WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Нюрнберзький процес - Реферат

Нюрнберзький процес - Реферат

в Одесі - 200 000 чоловік убитих. Постраждав і Харків. Там знайшли убитими, задушеними в "душогубках" і замученими близько 195 000 чоловік.
Нацисти не шкодували не тільки дорослих, але й дітей. Проходили розстріли дітей і разом із батьками, і групами, і поодинці. Нацисти розстрілювали дітей у дитячих будинках, у лікарнях. Не гребували заживо ховати їх, кидати у вогонь, отруювати різними газами. Над дітьми проводилися досліди, у них бралася кров для німецьких солдатів. Безліч дітей загинула у в'язницях, гестапівських камерах катувань і концентраційних таборах, де їх морили голодом, катували й заражали різними смертельними вірусами.
Ніхто тепер не знає точних цифр, тому що вже з червня 1943 р. нацисти, щоб приховати сліди своїх злочинів, знищували документи та все, що могло розповісти про їхню жорстокість.
Крім масового винищення мирних жителів нацистами проводилася й інша політика - політика вивезення в рабство фізично здорових людей. З усіх окупованих територій СРСР були вивезені в Німеччину й в інші окуповані країни мирні жителі, які знаходилися в становищі рабів і потрібні були німцям для роботи на військових заводах та в інших галузях, що підсилювали б військову міць Німеччини.
Усе це ще раз підтверджує протизаконність дій нацистів. Судді наводили як приклад статтю 46 Гаазьких Правил 1907 p., відповідно до якої не можна було забирати мирних жителів у рабство, оскільки це суперечило законам і звичаям війни, загальним правилам карного права.
Після війни дані про масове вивезення в рабство були виявлені у Франції, Данії, Люксембурзі, Бельгії, Голландії, СРСР, країнах Східної Європи. Наприклад, із Радянського Союзу німці намагалися погнати в рабство 4 000 000 чоловік.
Підсудні так само жорстоко обходилися і з військовополоненими. Вони не давали їм їжу, відмовляли в житлі, одязі, медичному обслуговуванні. Постійно змушували їх працювати, створюючи нелюдські умови. Катування та приниження були основним засобом придушення особистості. Потім військовополонених чекала смерть.
Під час здачі в полон військовослужбовців убивали, а це суперечило міжнародним конвенціям, особливо статтям 4, 5, 6, 7 Гаазьких Правил 1907 р. і статтям 2, 3, 4, 6 Конвенції про військовополонених (Женева, 1929 p.), законам і звичаям війни, загальним правилам обходження з військовополоненими.
Відповідно до наказів підсудних здійснювалося безцільне руйнування міст і сіл, що не було виправдане військовою необхідністю.
На території Радянського Союзу нацистами було зруйновано 1710 міст і більше 70 000 сіл і населених пунктів, більше ніж 6 000 000 будинків. Без житла залишилися близько 23 000 000 чоловік. Найбільш зруйнованими виявилися Сталінград, Севастополь, Київ, Мінськ, Одеса, Смоленськ, Новгород, Псков, Орел, Харків, Воронеж, Ленінград й інші. Аналізуючи німецькі офіційні джерела, можна з упевненістю сказати, що нацисти мали намір повністю знищити більшість, якщо не всі, міст й сіл СРСР.
За наказом верховного німецького командування постійно руйнувалися музеї, вивозилися цінні предмети мистецтва. Руйнування зазнали 1670 православних церков, 237 римсько-католицьких, 69 каплиць, 532 синагоги і т. д.
Підсудні на всіх окупованих територіях у примусовому порядку вербували людей і змушували їх працювати. Праця таких людей була спрямована не на задоволення потреб окупаційних армій. Мирні жителі, завербовані за допомогою примусових заходів, змушені були вступати в організації Тодта й у легіони Шпеєра. Це були напіввійськові організації, які, однак, проходили вишкіл. Усе це було порушенням статей 46 і S0 Гаазьких Правил 1907 р. Місцеві жителі, яких силоміць примусили завербуватися в легіон Шпеєра, під загрозою позбавлення їх їжі, грошей, посвідчень особи змушені були приймати урочисту присягу з визнанням безумовної покори Адольфу Гітлеру, фюреру Німеччини, що була для них ворожою державою.
Наприклад, у Лотарингії громадяни, які перебували на службі, щоб зберегти за собою роботу, змушені були підписувати декларацію, відповідно до якої ними визнавалося повернення їхньої країни до складу Німеччини. У результаті вони були зобов'язані беззаперечно підкорятися наказам нацистів і навіть йти на дійсну службу фюреру та всій Німеччині. Таким самим розпорядженням були змушені підкорятися й жителі Ельзасу.
Усе це вважалося протиправними діями, що порушували статтю 4S Гаазьких Правил 1907 p., закони й звичаї війни, основні принципи карного права. Багато окупованих територій зазнали асиміляції своїх територій з Німеччиною в політичних, культурних, соціальних і економічних відносинах. Нацистами були здійснені спроби знищити колишній національний характер цих територій. Для цього німці насильно намагалися вислати звідти корінних жителів, які не є німцями. На їхнє місце приїжджали німецькі колоністи. Німеччина хотіла домінувати на більшій частині завойованих держав, перевершувати в усьому окуповані країни. Нацисти хотіли заснувати маріонеткові уряди, примушували населення на окупованих територіях вступати до німецьких збройних сил. Це знову ж таки суперечило статтям 43, 46, 55, 56 Гаазької конвенції 1907 p., а також основним принципам карного права, законам і звичаям війни.
Підсудні здійснили перелічені вище злочини проти людяності в період з 1939 р. по 8 травня 1945 р. Це відбувалося на території Німеччини й на всіх територіях, що були окуповані німецькими військами з 1 вересня 1939 року. Це ж стосується Австрії, Чехословаччини й Італії. Протиправні дії були здійснені й у відкритому морі. Була проведена політика переслідування, репресій і винищування всіх громадян, які не хотіли підкорятися або співпрацювати з німецьким урядом. Люди зазнавали несправедливих катувань, здійснених без судового розгляду. Нацисти тримали людей у так званому "попередньому затриманні", катували в концентраційних таборах, намагалися поневолити, позбавляли їх життя.
У результаті таких протиправних дій Міжнародний військовий трибунал засудив обвинувачуваних: Герінга, Ріббентропа, Кейтеля', Кальтенбруннера, Ро-зенберга, Франка, Фріка, Штрейхера, Заукеля, Йодля, Зейсс-Інкварта, Бормана (заочно) - до страти через повішення; Гесса, Функа, Редера - до довічного ув'язнення. Шіраха, Шпеера - до 20, фон Нейрата"- до 15, Деніца - до 10 років тюремного ув'язнення. Виправдали Фріче, Папена, Шахта. Суду був переданийув'язнений Лей, однак він злякався військового процесу й повісився в камері. Круппа визнали невиліковно хворим і припинили щодо нього судову справу.
Військовий трибунал визнав злочинними організації СС, СД, СА, гестапо й керівний склад нацистської партії. Однак із якоїсь причини не виніс рішення про визнання злочинцями членів верховного командування, генштабу.
Представник СРСР у трибуналі висловив свою незгоду з рішенням про невизнання злочинними цих організацій і з виправданням Шахта, Папена, Фріче.
Усі ув'язнені, крім Кальтенбруннера, Шіраха, Шпеєра, подали клопотання про помилування. Однак це було безуспішною спробою. Контрольна рада відхилила це клопотання. Тим часом отруївся Герінг, злякавшись страти. Усі засуджені до страти були в ніч на 16 жовтня 1946 р. повішені в приміщенні Нюрнберзької в'язниці.
Міжнародний військовий трибунал визнав агресію найважчим і найжорстокішим злочином міжнародного характеру. Він засудив як карних злочинців тих державних діячів, які були винні в підготовці й проведенні агресивної війни. Трибунал справедливо покарав організаторів і виконавців злочинних планів, згідно з якими вони намагалися винищити мільйони людей і скорити цілі країни й народи.
Нюрнберзький процес увійшов в історію як Суд історії. Завдяки йому фашизм був остаточно розгромлений.
Loading...

 
 

Цікаве