WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Культура Візантії (IV-XIV СТ.) - Реферат

Культура Візантії (IV-XIV СТ.) - Реферат

цей період чимраз більше посилюється Це стає можливим завдяки нестабільності життєвих підвалин, невпорядкованості - господарській та побутовій - широких мас населення, нестерпній убогості й постійної небезпеки з боку зовнішнього ворога Піддані імперії шукали підтримку в релігії, вірячи в чудеса й знамення, намагаючись урятуватися завдяки молитвам і самозреченню Стан ченців стрімко зростав, так само швидко будувалися й нові монастирі Швидкими темпами розвивався культ святих Часто практикувалося поклоніння тим святим, котрі були відомі в певній місцевості їм люди довіряли свої долі
Повсюдно були поширені забобони, що допомагали церкві підкоряти інакомислячих й іновірців Завдяки такому панівному положенню церква могла поповнювати свої багатства, зміцнюючи свій авторитет. Були ще причини, через які вплив церкви чимраз більше зростав рівень грамотності населення незмінно -знижувався, та й світські знання ставали чимраз більш поверховими
У той час правила теологія, що встановлювала свої порядки за допомогою насильства Це могло спричинити непередбачені наслідки Іновірці та єретики піддавали таку теологію справедливій критиці Тому однозначно треба було ' реформувати теологію, розвивати її далі
Необхідність реформації богослов'я давно зріла у вузьких колах еліти церкви, і що була досить освіченою й релігійною Була потрібна якнайшвидша систематизація всієї системи богослов'я Передбачалося, що теологи знову звернуться до духовної античної скарбниці, тому що церква була впевнена в безпорадності сучасних богословів
З другої половини VII ст. здійснювали спроби знайти оригінальні філософські й богословські ідеї, однак щось справді цінне було створене в наступному столітті.
У середині VII сі відчувався дуже сильний занепад візантійської культури. Однак це не торкнулося теології, що переживала навіть певний підйом Пояснювалося це просто правляча еліта, видаючи свої сподівання за нібито інтереси широких мас. дуже сильно потребувала теологічної підтримки Філософ Мак сим Сповідник висунув нові ідеї, за що зазнав гонінь з боку імператора Константина II Однак це не перешкодило теологічним ідеям Максима розвиватися далі, що відповідало потребам панівного класу. На цих ідеях було побудоване й "Джерело знання" Іоанна Дамаскіна.
Основою богословського вчення Максима була ідея повного злиття людей кого з божественним Людина повинна перебороти прірву між плотським і духовним. Це злиття й було спочатку задумане вищім розумом, тому що людина є частиною цілого. Але людина повинна сама знайти свій шлях, за власною волею.
Іоанну Дамаскіну вдалося виконати ті завдання, які він перед собою поставив Філософ розкритикував ворогів, правовірності, до числа яких належали маніхеі, іконоборці. Друге його завдання полягало в тому, щоб створити особливу систему ідей про Бога, створення світу й людини, указавши чи місце в зовнішньому й потойбічному світах.
Дамаскін вибрав собі девіз "Не люблю нічого свого" Основним методи його роботи була компіляція, в основі якої лежала арістотелівська логіка
Дамаскін часто користувався й природно-науковими уявленнями філософів античності, і вченнями своїх попередників, однак намагався відібрати тільки ті, які б відповідали канонам Вселенських соборів
Розпалювалися запеклі суперечки між іконоборцями й іконошанувальниками. Однак саме вони й послужили тому, що були розроблені нові ідеї, які стосуються проблем співвідношення руху і матерії, вираження думки та її сприйняття, стосунків Бога й людини Це був крок уперед порівняно з попередніми століттями.
Однак усе-таки до середини IX ст. візантійські філософи й богослови не виходили за рамки традиційних ідей пізньоантичного християнства.
Виникла гостра ідейна боротьба в епоху іконоборства Вона, а також поширення павлікіанскої єресі допомогли духівництву зрозуміти, що необхідно підвищувати свою освіченість і освіченість вищих прошарків суспільства Почався мигальний підйом духовної культури. А у творчості патріарха Фотія знайшов Відображення новий напрямок у науковій і філософській думці Візантії. Ця людина зробила дуже багато для відродження й розвитку наук в імперії Па іфмархові вдалося дати власну оцінку й відібрати наукові й літературні праці "попередніх епох і своєї сучасності Він спирався не тільки на церковні догми, але
o й орієнтувався на практичну користь Потім він спробував за допомогою відомих природно-наукових знань пояснити причини всіх природних явиш За часів фотія зростає не тільки раціоналістичне мислення, але й відроджується інтерес античності Найбільш відчутним це стало в XI-XII ст.
Особливо помітним було те, що поряд із чимраз більшим раціоналізмом поширювалися й містичні настрої, що мають місце в теорії На рубежі X-XI ст. Виникла одна з таких богословських теорій, яка пізніше виросла в могутню імперію в православній церкві - їсихазм (XIV-XVI ст.) Однак у XI-XII ст. ця ІІррія не набула широкого поширення Утім, їсихаст-містик Симеон Новий Чргослов розвинув тезу про можливості для людини реального єднання з боже-§*ом, поєднання чуттєвого й розумового (духовного) світу шляхом містичного риоспоглядання, глибокої смиренності й "розумної молитви"
Щ.Було відомо, що ще за часів Фотіявиявилися протиріччя між ідеалістичними Віцепціями Арістотеля й Платона, а також їхніми прихильниками Епоха перевчання вчення Арістотеля тривала досить довго Однак уже в XI ст філософ-Ь думка розвивається в бік платонізму й неоплатонізму. Особливо видатним Ирсофом-неоплатоником був Михайло Пселл Цей філософ дуже поважав ?Кчних мислителей, любив їх цитувати, але зумів залишитися досить само-ВНім філософом, уміло поєднав у своїх працях античну філософію та христи-Цький спіритуалізм Йому також удалося підкорити таємничі пророцтва окульт-р наук ортодоксальній догматиці. ^Інтелектуальна візантійська еліта намагалася впровадити в життя рацюналі-
Ені елементи античної науки, однак це не дало позитивних результатів На-и, виникали чимраз складніші ситуації Наприклад, був відлучений від цер-# засуджений учень Пселла філософ Іоанн Італа Та й ідеї Платона були №і у тверді рамки теології Раціоналізм зможе повернути собі втрачені позиції тільки вХШ -XV ст., коли почне розростатися криза й почнеться запекла боротьба з містиками-ісихастами.
У "темні віки" візантійська література пережила значний занепад: панували відсутність літературного смаку, вульгаризація, переважали шаблонові ситуації га характеристики Література в другій половині VII ст. - першій половині IX ст. не відрізнялася оригінальністю. Вона відійшла від античних зразків, тому шо це не заохочувалося суспільством. Чорне духівництво стало тим цінителем літератури, на якого вона орієнтувалася. Ченці претендували на написання практично всіх житійних зразків літератури. На першому місці в замовників літератури стали агіографія й літургійна поезія. А головним ідейним змістом стала проповідь аскетизму, смиренності, сподівань на чудо й потойбічну допомогу.
Візантійська агіографія в IX ст. піднялася на найвищий рівень. Симеон Мета-фраст (Логофет) став відомим хроністом, якому вдалося обробити й переписати близько півтори сотні найбільш популярних житій. Це відбулося в X ст., а вже в XI ст. житійний жанр занепав. Тепер тут панували шаблон, схематичність, сухість.
Чимраз більше зростав вплив житійного жанру на розвиток усієї візантійської літератури X ст і XI ст. Цей жанр продовжував користуватися величезною популярністю серед народу. У таких творах була присутня як вульгаризація, так і реалістичність описів, яскрава образність. У житіях святих й інших героїв було чимало персонажів, які належали до найбідніщих прошарків населення. Вони намагалися вступити в боротьбу з багатими й сильними світу цього, щоб здійснити який-небудь зі своїх подвигів. Гуманізм і милосердя цих творів привертали увагу людей.
І в поетичних творах того періоду переважала релігійна тематика. Чимало з них мали
Loading...

 
 

Цікаве