WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Культура Візантії (IV-XIV СТ.) - Реферат

Культура Візантії (IV-XIV СТ.) - Реферат

платонічності й неземної чуттєвості пізньоантичного імпресіонізму з грубуватою експресивністю мистецтва Сходу. Еллінізм протягом довгого часу переважав у мистецтві. Завдяки йому візантійські художники могли створювати свої кращі твори, що характеризуються правильністю пропорцій, витонченістю форм й інших особливостей. Еллінізму не вдалося протистояти Сходу, що владно намагався впливати на Візантію в перші століття її існування. Ця епоха характеризується впливом на візантійське мистецтво маг лазійських, іранських, єгипетських, сирійських художніх традицій.
IV-V ст. стали часом впливу у Візантії пізньоантичних традицій. Відомо, що антична класика була проникнута умиротвореним монізмом, античне мистецтво не було знайоме з боротьбою тіла й духу. Швидше навпаки, естетичний ідеал Для античності - це гармонія духу й тіла. А от пізньоантична художня творчість наскрізь пронизана трагічним конфліктом духу й плоті.
На зміну моністичній гармонії приходить зіткнення протилежних начал. Пізніше візантійському мистецтву вдалося подолати конфлікт духу й тіла. Йому на зміну прийшла спокійна споглядальність, що намагалася повести людину від суєтного світу в надчуттєвий світ чистого духу. Доводилося, що духовний початок набагато важливіший і сильніший, ніж груба фізична оболонка, а отже, дух сильніший за тілесне начало. Відтепер головним естетичним завданням візантійського мистецтва є бажання художника втілити в художньому образі трансцендентну ідею.
VI-VII ст. стали часом, коли візантійські художники змогли осмислити ці різноманітні впливи й у зв'язку із цим навіть створити свій неповторний стиль у мистецтві. Саме в цей час Константинополь стає відомим художнім центром середньовічного світу. Не відстають від нього й Равенна, Рим, Нікея, Фессалоніка, що теж сягають значних висот у новій течії в мистецтві.
Чим же був викликаний такий небувалий розквіт візантійського мистецтва? У цей період продовжується зміцнення могутності імперії. Це час правління Юстиніана. Константинополь стає гарнішим і могутнішим завдяки споруджуваним чудовим палацам і храмам. У 30-і роки VI ст. у Візантії був збудований неперевершений храм Св. Софії - перший із храмів, у якому верх був увінчаний куполом. Уперше в ньому була втілена ідея центричного храму; він був оброблений мармуровою плиткою, золотом, мав безліч предметів, зроблених із золота й дорогоцінного каміння. Навколо знаходилися запалені лампади. Усе це допомагало створити ілюзію безмірності простору собору. Завдяки цьому храм завжди був основною святинею Візантії.
Ще один геніальний витвір візантійської архітектури був побудований у Равенні. Це церква Св.Віталія - надзвичайно красива й вишукана. Незвичайну славу цій церкві принесли мозаїки. Вони мають не тільки церковний, але й світський характер. Там є зображення імператора Юстиніана й імператриці Феодори, їхньої свити. Що дивно, портрети мозаїчних імператорів схожі на оригінали. А сама колірна гамма цих мозаїк створює враження повнокровної яскравості й свіжості.
VI-VII ст. стають часом кристалізації типового візантійського образу, що очищається від зовнішніх впливів. Його фундаментом є нове мистецтво, в основі якого знаходиться досвід майстрів Заходу й Сходу. Нове мистецтво в результаті почало відповідати спіритуалістичним ідеалам середньовічного суспільства.
В архітектурі виникають різні напрямки й школи. У Константинополі була чудова школа, у якої була неперевершеною якість виконання, різноплановість і артистизм, насиченість кольорів і фарб. Найбільш вдалим і досконалим шедевром цієї школи стала мозаїка в куполі церкви Успіння в Нікеї.
Що стосується інших напрямків у мистецтві ранньої Візантії, то чимраз помітнішою стає відмова майстрів від наслідування античності. Це можна простежити, розглядаючи мозаїки Равенни, Синаю, Фессалоніків, Кіпру, Паренцо. У цих зразках відчувається аскетизм, зникають емоції, хоча духовність надзвичайно розвинута.
Візантія перетворює церковне богослужіння на щось подібне до пишної містерії. Можна уявити собі склепіння візантійських храмів, освітлених незліченними свічками й лампадами. Вони опромінюють своїм казковим світлом різнобарвні мозаїки, у темряві проступають лики ікон. Можна побачити освітлені світлом лампад і свічок мармурові колонади, а також прекрасне дорогоцінне майно. Церква припускала, що така пишнота повинна перевершити античне театральне дійство, повинна показати, наскільки воно краще, ніж безглузді веселощі мімів і суєтне хвилювання циркових вистав.
Прикладне мистецтво Візантії менш помітно відбивало становлення середньовічного світогляду, ніж, наприклад, архітектура й живопис. Як і раніше, прикладне мистецтво орієнтувалося на зразки античності, наслідуючи їх як у формі, так і в образах. Однак і сюди, хоча й більш повільно, проникав вплив традицій східних народів. Тут варварський світ намагався впливати на становлення мистецтва.
Візантійська цивілізація дуже цінувала музику. У ній мало місце своєрідне переплетення демократії й автократії, що робило музичну культуру досить складним явищем духовного життя візантійців. V-VII ст. стали часом становлення християнської літургії. Виникають і розвиваються нові жанри вокального мистецтва. До музики підвищується інтерес усіх станів, у тому числі й представників цивільної влади. Музика навіть набуває особливого цивільного статусу.
Своєрідний колорит мала музика міських вулиць, театральних і циркових вистав і народних свят, ставши відображенням величезної пісенно-музичної практики багатьох народів, що населяють імперію. Очевидно, кожен із цих видів музики був по-своєму оригінальним і неповторним, і все-таки разом вони, переплітаючись, створювали дивне єдине ціле. Християнство зрозуміло, що музика відіграє важливу роль у психологічному впливі на маси. Тому музика була включена до культового ритуалу. Вийшло так, що саме культовий ритуал зайняв чільне положення в середньовічній Візантії.
Важливе місце в житті народу займали масові видовища. Античний театр переживає період занепаду. Комедії й трагедії античності відходять на другий план. Чимраз частіше їх підмінюютьвиступи жонглерів, танцівників, гімнастів, мімів, приборкувачів диких тварин. Величезною популярністю почали користуватися кінні забіги, що проводилися на іподромі (в цирку).
Перший Період існування Візантії характеризується формуванням основних особливостей візантійської культури, головними з яких є ті, що візантійська культура легко піддавалася впливу інших культур. Однак дуже швидко вона почала віддавати перевагу більш прийнятній для неї греко-римській культурі.
Культура Візантії розвивалася насамперед у містах. Відомо, шо всі великі міста того часу, насамперед Константинополь, були не тільки осередком ремісників і торговців, але й своєрідними центрами високої культури та глибокої освіченості. Там дуже цінувалася антична спадщина.
У перший період історії Візантії особливо помітною була боротьба між світською й церковною культурами. Це була пора гострої ідеологічної боротьби, коли постійно зіштовхувалися суперечливі тенденції й ідеї, це був період плідних Шукань, високого духовного росту й творчості. Стрімко розвивалися наука й мистецтво. Це були часи, коли в постійній боротьбі народжувалася нова культура середньовічного суспільства.
Поява й розвиток феодалізму у Візантії
Другу половину VII ст. аж до ХІІ ст. розділяють на час іконоборства (друга Чверть VIII ст. - 40-і роки IX ст.), далі час правління імператорів Македонської Династії (так зване "Македонське відродження": 867-1056 pp.), а також час Царювання Комнінів ("Комнінівське відродження": 1081-1185pp.).
Знаменно, що до середини VII сі християнський світогляд безроздільно заволодів духовним життям імперії. Тепер не догматичні суперечки викликали в людей глибоку релігійність До кордонів імперії "наближався" іслам, який прагнув знищити язичників - слов'ян і протоболгар. Роль церкви в
Loading...

 
 

Цікаве