WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Держава, державний устрій і правові відносини - Реферат

Держава, державний устрій і правові відносини - Реферат

політичних організацій класового суспільства, до неї також належать партії й інші організації. Однак саме державі належить вища влада в суспільстві (суверенність державної влади). Верховенство державної влади конкретно виражається в універсальності (її владна сила поширюється на все населення та громадські організації цієї країни), прерогативах (державна влада може скасувати будь-який вияв усякої іншої суспільної влади), а також у наявності таких засобів впливу, яких жодна інша суспільна влада не має (наприклад, монополія законодавства, правосуддя).
У ході історії держава набуває щодо базису значну самостійність. її самостійний вплив на основні сфери життя суспільства (у тому числі на економіку), на історичні й соціальні процеси здійснюється в різних напрямках, тобто держава може сприяти розвитку суспільних відносин або, навпаки, гальмувати його
Послідовне становлення демократичного громадянського суспільства вимагає цивілізованості взаємин особистості й держави, гармонізації відносин у суспільстві. У сфері політичних відносин держава за правом займає провідне місце, яке обумовлене громадянським суспільством, тому що його діяльність визначається виконанням загальних справ, що випливають із природи будь-якого суспільства.
Останнім часом можна почути безліч суджень про те, що таке громадянське суспільство. Це спосіб організації економічних, виробничих відносин і відповідних виробничих сил, сукупність відносин, що виникають у процесі користування, володіння й розпорядження власністю, функціонування громадських об'єднань, засобів масової інформації, виховних, освітніх, наукових, культурних підприємств і установ.
Громадянське суспільство в особі самодіяльних асоціацій людей (релігійних, громадських, політичних партій, професійних союзів, кооперативів і т. п.), покликаних виражати й захищати їхні групові й індивідуальні інтереси та права, вступає в особливі політичні відносини з державою.
Чим більш розвинутим є громадянське суспільство, тим більше основ для функціонування демократичних форм держави. І, навпаки, чим менш розвинуте громадянське суспільство, тим більше основ для наявності авторитарних і тоталітарних режимів влади. Розвиненість громадянського суспільства визначається не стільки ступенем охоплення прошарків населення, скільки рівнем розвитку свободи особи, визнаної в цьому суспільстві.
У громадянському суспільстві держава забезпечує однаковий правовий захист усім власникам, робить приватну власність недоторканною, при можливому відчуженні власності у випадку суспільної необхідності гарантується її відшкодування, націоналізація власності не допускається.
Вільна праця заохочується як державою, так і суспільством, примусова праця забороняється, гарантується свобода індивідуальної й колективної праці. Держава створює умови для повної трудової зайнятості населення, здійснює програму професійного навчання й перекваліфікації, виплачує допомогу з безробіття.
В умовах докорінної ломки всіх суспільних структур саме держава повинна стати консолідуючим началом, покликаним створювати нові політичні, економічні, соціальні відносини. Без впливу держави неможливе реальне перетворення суспільства. Особливо важлива його діяльність у сфері захисту прав людини, спрямована на пом'якшення негативних наслідків ринкових реформ. Завдання соціальної держави полягає в перерозподілі доходів між різними прошарками суспільства через систему податків, державний бюджет, спеціальні соціальні програми.
Довгостроковою, перспективною метою держави є прагнення до вирівнювання положення людей, хоча досягнення фактичної, а не тільки юридичної рівності - завдання в історично осяжний термін нездійсненне. Це не означає заперечення ідеї рівності, що містить у собі величезний моральний потенціал.
Визначення шляхів розвитку нашого суспільства, обґрунтування меж втручання держави в економічну й соціальну сфери, її регулювальної ролі в розподілі власності, посиленні соціальної функції держави й зростанні її відповідальності за створення своїм громадянам гідних умов життя - актуальні завдання правової науки.
Роль держави в політичній системі суспільства
Основне місце й роль держави в політичній системі суспільства визначається рядом особливостей, які дозволяють говорити про те, що держава - основний елемент системи.
По-перше, саме держава є організацією всього багатонаціонального населення країни, тобто організацією всіх без винятку членів суспільства, незалежно від їхнього соціального, майнового положення, расової та національної приналежності, роду й характеру занять і т. п. Таким чином, держава має набагато ширші соціальні можливості, ніж будь-який з інших структурних елементів системи окремо.
По-друге, держава як офіційний виразник волі народу створює передумови для розвитку всіх форм власності.
По-третє, держава має особливий державний апарат, органи якого, на відміну від інших структурних елементів, наділяються державно-владними повноваженнями. Такі повноваження мас система правоохоронних органів, до якої входять органи внутрішніх справ, прокуратури, безпеки, які виконують функції примусу.
По-четверте, на відміну від інших елементів політичної системи, держава мас у своєму розпорядженні систему видання органами держави, у межах своєї компетенції, нормативно-правових актів, а також систему контролю за їх виконанням. Хоча громадські організації також наділені правом видання нормативних актів, однак вони не мають загальнообов'язкового характеру й поширюються тільки на членів цієї громадської організації.
По-п'яте, держава є єдиною організацією, що має суверенітет, тобто верховенство державної влади над усіма громадянами, над недержавними організаціями. Маючи суверенітет, держава організовує саму себе й видає загальнообов'язкові правила поведінки (закони).
Таким чином, держава займає особливе місце в політичній системі суспільства й відіграє в ній основну роль.
Держава й право в їх співвідношенні та взаємодії
Право - це система встановлених і визнаних державою норм, що регулюють суспільні відносини, формально закріплюють міру свободи, рівності й справедливості відповідно до волі населення .країни та забезпечуються всіма заходами легального державного впливу.
Традиційно в науці щодо питання про співвідношення держави та права розрізнялися два підходи. Перший - методистський, що виходив із пріоритету держави над правом. Відповідно до цього підходу, право розглядалося як продукт державної діяльності, як її .(держави) наслідок. Такий підхід був поширений у вітчизняній юридичній літературі. Вважалося, наприклад, що право знаходиться в підлеглому відношенні до держави. Фактичною умовою длянього підходу була політична практика, схильна бачити в праві якийсь придаток держави. Теоретичною передумовою було формально-догматичне ставлення до поняття права як сукупності норм, видаваних державою.
Інший погляд на співвідношення держави та права затвердився в руслі природно-правових поглядів. Прихильники так званої школи природного орава вважали, що, крім права, яке встановлює держава, існує природне право, властиве людині від народження. Це право на життя, свободу, рівність тощо і отже, природне право (сума природних, вічних, невідчужуваних і незмінних прав людини) - це вище право щодо діючого права
Loading...

 
 

Цікаве