WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Доля золотого запасу царської Росії (пошукова робота) - Реферат

Доля золотого запасу царської Росії (пошукова робота) - Реферат

90,7 % у результаті видобутку з розсипів; 8,8 % - із рудників; 0,5 % було виплавлено врезультаті побіжного видобутку з інших комплексних руд.
Доля золотого запасу Росії
На початку Першої світової війни російська армія була поставлена перед необхідністю відступати й покинути окремі західні губернії. Німці підступили до Петрограда Потрібно було будь-що-будь зберегти державний золотий запас, який знаходився в Петрограді в коморах губернських контор Державного банку. Було прийняте рішення евакуювати золото в далекі від фронту тилові міста.
У 1915 р. почалася евакуація державних цінностей з Петрограда до Казані й Нижнього Новгорода. Після революції до Казані перевезли золото з Воронежа, Тамбова й Самари, Курська, Могильова, Пензи й ін.
Щоб чітко уявити собі наступні зміни в долі золотого запасу Росії, потрібно загалом відродити в пам'яті основні військово-політичні події у країні в 1918- 1920 pp.
Після революції 1917 р. були обрані Установчі збори, до обов'язків яких входило вирішення основних питань державного життя. Більшість голосів одержали есери (Демократична партія соціал-революціонерів). Комуністи були в меншості. Установчі збори не затвердили декрети Радянської влади.
Після першого ж засідання в січні 1918 р. комуністи закрили збори. Тоді депутати Установчих зборів переїхали до Самари та створили буржуазно-демократичний уряд - Комітет членів Установчих зборів (Комуч), що очолив боротьбу з Радянською владою.
У березні 1918 р. Радянський уряд уклав у Бресті з Німеччиною та її союзниками кабальний мирний договір, відповідно до якого від Росії відійшла значна територія Європейської частини країни, і Росія була зобов'язана виплатити Німеччині контрибуцію в 246 т золота. Есери були категорично не згодні з таким мирним договором.
У Першій світовій війні на боці Росії воювали частини чехословацького корпуса, які нараховували 45 тис. бійців. Вони воювали за звільнення Чехословаччини від австро-угорської окупації й не були згодні з Брестським договором. Командування корпуса домовилося з Радянським урядом, що корпус через Владивосток перейде у Францію й разом з іншими військами Антанти продовжуватиме брати участь у війні з Німеччиною та її спільницею Австро-Угорщиною за незалежність своєї Батьківщини. До літа 1918 р. військові ешелони чехів розтяглися по всій лінії залізниці між Сизранню, Пензою, Новосибірськом, Омськом й Іркутськом.
На чолі корпусу стояв демократично настроєний орган - Російське відділення чехословацької національної ради. Чехословацькі керівники спільно з майбутнім президентом Т. Масариком у відповідь на настійну вимогу країн Антанти змовилися виступити проти Радянської Росії. 25 травня 1918 р. командуючий корпусом чехів підняв бунт, тому що країни, які входили до Антанти, брали на себе зобов'язання підтримати створення незалежної Чехословацької республіки. Корпус приєднався до військ Комучу й захопив ряд міст уздовж Транссибірської магістралі.
6 липня есери вбили німецького посла й підняли бунти в багатьох містах країни. Командуючий Східним фронтом есер М. А. Муравйов не захотів визнати Брестський мир із Німеччиною. М. А. Муравйов прагнув побудувати незалежну Приволзьку республіку й продовжувати війну з Німеччиною до переможного кінця, але невдовзі його розстріляли. З'явилася загроза захоплення Казані військами Комучу.
Більшовицький уряд вирішив евакуювати золотий запас із Казані. Направлені сюди представники Радянського уряду встигли вивезти 4,6 т золота (100 ящиків).
6 серпня 1918 р. війська Комучу й чехословацького корпусу під командуванням полковника В.О. Каппеля зуміли захопити місто й золотий запас, який тут знаходився. Уже 16 серпня золото в кількості 500 т на двох пароплавах під особливою охороною, у складі якої знаходилися офіцери академії Генштабу, було відправлене до Самари для передачі Комучу.
Але дуже швидко Червона Армія почала наступати на сили Комучу й чехів, звільнила кілька міст і підійшла до Самари.
Під загрозою загибелі контрреволюція об'єднала свої сили, створивши новий уряд. Він увійшов в історію як Уфимська директорія. Військовим міністром призначили адмірала О. В. Колчака.
У Сибіру також діяв білогвардійський уряд, що хотів забрати владу в Уфимської директорії.
Наприкінці вересня Комуч почав спішно евакуювати золото із Самари в Уфу й потім в Омськ. Тут уже розташовувалися штаб і уряд адмірала Колчака, якого всі антикомуністичні угруповання та течії визнали верховним правителем Росії й керівником білого руху в Росії.
Комуч із цим не погодився. Він боявся, що, якщо цінності перейдуть керівникові білого руху, відбудеться розбазарювання російського золота. Члени Комучу на своєму останньому засіданні 28 листопада 1918 р. звернулися до Чехословацької національної ради з проханням, прийняти золотий запас на зберігання віл імені чеського народу, а потім знову вручити його скликаним Установчим зборам або всенародно визнаному урядові.
Але позначився вплив англійської місії, у результаті чого командування чехословацького корпусу вирішило перейти на бік О. В. Колчака й не заважати передачі в його розпорядження золотого запасу. Як державний діяч адмірал дбайливо поставився до схоронності золотого запасу, хоча йому й не вдалося запобігти певним втратам і навіть великим розкраданням.
Золотий запас супроводжували чиновники Держбанку, які намагалися дуже точно прослідкувати рух золота. Дослідники зауважують, що ніякого розграбування золота не було, тому що діяла сувора звітність. Це підтверджується у відповідних документах, що збереглися в архівах Міністерства фінансів і Державного банку Росії.
У листопаді 1918 р. ешелони з золотом прибули до Омська, і золотий запас помістили в Омському відділенні Держбанку Росії. Охороняв золотий запас загін особливого призначення, що підкорявся Міністерству фінансів білого уряду. В Омськ після прибуття ешелонів з казанським золотом йшло золото і з відділень державного й приватного банків Сибіру й Уралу.
У травні 1919 р. група банківських працівників почала перераховувати золото, що надійшло в розпорядження, уряду О. В. Колчака. На всіх неушкоджених ящиках були перевірені пломби та печатки. Близько 400 ушкоджених ящиків і мішків із золотими монетами були перелічені в спеціальних приміщеннях. Згідно з обліковими даними, кожен ящик містив два мішки, у кожному з яких золотих монет було на 30 тис. руб.
Після перерахування встановили, що всього в Омську знаходиться 505 т золота в російських й іноземних монетах, кружках і злитках. Крім того, тут було золото, що не було включене до державного запасу. Наприклад, золоті частини приладів, що належали Головній палаті мір і ваг, а також золоті самородки зі сховищ Гірничого інституту.
У царського уряду знаходилося в Лондоні 440 т золота, за рахунок якого йому були відкриті кредити на придбання озброєння й обмундирування для діючої армії. Кредити дали можливість добре озброїти й забезпечити всім необхідним білу армію, яка розгорнула
Loading...

 
 

Цікаве