WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Походження слов'ян - Реферат

Походження слов'ян - Реферат

поширення якої збігаються " територією східних і західних, а частково й південних слов'ян, можна говорити не тільки про мовну, але й про культурну спільність Однак у І тис до н є західні й східні частини слов'янської прабатьківщини виявляються різнокультурними. інакше кажучи, етнічно неоднорідними Із цього можна дійти висновку, що не вся область так званої прабатьківщини була споконвіку слов'янською. У зв'язку із цим польські й чеські археологи пропонують розглядати як праслов'янську археологічну лужицьку культуру, що проіснувала і 1300 до 300р до н.є. і визнанням слов'янської приналежності до лужицької культури пов'язується не тільки до сить суттєве для слов'янських народів продовження слов'янської історії в най глибшу давнину Європи, але цим обґрунтовуються права західних слов'ян на області як споконвіку слов'янські Класичними областями культури вважаються дві старі слов'янські області, розмішені на північ від Судет між Ельбою на заході, верхнім Одером на сході й Вартою на півночі, це Лужицька область і Сілезія.
Лужицька культура представлена могильниками й поселеннями Типовими ( великі могильники із сотнями поховань, найчастіше у вигляді пласких, тобто не позначених зверху курганним насипом, неглибоких могил з урною, що містить попіл спаленого небіжчика Найбільш рання ступінь лужицької культури відноситься до третього періоду бронзового вису (1300-1100 рр. до н.є.) і обмежується у своєму поширенні Лужицею. Сілезією. Великопольшею Лужицька культу Ра вже в третьому періоді бронзового віку поширилася на південно-східну час Тину Мекленбурга, майже весь Брандербург, східну частину Саксонії, північно-східну Чехію, північно-східну Моравію, північно-західну Словаччину й більшу .частину Польщі У четвертому періоді бронзового віку (1100-900 рр до н є ) територія лужицької культури розросталася в усіх напрямках Особливо істот чим було її просування на північний схід і схід, де вона заходила за Буг і займала кут за Віслою й Саном
В останньому періоді бронзового віку межі лужицької культури на північно МУ заході й заході, у північному Бранденбурзі, східному Мекленбурзі й на верхній Ельбі в Чехії трохи зменшуються під натиском предків німецьких племен Однак на сході в цей період лужицька культура поширюється до західної Волочи. Основними областями лужицької культури були північно-східна Чехія, Моравія, Сілезія. У другій половині раннього залізного віку частина населення поморської культури перетнула водну перешкоду Но rem та клином урізалася в області інших груп лужицької культури На думку польського археолога Костшевського, місцеве населення завзято опиралося північним завойовникам (про це свідчить густа мережа городиш як у Куявії та Мазовії, так і в південній частині Великополыш й Сілезії) У 400-150 рр до н є північні прибульці проникать на південь- на Одер, на південний схід уверх за Віслою, доходячи до Збруча на території Західної України.
У період пізньої бронзи й раннього заліза на північному заході й заході на лужицьку культуру нашаровуються та частково витісняють її культури сусідніх етнічних груп (германців) Особливо важливим був рух кельтів, що почався в 400 р до н.є., у результаті якого відбувається злиття лужицької й кельтської культури в районі Польщі виникає нова культура, так звана культура ямних поховань. Німецькі археологи протягом тривалого часу дотримувалися думки, що ця культура належить германцям і її поява пов'язана з вторгненням вандалів у другій половині II ст до н є
Польські археологи припускають, що вона пов'язана з венедами - найдавнішим із відомих історії слов'янських утворень. Як доказ вони наводили не тільки її перебування на території, на якій, згідно з даними письмових повідомлень, жили венеди, але також її тісні генетичні зв'язки, з одного боку, з історичною слов'янською культурою, з іншого - із давнішою лужицькою культурою, ненімецька приналежність якої зрозуміла навіть німецьким археологам.
Незважаючи на той факт, що основна частина східної половини Центральної Європи зберігає дотепер виразні сліди перебування балтів, усе-таки практично всі дослідники шукають найдавнішу прабатьківщину слов'ян на північ від Карпатських гір, десь на просторі між ріками Одер, Вісла й Дніпро.
Одним із важливих аргументів прихильників східної орієнтації є так звана зооботанічна теорія, висновки якої базуються на розгляді назв рослин і представників тваринного світу, які є в слов'янських мовах. Відповідно до своїх лінгвістичних висновків захисники цієї версії розшукують прабатьківщину слов'ян поза межами поширення таких дерев, як бук, черешня, білий клен, модрина, а саме між Віслою, Західним Бугом, Прип'яттю, Карпатами й середньою течією Дніпра. Але багато хто не вважає таку методику правильною.
Прихильники західного місцезнаходження слов'янської прабатьківщини (Костшевський, Козловський, Чекановський, Лер-Сплавинський та інші) шукають її в основному в межиріччі Вісли й Одеру. Вони спираються на те, що лужицька культура цілком або частково належала слов'янам. Як доказ вони наводять ті факти, що в слов'ян і носіїв лужицької культури збігаються місця поселень, форма й прийоми будівництва жител, похоронні обряди (трупоспалення), а головне (за "методом виключення" Бронштейна) тим, що в інщому випадку для слов'ян у Європі 1 тис до н. є взагалі неможливо знайти місця для поселен- t ня з огляду на те, що вони є одним із наймогутніших і найчисленніших народів цього континенту.
Однак ця теорія теж має слабкі місця. її можна обвинуватити у відсутності слов'яно-німецьких мовних зв'язків. Учений Лер-Сплавинський зміг установити на основі формального статистичного обліку, що в слов'ян більше мовних зв'язків із німецькою мовою, ніж у балтійців. Висновок: слов'яни жили в безпосередній близькості від германців,на захід від балтійців. Однак і тут є свої нюанси. Ці факти були зібрані в різні часи, отже, і цю теорію не можна вважати доведеною. Але вчені більше схиляються до того, що прабатьківщиною слов'ян була карпато-дунайська прабатьківщина, а не дніпровсько-прип'ятська.
Аргументація західного місцезнаходження слов'ян
Як перший аргумент існує така версія. У полабських, поморських й інших західних слов'ян збігаються назви з найдавнішими етнічними найменуваннями східнонімецьких народів.
Другий аргумент базується на даних топонімії - науки про географічні назви. Знаходячись на тій або іншій території, народи дають найменування різним географічним об'єктам, ці назви потім переходять із покоління в покоління, не змінюються й згодом, навіть якщо народ, який дав їх, пішов в інше місце або взагалі зник.
Якщо звернутися до антропологічних досліджень, то виявляться чотири основних антропологічних типи, що проживають на безсумнівно слов'янських землях - район на північ від Карпат 1) помірно довгоголовий, з невеликими розмірами черепа й обличчя - прибалтійський; 2) довгоголовий, широковидий - кроманьйонський. 3) довгоголовий, з вузьким обличчям - моравський: 4) середньоголовий, широконосий, із випнутими вперед щелепами - сілезький (відомий у цих місцях уже з епохи неоліту й ранньої бронзи).
Перші 2 типи в епоху неоліту були поширені набагато більше, ніж окреслений ареал (наприклад, прибалтійський тип був відомий на півдні Скандинавії), тому вони навряд чи можуть бути визнані споконвічно слов'янськими. Найбільш цікавим є третій, моравський, антропологічний тип, тому що границі його поширення повністю вміщуються в рамках імовірної прабатьківщини слов'ян. Цей тип обличчя виявлений найбільш яскраво в слов'ян із Моравії та Слабошева. У період раннього середньовіччя на цей тип стає схожим населення, яке проживає в районі Познанського воєводства (Польща), і деякі групи східнослов'янського племені жителів півночі. Таким чином, з антропологічних даних начебто напрошується висновок про те, що областю первісного формування слов'янства є територія, що безпосередньо примикає до середньої та верхньої течії Дунаю й охоплює верхів'я Ельби, включаючи її ліві притоки, Одеру й Вісли.
Одночасно в роботі дослідників ще багато незрозумілостей. І тільки шляхом копіткого вивчення всіх даних можна буде згодом дійти правильного висновку про справжню слов'янську прабатьківщину.
Loading...

 
 

Цікаве