WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Золота Орда, її державний лад і форми панування над Руссю - Реферат

Золота Орда, її державний лад і форми панування над Руссю - Реферат

освоювати території монголів. У XIII ст. кордони Золотої Орди мали такий вигляд: східні межі Золотої Орди включали області Сибір й Ібір із прикордонними ріками Іртиш і Чулиман, що відокремлювали володіння Джучидів від метрополії. Окраїнними районами тут були Барабинські й Кулундинсь-кі степи. Північний кордон на просторах Сибіру знаходився в середній течії ріки Об. Південний кордон держави починався в передгір'ях Алтаю тапроходив північніше від озера Балхаш, потім тягнувся на захід через середню течію Сирдар'ї, південніше Аральського моря, до улусу Хорезм. Цей район давнього землеробства складав південний улус Золотої Орди із центром у місті Ургенч. Розташована трохи на південь від Ургенча Хіва вже не належала до володінь Золотої Орди. Плато Устюрт; що примикало до Хорезма з північного заходу, і півострів Мангишлак також були зоною кочовищ Золотої Орди. На західному березі Каспійського моря прикордонним містом, що належало Джучидам, був Дербент, який східні літописи називали Залізними Воротами. Звідси кордон тягнувся вздовж північних передгір'їв - Кавказького хребта до Таманського півострова, які повністю входили до складу Золотої Орди. Протягом XIII ст. на кавказькому кордоні було дуже неспокійно. Корінні жителі тих місць - алани, черкеси, лезгини - не хотіли підкорятися монголам, постійно вели j ними визвольні війни. Півострів Таврійський теж був частиною Золотої Орди, причому із самого початку її існування. Саме після того, як він був включений до цієї держави, він одержав назву Крим. Так називалося головне місто цього улусу. Слід зауважити, шо в XIII-XIV ст. монголами була зайнята лише степова, північна частина півострова. На узбережжі й у гірських районах розташовувалася безліч дрібних напівзалежних від монголів феодальних князівств. Найвідомішими в ті часи були італійські міста-колонії: Солдайя (Судак), Чембало (Балаклава), Кафа (Феодосія). У південно-західних горах розташовувалося дрібне князівство Феожоро. Його столицею було місто Мангуп - добре укріплене селище. Монголи й місцеві князі, італійці, вели жваву торгівлю. Але час від часу ординські хани починали війну зі своїми торговельними партнерами, вважаючи їх своїми данниками.
На захід від Чорного моря кордон золотоординської імперії проходив уздовж Дунаю, не виходячи за його межі, аж до угорської фортеці Турну-Северин З північного боку кордон доходив до відрогів Карпат, включав у себе степові простори Пруто-Дністровського межиріччя. Тут і починався русько-ординський рубіж. Кордон тягнувся вздовж рубежу лісостепу й степу. Далі він проходив у районі сучасних Вінницької й Черкаської областей. У басейні Дніпра володіння руських князів закінчувалися десь між Києвом і Кановом. Звідси прикордонна лінія йшла до району сучасного Харкова, Курська й далі виходила до рязанських кордонів уздовж лівого берега Дону. На схід від Рязанського князівства від ріки Мокші до Волги тягнувся лісовий масив, заселений мордовськими племенами. І хоча ординці не цікавилися густими лісами, віддаючи перевагу відкритій території, проте практично все мордовське населення було під ярмом монголів, уходило до одного з північних улусів. Це підтверджують усі джерела XIV ст. У басейні Волги протягом ХШ ст. границя проходила північніше від ріки Сури, а в наступному столітті вона поступово зміщалася до гирла Сури, на південь від неї Великий район сучасної Чувашії в XIII ст. повністю знаходився під владою монголів. На лівому березі Волги золотоординське прикордоння тяглося на північ від Ками. Тут розташовувалися колишні володіння Волзької Болгарії, що перетворилася на складову частину Золотої Орди без яких-небудь натяків на автономію. Башкири, які проживали на середньому й південному Уралі, також складали частину держави монголів. їм належали в цьому районі всі землі на південь від ріки Білої.
Державний устрій Золотої Орди
В історії існування монгольської держави ніколи не було назви "Золота Орда" І зараз дуже важко дати однозначну відповідь на питання: як саме називалася ця держава? Можна тільки виділити три аспекти: яка назва існувала в самих монголів, як називали імперію прилеглі сусіди, як держава почала називатися після свого розпаду. Відомо, що всі монгольські держави, які виникали протягом XIII ст., утверджували панівні династії, що ведуть свій рід від Чингісхана. Тому правителі кожної такої держави сприймали територію, що була їм віддана у володіння, не як державу, а як родовий маєток. Наприклад, старший син Чингісхана Джучі був власником Кипчацьких степів. Він став засновником численного сімейства, яке правило тут, - Джучидів. Тому нові власники називали свою державу не інакше як "улус", тобто "народ, відданий у власність, володіння". До наших часів дійшов ярлик хана Тохтамиша. У ньому він називає свою державу Великим Улусом. Цим епітетом користувалося багато ханів. Особливо це помітно з листування.
Правителі держав, що знаходилися поблизу, називали імперію монголів по-різному. Арабські літописці найчастіше називали а ім'ям хана, який правив у цей період. При цьому завжди було присутнє етнічне уточнення: "Токта, цар татарський", "Берке, великий цар татарський". Зустрічаються й інші варіанти. У них до імені хана додавалося географічне уточнення: "Узбек, володар північних країн", "цар Токта, власник Сараю й земель кипчацьких", "цар Дешт-і-Кипчака Токта". Іноді перські й арабські літописці називали Золоту Орду улусом Бату, улусом Джучі, улусом Узбека, улусом Берке. Часто ці назви закріплювалися навіть після смерті певного хана - "цар Узбек, володар країн Берке". Європейські мандрівники, які проїхали всю золотоординську імперію, називали цю країну "країна Команів" (половців) або ж вдавалися до простішої назви - "держава татар". Папа римський Бенедикт XII називає державу Джучидів Північною Татарією. Руські літописці віддають перевагу етнічному принципу. Русичі їдуть до татар і повертаються від-татар. Лише в останньому десятилітті XIII ст. виникає й закріплюється назва "Орда", яка зберігається до повного розпаду держави Джучидів. А от назва "Золота Орда" з'явилася тоді, коли самої держави вже не існувало. У "Казанському літописці", що побачив світ у другій половині XVI ст., ця назва з'являється вперше, у формах "Злата Орда" й "Велика Орда Злата". її корені слід шукати в багато вбраних ханських ставках, у розкішно прикрашених золотом і дорогими матеріями парадних юртах хана. Найімовірніше, що термін "Золота Орда" зустрічався в розмовній мові вже в XIV ст., хоча він і не зазначався в літописах. Це було пов'язане з тим, що руські літописці вкладали в слово "золотий" значення "світлий",
Loading...

 
 

Цікаве