WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Доля золотого запасу царської Росії (пошукова робота) - Реферат

Доля золотого запасу царської Росії (пошукова робота) - Реферат

рівних частинах під забезпечення кредитів у Великобританії, США та Японії.
Уряд О. В. Колчака переконався, що вивезти золотийзапас власними силами не вдасться, і тому звернувся до уряду США з пропозицією прийняти золото на зберігання. Американський уряд погодився прийняти золото за умови, що доставку його у Владивосток забезпечать чехи. Це зробити було практично неможливо, тому що робітники Іркутська й найближчих районів, яких підтримували партизанські загони, висували чехам ультиматум: або вони забирають свою охорону з ешелону, або робітники блокують подальше просування потягів із чехами в бік Владивостока. Як компроміс вирішили допустити до охорони ешелону з золотом невеликі групи партизанів.
Союзники запропонували адміралові вивезти його під охороною чехів в одному з вагонів. Повністю вивезти всю-його охорону та все золото було неможливо. Соратники адмірала пропонували йому одягтися в солдатське вбрання й разом зі своїм ад'ютантом сховатися в одному з чеських ешелонів.
Спочатку О. В. Колчак не хотів приймати ці пропозиції, але потім погодився з першою: по суті, адмірал і золотий запас стали заручниками чехів, а ті скористалися ситуацією.
Чехи підкорилися Антанті та її вимогам вивезти адмірала й золото. У зв'язку із цим на вагоні О. В. Колчака були підняті прапори союзних держав: американський, англійський, японський, чеський й ін. Адмірал, якого запевнили в повній безпеці, розформував свій загін охорони й повністю покладався на закордонних заступників.
Склалася дивна ситуація. Чехи стали основною силою, що продовжувала політику білого уряду. Колчаківські частини воювали з частинами Червоної Армії, але чимраз частіше ці бої закінчувалися втечею на схід. Чехи та словаки, не беручи участі в боях, перемішалися в потягах під захистом колчаківців, які відступали, і диктували умови про пропуск ешелонів.
15 січня 1920 р. до Іркутська прибув потяг, у якому були адмірал і супровідні особи, а вслід за ним прийшов ешелон із золотом.
Порадившись з іншими союзниками, чехи почали шантажувати іркутський Політцентр. Вони заявили, що видадуть адмірала та його сподвижників за умови, що їм та іншим союзницьким військам будуть надані паровози й вагони до Владивостока, де їх уже чекали кораблі для подальшого слідування в Європу. Ешелон із золотом вони гарантували передати негайно, як тільки останній чеський ешелон піде з Іркутська.
У день прибуття до Іркутська адмірала видали місцевій владі й помістили у в'язницю. 21 січня 1920 р. Політцентр Іркутська передав владу Військово-революційному комітетові (ВРК) Іркутської губернії. На чолі комітету стояли більшовики. У цей час до Іркутська йшла з боями велика група білогвардійських військ під командуванням генерала В.О. Каппеля, який командував свого часу об'єднаним загоном російсько-чехословацьких і сербських військ, які захопили зненацька Казань і золотий запас Росії. Цій групі необхідно було захопити Іркутськ і звільнити О. В. Колчака.
6 лютого по лінії залізниці був переданий наказ Іркутського ВРК. У ньому містилося попередження про недопущення просування потяга з золотим запасом по лінії Забайкальської залізниці. Щоб запобігти цьому просуванню, усі засоби були використані.
Червоноармійські частини й партизани відбили атаку каппелівців; ВРК без суду засудив адмірала О. В. Колчака до розстрілу. 7 лютого вирок був виконаний, а останки адмірала спустили під лід р. Ангари.
Цього ж дня була підписана угода про перемир'я між командуючими П'ятою радянською армією та чехословацьким корпусом. Радянське командування взяло J на себе зобов'язання сприяти евакуації чехословацьких військ, а чехословацьке ; командування - передати Іркутському ревкомові потяг із золотом при відході з і Іркутська останнього чехословацького ешелону.
22 березня 1920 р. потяг із золотом був відправлений на захід, назад до : Казані. 7 травня 1920 р. його вантаж був знову схований у-коморах Казанської j контори Народного банку РРФСР.
З довідки, що була складена в червні "1921 р. Народним комісаріатом фінансів РРФСР, можна вставити, що за період правління адмірала О. В. Колчака золотий запас Росії скоротився на 235,6 млн руб., або 182 т, у тому числі було переправлено у Владивосток золота на 191 млн руб., як виходить з інших публікацій.
Що ж трапилося з золотом, яке отаман Г. М. Семенов забрав у Читі з ешелону, що їхав з Омська до Владивостока? З вилученого золота не менше 3,8 т потрапило до японців.
У січні 1920 р. прийшов з-під Іркутська загін генерала В. О. Каппеля, який зазнав невдачі, не захопивши місто й не звільнивши О. В. Колчака. Сам генерал під час походу загинув. Цей загін, у якому нараховувалося 15 тис. бійців, в основному офіцерів, з'єднався з козачими частинами отамана Г. М. Семенова, у результаті була сформована Далекосхідна армія (ДСА). На утримання цієї армії Г. М. Семенов виділив 39 ящиків із золотими монетами й злитками.
У вересні 1920 р. Червона Армія підступила до Чити. Напередодні відходу з Чити Г. М. Семенов відправив партію золота на ім'я російського військового аташе в Токіо генерала Подтягіна нібито для того, щоб закупити зброю, хоча всі розуміли, що зброя ДСА не знадобиться, бо армія покинула територію Росії. Це золото було депоноване в японському банку "Йокогама слеші банк".
ДСА під натиском Червоної Армії опинилася в Китаї. Командування 19 листопада 1920 р., уже після переходу російсько-китайського кордону, вирішило розділити отримані від Г. М. Семенова 39 ящиків золота.
На військовій раді був і начальник тилу ДСА генерал П. П. Петров. Його син у 80-х pp. передав професорові Дипломатичної академії МЗС СРСР В. Г. Сиротину документи із сімейного архіву. Згідно із цими документами, військова рада ДСА вирішила розділити 39 ящиків на дві частини: 17 з них, де зберігалися золоті монети на суму 1050 тис. руб., передати командуючим чотирьох корпусів на непередбачені витрати, пов'язані з утриманням евакуйованих військ; 22 ящики, у яких лежали золоті монети й злитки на загальну суму 1270 тис. руб., через реальну загрозу захоплення їх Червоною Армією або китайськими грабіжниками, було вирішено передати під розписку главі японської військової місії на станції Маньчжурія. Виконання цієї операції доручили генералові П. П. Петрову.
Перші спроби повернути це золото були здійснені відразу ж у грудні, щоб розрахуватися за військові постачання. Цінності не вдалося-повернути, а Р. Ілзоме виїхав з Маньчжурії, нічого не сказав російським партнерам про долю переданого йому на зберігання золота.
У лютому 1920 p., у ті дні, коли Уссурійське козаче військо йшло з Хабаровська, полковник Савицький і військовий старшина Клок забрали з місцевого відділення банку 38 пудів, тобто більше 600 кг, золота Й передали його під розписку командирові японського піхотного полку полковникові Суті Останній видав розписку про прийом золота.
До евакуації японца із Хабаровська золото було в генерала Ямаді, який потім передав його на зберігання в японський
Loading...

 
 

Цікаве