WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Доля золотого запасу царської Росії (пошукова робота) - Реферат

Доля золотого запасу царської Росії (пошукова робота) - Реферат

"Чосен банк". У жовтні 1922 p., коли японці евакуювалися з Росії, золото виправили до японського міста Симоносекі.
Генерали Семенов, Петров і Подтягіну 20-30-х pp. пробували через суд повернути передане японцям золото. їх підтримали ліберальні кола керівних партій Японії. Вони обвинуватили колишнього військового міністра, а потім прем'єр-міністра Угакі у використанні російського золота для фінансування своєї консервативної партії. У цих колах відбувалася непроста політична гра проти генералів Квантунської армії.
Японський суд знайшов у банках країни російські золоті активи, але задовольнити позов генералів відмовився, спираючись на відсутність офіційних повноважень для того, щоб розпоряджатися державним золотом. Існують докази того, що золото Роси японський уряд використовував у міжбанківських операціях.
У 194S р. американська військова адміністрація ліквідувала "Йокогама слеші банк" і "Чосен банк" як пособників японського мілітаризму, однак їхнім спадкоємцем став створений американською окупаційною адміністрацією "Бенк оф Токіо", який злився з "Міцуба-бенк" і виявився в першій десятці найбільших банків світу.
Ще в 1922 р. на всесвітній Генуезькій конференції, коли більшовики домагалися дипломатичного визнання в Заходу, то використовували наявні дані про привласнене державами Антанти золото з запасів, що були на зберіганні в Казані. На конференції піднімалося питання про визнання Радянською Росією довоєнних царських боргів. Росія наполягала на тому, щоб повернути й зарахувати для погашення боргу царське золото, що опинилося за кордоном. Російська делегація оцінювала це золото в 21S млн золотих монет, не враховуючи 60 млн, що уряд адмірала О. В. Колчака передав фірмі "Синдикат" й іншим приватним банкам для одержання кредиту на закупівлю зброї. Після пред'явлення претензій вирішили це питання відкласти на потім.
Доля російського золота й інших цінностей цікавила багатьох колишніх державних діячів і вчених-істориків. Здійснював спроби визначити їхню вартість і колишній керівник фінансів Далекосхідної республіки О. І. Погребецький.
На основі даних О. І. Погребецького і власних пошуків колишній міністр фінансів білого уряду В. І. Моравський підготував довідку про наявність російського золота за кордоном. Ця довідка була виявлена в архівах Гуверівського інституту війни, революції й миру в Каліфорнії. Використовуючи ці документи й результати власних досліджень, російський учений М. К. Аблажей і американський учений М. В. Моравський (син колишнього міністра) склали й опублікували в 1996 р. інформацію, у якій довели, що уряд О. В. Колчака в жовтні 1919 р. депонував 81,5 млн руб. золотом, основна частина якого була використана для оплати озброєння. Залишок складав, за повідомленнями емігрантської преси, приблизно 12-14 млн руб. золотом.
У китайському місті Цинцикар генерал-губернатор заарештував у 1920 р. 350 тис. руб. золотом, а митниця китайського міста Харбін знайшла 6 березня 1920 р. 316 тис. золотих карбованців.
Що ж трапилося з тією частиною золота, що зберігалася в Нижньому Новгороді? Його доля була пов'язана з мирним договором, який у березні 1918 р. Росія уклала з Німеччиною. Цей договір в історії мав назву "Брестський мир". Була укладена секретна угода, за якою Росія, що втратила за договором Білорусь, Україну, Прибалтику й частину Польщі, зобов'язана була виплатити контрибуцію в розмірі 245 564 кг золота.
У вересні 1918 р. 93 т 536 кг були віддані Імперському банку Німеччини. Відправлення з Нижнього Новгорода до Берліна іншої частини золота були призупинені у зв'язку з революцією в Німеччині. Незабаром Брестський договір і угода до нього були Росією денонсовані.
Після поразки Німеччини в Першій світовій війні російське золото потрапило до рук французької армії. Командування окупаційних військ дійшло висновку, що це трофей Франції, але інші країни-переможниці з цим не погоджувалися. У результаті переговорів вирішили депонувати 93,5 т золота у французькому банку під контролем Великобританії, Франції та США. Згодом Великобританія та США перестали цікавитися цим золотом. При укладанні в червні 1919 р. договору між країнами-переможницями в Першій світовій війні й Німеччиною в його текст була включена стаття 259, де зазначалося, що золото в кількості 93,5 т належить Російській державі й зараз передається на зберігання у Францію. Вартість цього золота за сучасними цінами склала б більше 1 млрд дол.
У 1963 p. статус цього золота юридично й фактично підтвердився договором на рівні урядів СРСР і Франції. Із цього золота 45 т російська сторона погодилася віддати для погашення старих російських боргів на користь Франції.
Недавно була утворена експертна рада, що спільно з акціонерним товариством "Російське золото" досліджує документи, пов'язані із царським золотом, яке знаходиться за кордоном.
У пресі вже була інформація про те, що тимчасовий буржуазний російський уряд, який керував країною в лютому-жовтні 1917 р., переправив до Швеції для закупівлі військового спорядження 3,7 т золота, що коштує за сучасними цінами близько 45 млн дол. Ще в 1928 р. Росія одержала підтвердження, що золото лежить у сховищі шведського банку.
Сьогодні Росія почала визнавати царські борги, отже, вона може розраховувати на повернення своїх запасів золота. До того ж відомо, що частина цих запасів витрачалася на фінансування закордонних комуністичних і робітничих партій з метою активізації їхньої діяльності. Золото було передано через Народний Комісаріат із закордонних справ РРФСР. У результаті Комісаріат за період 1920-1921 pp. витратив 12 млн золотих карбованців, тобто 9,2 т золота.
Золото відправлялося за кордон і надалі.
Отже, жовтнева революція 1917 p., а також Громадянська війна й інтервенція країн Антанти стали причиною різкого зниження рівня золотодобування в Росії.
У 1917 р. було добуто 28 т золота. Це майже вдвічі менше рівня 1914 р. У наступні роки рівень видобутку ще більше впав. У 1918 р. було видобуто 17,2 т, у 1919 р. золотодобувна промисловість була націоналізована, у 1920 р. видобули 3 т, а в 1921 р. - тільки 2,5 т.
Після революції та Громадянської війни Росії необхідно було відновити й фактично заново створити золотодобувну промисловість. Для цього необхідні були неординарні рішення, у тому числі треба було ввести особливі пільги й переваги працівникам галузі.
Але з часом уряд почав приділяти менше уваги золотодобувній промисловості. Зникли пільги, уведені для державних підприємств і артілей. Неодноразово проводилася реорганізація галузі, при цьому підприємства позбавлялися оперативно-господарської самостійності. Одночасно тривало скорочення чисельності інженерно-технічного персоналу у виробничих ланках: на рудниках і копальнях.
Сильно виріс приплив іноземної валюти як плата за експорт нафти й газу, у результаті чого увага до золотодобувної галузі зовсім послабилася, що негайно на ній позначилося.
Loading...

 
 

Цікаве