення відносин з Англією й Італією, які не підтримували б настільки категоричне рішення Росії починати війну. Сазонов, дотримуючись порад англійських й італійських послів, намагається визначитися в питанні про базу для переговорів. Він упевнений, що тільки в Лондоні можливим є вдале вирішення конфлікту. Цареві хотілося відверто спілкуватися з австрійським послом. І ніхто з них не підозрював, що миру залишилося жити лічені години.
Тим часом у Берліні відбуваються наступні події. Ягов викликає до себе французького посла Камбона й робить заяву про те, що Німеччина вводить положення "крігсгефар", що означає "військова небезпека". Ці заходи є відповіддю на введення російською стороною загальної мобілізації. Щоб змінити положення, від Росії потрібно скасувати військові приготування, інакше Німеччина сприйме це як відкриту підготовку до війни та почне вживати відповідних заходів. Франції стало відомо про спроби Німеччини розпочати мобілізацію. її уряд на раді міністрів під керівництвом президента республіки Раймонда Пуанкаре виносить постанову розпочати термінові військові приготування.
31 липня о 18 годині ЗО хвилин німецький посол у Парижі був прийнятий міністром закордонних справ Вівіані. Він чітко дав зрозуміти, що Німеччина не має наміру спокійно спостерігати за військовими приготуваннями Росії й тому вводить положення "крігсгефар". Російській стороні на те, щоб провести демобілізацію, виділяється 12 годин. У противному разі Німеччина розв'язує руки й починає свої військові приготування. Цього ж дня о 12 годині ночі Сазонова відвідав Пурталес і заявив про рішення свого уряду. Росії рекомендувалося о 12 годині дня почати демобілізацію своїх збройних сил, щоб Німеччина не почала відповідних дій. В ультимативній формі російській стороні давалося зрозуміти, що демобілізація повинна проводитися не тільки проти Німеччини, але й проти Австрії.
За день до появи Пурталеса в резиденції Сазонова цар Микола II зустрічався з німецьким послом. Він знову намагався переконати його в тому, що військові приготування Росії не несуть загрози спокою <й мирному життю Німеччини, що Росія ніколи не хотіла розірвати дружні стосунки знімецькою стороною. Микола II намагався звернутися до розуму посла й пояснити йому, що за кілька годин неможливо зупинити мобілізацію, яка вже почалася, тому що Росія - дуже велика країна.
Пурталес відразу передав зміст бесіди з російським царем своєму урядові Однак там це було розцінено як відмова від запропонованих ними умов Отже, телеграма Пурталеса стала останньою крапкою над "і" в прийнятті Німеччиною важливого рішення. Вирішено було починати війну.
Росія тим часом не наважується давати відповідь. Скільки не домагався Пурталес аудієнції в Сазонова, нічого не вийшло. Тільки о 19 годині Сазонов з'явився в будинку міністерства. Пурталес намагається домогтися від міністра закордонних справ зрозумілої відповіді на прислану німецьким урядом ноту. Посол сильно хвилюється, перепитує кілька разів, але Сазонов твердо відповідає, що Росія не збирається припиняти мобілізацію, хоча й не хоче переривати переговори, щоб дійти якогось компромісу з Німеччиною. Після третьої відмови скасувати
Loading...

 
 

Цікаве