WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Держава давній Єгипет - Реферат

Держава давній Єгипет - Реферат

мемфісьціх царів VII династії, за переказом, що зберігся в Манефона, правили всього 70 днів. Із середини XXIII ст. до н. є. почався період занепаду, внутрішньої роздробленості Єгипту. Наприкінці НІ тис. до н. є господарське становище фаїни вимагало об'єднання (зрошувальна мережа занепала, населення часто переживало голодні роки).
В 2160-1785 pp. до н.є. - Середнє царство. XI-XII династії. Аменемхети й Сенусерти (XII династія). Єгиптяни вели війни із сусідніми лівійськими й передніюазійськими племенами, підкорили Північну Нубію. Зводили укріплення на вхідному кордоні, у Верхній і Нижній Нубії. Як і раніше, сильними були позиції 't Домової знаті, але поступово чимраз більшого значення набувають люди незнатного походження. Опору царської влади складало наближене воїнство ч. На рубежі XVIII-XVII ст. до н. є Єгипет знову вступив у період роздробленості, і тому став легкою здобиччю для гіксосів, які вдерлися з Азії у східну Дельту. 1785-1580 pp. до н. є. - II Перехідний період. XIII-XVII династії Період Лаоського панування, що тривало 100-150 років. Гіксоси не були згуртовані й не змогли утворити єдину державу правителі Фівів, залишаючись відносно незалежними, очолили боротьбу проти руйників
В 1580-1085 pp. до н. є. - Нове царство XVIII-XX династії. Яхмос І, Тутмос ІІІ, Хатціепсут, Тутмос III, Аменемхеп IV, Тутанхамон, Ейе, Хоремхеб (XVIII), різес І, Сеті І, Рамзес II, Мернептах, Сеті II (XIX). Яхмос І захопив фортецю Косів Аварис на північному сході Дельти й довів боротьбу до перемоги При Амосі II південний кордон Єгипту просунувся за третій поріг Нілу, були організовані походи до Євфрату, розгромлено в Північній Месопотамії державу. При Тутмосі III були організовані походи в Сирію й Палестину, завдяки яким імперія просунулася до четвертого порога та північної окраїни Сирії. Єгипет зайняв панівне положення в Східному Середземномор'ї.
При Рамзесі І почалися тривалі війни з хетами за панування в Сирії. За царювання Рамзеса II відбулася знаменита битва з хетами біля стін сирійського Кадета, з кожного боку в якій брало участь до 20 тис. чоловік (Рамзес пише про перемогу, але єгиптяни не змогли захопити місто, а хети переслідували їх під час відступу). Війна завершилася тільки на 21-ому році царювання Рамзеса II мирним договором з хетським царем Хаттусилісом НІ.
Незабаром на Єгипет накотилися хвилі завойовників "народів моря" й лівійських племен. Серйозні внутрішні потрясіння проявилися в частій зміні правителів, заколотах і змовах, у посиленні позицій номової знаті (особливо у Фіваїді, на півдні країни). У сфері зовнішньої політики впав військовий престиж Єгипту, були втрачені іноземні володіння.
1085-950 pp. до н. є. - НІ Перехідний період. XX династія (Таніс). До початку XI ст. до н. є. утворилися два царства: Нижньоєгипетське із центром у Танісі, на північному сході Дельти, і Верхньоєгипетське зі столицею у Фівах Сирія, Фінікія й Палестина звільнилися від єгипетського впливу.
950-525 pp. до н. є (525-332 pp. до н. є.) - Пізнє царство. XXII- XXVI династії (Лівійська, Леонтополь, Саїсська, Ефіопська). Лівійський воєначальник Шешонк І (950-920 pp. до н. е.), засновник XXII династії, не зміг укріпити свою владу, Нижній Єгипет розпався на ряд окремих областей. Наприкінці VIII ст. до н. є. нубійський цар Піанхі захопив значну частину Єгипту, у тому числі й Фіви, підтримку завойовникам надало місцеве жрецтво. Правитель Саїса в Нижньому Єгипті Тефнахт, який опирався на лівійців, зумів очолити боротьбу з навалою. Але в трьох битвах нубійці розгромили військо Тефнахта та дійшли до Мемфіса, узявши місто приступом. Владу над Єгиптом захопив нубійський цар Шабака, він захопив у полон нижньоєгипетського фараона Бокхориса й заживо спалив його. У 671 р. до н. є. ассірійський цар Асархаддон розгромив фараона ефіопської династії та захопив Мемфіс.
Звільнення Єгипту та його об'єднання здійснив засновник XXVI династії Псамметих І Була встановлена влада над Сирією й Палестиною, але не надовго: у 605 р до и. е єгиптяни були відтиснуті вавілонським військом.
525-332 pp. до н.є - XXVII (перська), ефемерні XXVІІІ-XXX династії. У 525 р. до н. є. в битві біля Пелузія перське військо на чолі із царем Камбізом перемогло єгиптян Камбїз був проголошений царем Єгипту. Щоб надати загарбанню законного характеру, створювалися легенди про матримоніальні зв'язки перських царів із єгипетськими царівнами та про народження Камбіза від шлюбу його батька Кіра з Нітетіс, дочкою фараона Апрія.
Єгипет кілька разів намагався стати незалежним від перських царів, поки не був завойований у 332 р. до н. е. Александром Македонським.
Політичний лад держави фараонів
Саме в Єгипті ступінь централізації влади, верхівку якої представляв фараон ("великий дім"), досяг свого максимуму. З найдавніших часів правителі номів свою могутність визначали зв'язком із якимись містичними силами У рука" царя була зосереджена величезна влада, основою якої були великий земельний фонд, великі ресурси робітничої сили й продуктів харчування.
1. Божественність влади фараона, який вважався однією з іпостасей бога Гора, сином, створеним богами, і богом на землі. Фараон - символ країни, успіх його діяльності - знак божественного заступництва, лиха й руйнування виникали у випадку узурпації влади.
2. Головна функція фараона - це вираження вдячності богам (участь у релігійних обрядах, щедрі дарунки храмам, розгалужене будівництво, насамперед храмове, контроль за станом храмової економіки та храмового господарства тощо). У цьому полягає основна причина тісного зв'язку між фараоном ї жрецтвом (періоди в історії країни, коли фараон був номінальною фігурою, а вся повнота влади знаходилася в руках жерців, двірські перевороти - скинення жерцями невгодних правителів).
Фараон здійснював обряд освячення храму: розкидалися крупинки смоли, потім фараон 12 разів булавою вдаряв у двері храму, освячував наос вогнем і оббігав храм, тримаючи в кожній руці глечик або весло й косинець Іноді до обряду залучався священний бик, який уособлював бога Апіса.
Рамзес І і його син до вступу на престол були верховними жерцями Сета й священнослужителями з різними титулами культу барана (м. Мендес) і культу богині-змії Уаджет. Рамзес II на початку царювання прийняв титул вели-кого жерця Амона, але, у зв'язку з численними обов'язками, передав його іншій особі.
3. Фараон - верховний власних землі, якому належать права на неї тапродукцію, що вона дає.
4. У його функції входило вирішення питань війни і миру, а також технічних проблем (видобуток води в окремих районах, будівництво іригаційних систем, видобуток корисних копалин).
5. Фараон - найвища судова інстанція, в умовах відсутності правового кодексу слово фараона мало силу закону.
6. На фараоні лежала функція розподілу засобів і регуляції торгівлі
7. Призначення вищих чиновників і управителів
8. Винагорода заслужених, ушанування.
День фараона включав умивання, одягання, жертвоприношення, молитви, наставляння великого жерця, прийоми й доповіді, судові засідання, релігійні церемонії, прогулянки та розваги.
Царевичі, як спадкоємці престолу, проходили серйозну підготовку, насамперед фізичну (біг, веслування, стрільба з лука, їзда верхи). Дослідження лікарями мумії Аменхотепа II підтвердили
Loading...

 
 

Цікаве