WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Російсько-Японська війна (1904-1905) - Курсова робота

Російсько-Японська війна (1904-1905) - Курсова робота

розпочав модернізацію країни по Європейським зразкам. Це передбачало окрім індустріалізації створення колоніальних ринків збуту. Важко сказати коли з`явилися перші плани створення колонії на території Північного Китаю. В правління імператораОлександра III (1881 - 1894) таких планів не було. Хоча в 1891 році розпочалося будівництво Транссибірської магістралі, але вона була призначена для освоєння внутрішніх районів країни. Тому бажання окупувати Манчжурію можна пояснити лише планами Вітте створити "взірцеву" європейську країну. У 1898 році березні місяці Росія примусила Китай підписати договір про оренду Квантунського п-ва з портом Порт-Артур (Люйшюнь). Ця домовленість відбулася на фоні поразки Китаю у Китайсько-Японській війні 1896-1898 років, під час якої даний півострів був окупований Японією. Але європейські країни які вважали Китай сферою своїх інтересів (Англія, Німеччина, Росія) примусили Японію відмовитись від окупованих територій. У червні 1900 року в Китаї розпочалося "боксерське" повстання направлене проти іноземних колонізаторів. У відповідь уряди Англії, Німеччини, Росії та Японії ввели свої війська на територію країни та жорстоко подавили повстання. При цьому Росія окупувала Манчжурію, крім того у 1902 році російські підприємці взяли в корейського уряду концесії на видобуток золота на річці Ялу. У 1903 році концесії перейшли у володіння статс-секретаря Безобразова. Була утворена акціонерна компанія членами якої стали представники імператорської фамілії. Тому в Корею для охорони концесій були введені російські війська.
Японія, що вийшла з зовнішньо-політичної ізоляції у 1867 році у результаті візиту американського військового корабля під командою коммодора Перрі країна була змушена відкрити свої порти для іноземних кораблів. З цього моменту розпочинається відлік так званої епохи Мейдзі. Японія стала на шлях індустріалізації та наукового та технічного прогресу. Досить швидко країна включилася в боротьбу за статус регіонального лідера та за колоніальні ринки збуту. Почав рости вплив японців в Кореї. У 1896 році вибухнула Японсько-Китайська війна. Китайська армія і флот були озброєні найсучаснішою зброєю виробництва Німеччини та Англії, але за рахунок кращої бойової підготоки та організації командування Японія отримала блискучу перемогу. Можна сказати що Китай купував озброєння, а Японія переймала технологічні досягнення та тактику і стратегію європейських країн. Але завдяки змові великих держав Японія втратила більшість результатів своєї перемоги. В країні виникає могутній мілітаристський та реваншистський рух. З`являються заклики заволодіти Кореєю, Північним Китаєм та Росією до Урала. Відносини з Росією які до 1898 року були дружніми та взаємовигідними починають перетворюватися в відверто ворожі. Японський уряд робить великі замовлення Англії на побудову океанського флоту та Німеччині на переозброєння армії. В збройних силах країни з`являються інструктори з європейських країн та США.
Крім об`єктивних факторів що викликали конфронтацію були фактори викликані іноземним впливом. Потрібно не забувати що великі держави вели боротьбу за Китай тому війна між двома потенційними конкурентами була вигідна всім зацікавленим сторонам. В результаті цього Японія отримала значну підтримку та пільгові кредити на придбання озброєння. Відчуваючи за своєю спиною могутніх покровителів японці сміливо йшли на загострення конфлікту.
В цей час в Росії Японію не сприймали як серйозну загрозу. Під час візиту міністра оборони Росії Куропаткіна в Японію в травні 1903 року та його інспекційної поїздки в цей же час по Далекому Сходу були зроблені повністю необ`єктивні висновки про бойову могутність Японії та обороноздатність Росії. Намістник імператора на Далекому Сході адмірал Алєксєєв, що був нешлюбним сином Олександра II, був повністю непридатним по своїм здібностям до займаємої посади. Він зумів прогледіти підготовку японців до війни та стратегічно неправильно розташував армію і флот. Завдяки діяльності Безобразова політика Росії на Далекому Сході перетворилася на політику сили, якої на той час Росія на Далекому Сході не мала. Сухопутні сили Росії в Манчжурії нараховували лише 80 000 тисяч солдат і офіцерів. В склад Першої Тихоокеанської ескадри входило 7 ескадрених броненосців, 9 крейсерів різних класів, 19 есмінців та дрібні кораблі і бази Порт-Артур та Владивосток. Японський флот нараховував 6 самих сучасних ескадрених броненосця і 2 застарілих, 11 броненосних крейсерів, що практично не поступались броненосцям, 14 легких крейсерів та 40 есмінців і допоміжні суда. Японська сухопутна армія нараховувала 150 000 солдат і офіцерів, а після оголошення мобілізації зростала до 850 000 чоловік. Крім того російську армію з`єднувала з метрополією лише одноколійна транссибірська магістраль по якій потяги йшли двадцять діб що виключало швидке зростання та нормальне постачання російської армії. Такі регіони російської імперії, як Сахалін та Камчатка взагалі були не прикриті військами. Набагато краще в японців була поставлена розвідка, вони знали практично все про склад і дислокації російської армії та флоту.
У 1902 році розпочалася дипломатична війна, де обидві країни висунули одна-одній неможливі для виконання умови. В повітрі запахло війною.
У цьому ж році Англія та Японія підписали угоду про протекцію,за якою якщо одна з країн вступить у війну то друга буде нейтральною і буде намагатися утримати треті сторони від вступу в війну. Якщо ж третя країна вступить у війну на стороні противника, то підписавша договір держава має підтримати союзника. Цим договором Англія фактично натравлювала Японію на Росію. Війна стала неминучою. Росія пізніше підписала подібний договір з Францією прорвавши таким чином можливу міжнародну ізоляцію. У липні 1903 року міністр іноземних справ Японії маркіз Куріно звернувся з нотою до Росії в якій заявив що російські концесії в Кореї загрожують безпеці його країни. Розпочалися переговори, які обидві сторони використовували для затягування часу. Переговори швидко зайшли в глухий кут. Між 16 жовтням 1903 року і 13 січням 1904 року сторони обмінялись шістю проектами договорів. Але середини не могло бути. Трагізм ситуації полягав в тому, що якби Росія виконала вимоги Японії, то вона б втратила статус наддержави, мільйони вложені в Манчжурію (побудова лише одного порту Дальній обійшлася в 6 000 000 золотих карбованців) і все одно не запобігла б війні. В Японії панував мілітаризм засліплений манією величі. Так наприклад професор Томідзу передрікав три війни з Росією: "В первой войне нам нужно дойти до Байкала, во второй войне с Россией мы водрузим знамена победы на высотах Урала, но будет еще и третья война, когда наша кавалерия напоит лошадей водою из Волги"[9]. В японських школах активно
Loading...

 
 

Цікаве