WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Держава, державний устрій і правові відносини - Реферат

Держава, державний устрій і правові відносини - Реферат

обґрунтована, ефективна юридична політика держави, що дозволяє найбільш раціонально та в інтересах суспільства використовувати правовий інструментарій.
Вплив права на державу
У спеціальній літературі проблемі впливу права на державу приділено мало уваги. Разом із тим держава має потребу в праві не менше, ніж право в державі. Залежність держави від права виявляється у внутрішній організації держави та в її діяльності.
1. Історичний досвід доводить, що для свого існування держава, як організація, має потребу в праві. Право оформляє структуру держави й регулює внутрішні взаємини в державному механізмі, взаємини між його основними ланками. За допомогою права закріплюються форма держави, улаштування державного апарата, компетенція державних органів і посадових осіб. Право створює юридичні гарантії проти можливої узурпації влади однією з гілок влади. Таким чином, відносини між державними структурами набувають правового регулювання, перетворюються на правовідносини.
За допомогою права визначаються місце, роль, функції частин державного механізму, їхня взаємодія з іншими органами й населенням. Упорядковуючи всередині організовані зв'язки держави, право дозволяє забезпечити раціональне влаштування структури держав". Нормативно-юридичні акту правоустановлювального характеру формують державу як систему з розвинутою органічною будовою. У такий спосіб право створює юридичні передумови для ефективної роботи всіх ланок державної машини.
2. Відомі два методи, за допомогою яких держава нав'язує свою волю суспільству: метод насильства, властивий тоталітарним державам, і цивілізоване управління соціальними процесами за допомогою правового інструментарію. Такий метод органічно властивий державам fa розвинутим демократичним режимом. Отже, сучасна демократична держава не може поза правом і без нього здійснювати свою діяльність. Право складає необхідну сторону, аспект, властивість державної діяльності. Така якість властива праву, оскільки воно незамінне як загально соціальний регулятор і його використання обумовлене об'єктивними факторами, що знаходяться поза державою. Право нав'язується державі як необхідність, тому вона не може знехтувати правовою формою. Держава без шкоди для суспільства не може маніпулювати правом або звільнитися від нього.
Узагальнено можна визначити ряд напрямків, що характеризують організаційну роль права щодо держави:
o Право впливає на державу при її взаєминах із населенням, з окремою особистістю. Держава впливає на громадян через право й у межах правових вимог; у свою чергу, громадяни впливають на державу за допомогою права. Цінність права вимірюється в основному тим, якою мірою воно забезпечує й чи забезпечує взагалі гармонійний і прогресивний розвиток особистості й розширення її свободи. Із цього погляду цінність права якщо й обумовлена зв'язком Ь державою, то лите тією мірою, якою сама держава поставлена на службу.
o Право легалізує державну діяльність, забезпечує дозвіл охоронних і примусових заходів держави. Державна діяльність за допомогою права вводиться в суворі рамки юридичних вимог, набуває юридичної форми.
o За допомогою права визначаються межі діяльності держави, позначаються межі втручання в приватне життя громадян.
o Право закріплює специфічні інтереси націй і народностей і в такий спосіб впливає на державну владу в її взаєминах з націями й народностями.
o Правова форма забезпечує можливість здійснення контролю за діяльністю державного апарата та в такий спосіб створює юридичні гарантії відповідального поводження держави перед населенням.
o Право виступає в сучасних умовах мовою спілкування держави не тільки з населенням, але також з іншими державами, світовим співтовариством узагалі.
o Право (і тільки воно) є основним засобом легітимації державного примусу. Право визначає підстави, межі й форми державного примусу.
Отже, держава як суверенна влада не може існувати й функціонувати поза правам. Концепція панування права (правової держави) саме виходить Ь того, що право в інтересах особистості, суспільства загалом зв'язує, обмежує державу.
Воно виступає могутнім обмежувачем державної сваволі. У такому розумінні право виступає як сила, здатна підкорити державу. Образно кажучи, право виступає над державою для того, щоб держава не встала над суспільством.
У сучасних умовах об'єднавча роль права щодо держави посилюється. При цьому спостерігається така закономірність: чим точніше право відбиває об'єктивні потреби суспільного розвитку, тим більшою мірою воно зв'язує державу. Активність держави в цьому випадку не придушується. Навпаки, вона витрачається результативно й виключно в інтересах суспільства й окремої особистості. Тільки будучи зв'язаною із правом, держава може діяти вільно, а отже, відповідає своєму історичному призначенню.
Виникнення й розвиток ідеї правової держави
Правова держава - це така форма організації й діяльності державної влади, шо будується у взаєминах з індивідами та їх різними об'єднаннями на основі норм права.
Уявлення про державу як організацію, що здійснює свою діяльність на основі закону, почали формуватися вже на ранніх етапах розвитку людської цивілізації. З ідеєю правової держави пов'язувалися пошуки більш досконалих і справедливих форм громадського життя. Мислителі античності (Сократ, Демокрит, Платон, Арістотель, Полібій, Цицерон) намагалися виявити такі зв'язки та взаємодії між правом і державною владою, які б забезпечували гармонійне функціонування суспільства тієї епохи. Учені давнини вважали, шо найбільш розумна й справедлива лише та політична форма співжиття людей, при якій закон загальнообов'язковий як для громадян, так і для самої держави.
Державна влада, що визнає право й одночасно обмежена ним, на думку давніх мислителів, вважається справедливо" державою. Цицерон говорив про державу як про "справу народу", як про правове спілкування й "загальний правопорядок". Державно-правові ідеї й інститути Давньої Греції та Риму вплинули на становлення й розвиток пізніших прогресивних учень про правовудержаву.
Ріст продуктивних сил, зміна соціальних і політичних відносин у суспільстві в епоху переходу від феодалізму до капіталізму породжують нові підходи до держави й розуміння ролі в організації суспільних справ. Центральне місце в них займають проблеми правової організації державного життя, що виключає монополізацію влади в руках однієї особи або владного органа, який утверджує рівність усіх перед законом, що забезпечує індивідуальну свободу за допомогою права.
Найбільш відомі ідеї правової державності виклали прогресивні мислителі того часу Н. Макіавеллі та Ж. Бещен. У своїй теорії Макіавеллі на основі досвіду існування держав минулого й сьогодення пояснював принципи політики, осмислював рушійні політичні сили. Ціль держави він бачив у можливості вільного користування майном і забезпеченні безпеки для кожного. Боден визначає державу як правове управління багатьма сімействами й тим, що їм належить. Завдання держави полягає в тому, щоб забезпечити права й свободи.
У період буржуазних революцій у розробку концепції правової державності значний внесок зробили прогресивні мислителі Б. Спіноза, Д. Локк, Т. Гоббс, Ш. Монтеск'є, П. І. Пестель, М. Г. Чернишевський, Г. Ф. Шершеневич.
Loading...

 
 

Цікаве