WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → ООН: історія створення й основні напрямки діяльності - Реферат

ООН: історія створення й основні напрямки діяльності - Реферат


Реферат на тему:
ООН: історія створення й основні напрямки діяльності
План
1. Історія створення ООН як системи.
2. Головні органи ООН.
3. Напрямки діяльності ООН та її органів.
Історія створення ООН як системи
Сучасного вигляду система Організації Об'єднаних Націй (ООН) набула не відразу - цьому передував тривалий процес. Зародилася вона понад 100 років тому й була на той час своєрідним механізмом управління світовим співтовариством. Середина XIX ст. стала часом, коди виникали перші міжурядові міжнародні організації. їхня поява обумовлена двома причинами.
Перша причина: міжнародні організацій стали породженням буржуазно-демократичних революцій у державах, що бачили своє майбутнє в національній незалежності
Другою причиною стали успіхи науково-технічної революції, що дам поштовх до взаємозв'язку та, звичайно ж, взаємозалежності багатьох країн.
Історичні джерела повідомляють про те, що за часів буржуазно-демократичних революцій у багатьох європейських країнах найважливішим було гасло невід'ємності й непорушності суверенітету народу й держави. Новий правлячий клас мав намір створити свою незалежну, могутню державу я цим закріпити своє панування. Одночасно йшов швидкий розвиток ринкових відносин, відбувалося прискорення науково-технічного прогресу. А отже, йшов інтенсивний розвиток знарядь виробництва.
Практично всі економічно розвинуті країни вирішили об'єднатися, щоб спільними зусиллями й далі розвивати економіку. Усі вони бажали одночасно й суверенітету, і широкого співробітництва з іншими незалежними державами. Усе це привело до створення нової форми міждержавних взаємозв'язків - міжнародних міжурядових організацій.
Спочатку ці міжнародні організації мали на меті контроль над процесами інтеграції, тобто контроль над різними видами відносин, які б пов'язували воєдино як цілі держави, так і їхні промислові підприємства. Спочатку міжурядові організації виконували функцію технічно-організаційну, а не політичну. Вони прагнули об'єднати якнайбільше держав. Співпрацювали вони в різних сферах. Зазвичай це були зв'язок, транспорт і відносини з колоніями.
До сьогодні історики не визначилися у виборі часу виникнення першої міжнародної організації: правознавці-міжнародники найчастіше називають Центральну комісію судноплавства по Рейну, що утворилася в 1815 р. XIX ст. було багатим на народження так званих квазіколоніальних організацій. Відома одна з них - Західний Іріан (Індонезія). Ця організація проіснувала дуже недовго, тому залишила по собі дуже мало спогадів. Часто організовувалися й міжнародні адміністративні союзи. Саме вони й стали належною формою розвитку міжурядових організацій, зразком для міжурядових організацій, що використовували їхній досвід у справах співробітництва держав у спеціальних сферах. Протягом цілого століття міжурядові організації планували роботу за зразком адміністративних союзів.
Але на сцену виступило XX ст., яке стало порушником спокою багатьох держав. Початок розвитку капіталізму виявив свої протиріччя, тому була розв'язана Перша світова війна. їй удалося не тільки затримати розвиток міжнародних організацій, але й спричинити розпуск багатьох із них. І одночасно Перша світова війна розбудила свідомість багатьох прогресивних політичних діячів світу. Вони дійшли висновку, що з метою запобігання війнам виникла необхідність у створенні міжнародних організацій політичної орієнтації.
Потрібна була глобальна міжурядова організація, що зуміла б запобігти війні й підтримувати мир.
У 1919 р. був створений проект, що ліг в основу Ліги Націй, але, на жаль, вона не змогла стати ефективним інструментом політичного й міжнародного співробітництва.
Якщо детально розглянути час між Першою та Другою світовими війнами, то можна зауважити, наскільки повільно розроблялися проблеми організації міжнародного миру й безпеки.
Зате Друга світова війна дала могутній поштовх урядовій і суспільній ініціативі щодо організації миру й безпеки. Люди не змогли спокійно дивитися на її масштаби, методи терору, що були використані фашистськими арміями.
Ще з перших днів війни було поставлене питання про створення організації міжнародної безпеки. Світові уряди вирішили, нарешті, дійти згоди.
І донині ніхто не дасть точної відповіді на питання, хто ж першим запропонував створення Організації Об'єднаних Націй. На Заході вчені вважають, що причиною її створення став документ від 14 серпня 1941 р. - Атлантична хартія Рузвельта й Черчілля. У колишньому Радянському Союзі дослідники неодноразово посилалися на радянсько-польську декларацію від 4 грудня 1941р.
У 1943 р. була скликана в Москві конференція союзних держав. Вона стала одним з важливих кроків на шляху створення ООН.
У декларації від 30 жовтня 1943 p., підписаній представниками СРСР, США, Великобританії та Китаю, було проголошено, що ці держави "визнають необхідність заснування за якомога коротший термін загальної міжнародної організації для підтримки міжнародного миру й безпеки, що ґрунтувалася б на принципі суверенної рівності всіх миролюбних держав, членами якої можуть бути всі такі-держави - великі й малі".
ООН досить сильно відрізняється від колишніх діючих міжнародних організацій. До її особливостей слід зарахувати яскраво виражений політичний характер. Він спрямований виключно на врегулювання питань мирним шляхом, на забезпечення безпеки всіх країн. ООН дуже компетентна у всіх сферах міждержавного співробітництва.
Що до подальших розробок і підготовки нової міжнародної міжурядової структури, то відомості про це легко можна знайти в багатьох історико-правових дослідженнях. Велике значення мала конференція в Думбартон-Оксі з 21 серпня по 7 жовтня (1944 р.). На ній були прийняті основні принципи й параметри механізму діяльності майбутньої організації. У лютому 1945 р. у Ялті відбулася Кримська конференція. На ній були присутні глави трьох урядів - радянського, британського й американського. Разом вони обговорили пакет документів, запропонованих конференцією в Думбартон-Оксі. Учасники внесли деякі доповнення й вирішили скликати у квітні 1945 р. чергову конференцію ООН у США.
З 25 квітня по 26 червня 1945 р. проходила конференція в Сан-Франциско. Вона завершилася прийняттям установчих документів ООН. Це відбулося 24 жовтня 1945 р. Тоді ж були передані на зберігання п'ятьма постійними членами Ради Безпеки й більшістю інших держав ратифікаційні грамоти, після чого було вирішене питання про прийняття Статуту ООН.
З появою нової міжнародної організації багато країн пов'язували створення міцного миру. Вона також давала можливість розвивати співробітництво всіх держав шляхом економічного й соціального розвитку. Учені-дослідники зазначають, що при створенні ООН у держав-союзників часто виникали тертя з приводу обсягу компетенції цієї міжнародної організації. Для Радянського Союзу ООН ставала гарантією міжнародного миру й безпеки, що повинна була не дати можливості людству розв'язати нову світовувійну. Союзники в цьому підтримували уряд СРСР. Це дало можливість уникнути конфліктів при створенні Ради Безпеки. Цей орган мав велику компетентність у питаннях миру й безпеки. Однак радянський проект Статуту ООН, запропонований у Думбартон-Оксі, передбачав кілька застережень, серед яких була таке: "організація повинна бути саме організацією безпеки й до її компетенції не слід зараховувати питання економічні, соціальні й взагалі гуманітарні, для цих питань повинні бути створені спеціальні, особливі організації".
Однак позицію Радянського Союзу не підтримували країни-союзники. Вони розглядали ООН як організацію широкої компетенції, що сприяє співробітництву держав в області економіки, соціального забезпечення, науки, культури й т. п. Іншими словами, ООН, за пропозицією західних держав, повинна була контролювати інтеграцію держав як у політичних, так і в соціально-економічних питаннях. Цій міжнародній організації приписувалося бути компетентною у всіх питаннях.
Чимало держав не
Loading...

 
 

Цікаве