WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Перші таємні союзи борців проти самодержавства кріпосництва, повстання декабристів у Петербурзі і на Україні - Курсова робота

Перші таємні союзи борців проти самодержавства кріпосництва, повстання декабристів у Петербурзі і на Україні - Курсова робота


Курсова робота
Перші таємні союзи борців проти самодержавства кріпосництва, повстання декабристів у Петербурзі і на Україні
ЗМIСТ
Вступ………………………………………………………………………………….2
1.Перші таємні союзи борців проти самодержавства кріпосництва 3
1.1. Передумови дворянського етапу визвольного руху 3
1.2. Утворення таємних товариств 6
1.3. Події на Україні (тульчин) та в Бессарабії (кишинів) 10
2. Повстання декабристів у Петербурзі і на Україні 12
2.1. План військового перевороту в Росії 12
2.2. Повстання декабристiв в россiї 14
2.3. Повстання чернігівського піхотного полка на україні 18
3. Історичне значення руху декабристів 28
Висновок…………………………………………………………………………… 30
Литература. 32
Вступ
Перше в Росії збройне революційне повстання проти самодержавства й кріпосництва зазнало поразки: сили реакції, витримавши натиск революціонерів, переважили.
Царське самодержавство, скориставшись поразкою повсталих військ, вчинило над декабристами жорстоку розправу, якою реакція намагалася залякати передові сили Росії.
Важко переоцінити значення десятирічної діяльності таємних товариств дворянських революціонерів та їх збройного повстання проти самодержавства. Грім гармат на Петровській площі в Петербурзі та на засніжених полях України провістив початок визвольного руху, в якому декабристи стали піонерами. О. І. Герцен через 25 років після цих подій проникливе писав: "Мовчанню, німій бездіяльності було покладено край; з висоти своєї шибениці ці люди збудили душу в нового покоління;
Безперечною заслугою дворянських революціонерів було те, що вони заради інтересів народу, зокрема селянства, знехтували власними привілеями й виступили проти свого класу. Але ті ж декабристи, дбаючи про поліпшення долі народу, водночас боялися залучати його до боротьби. Це був парадокс, породжений умовами кріпосної епохи. Загальну думку про ставлення дворянських революціонерів до народних мас висловив О. В. Поджіо: "Народ знемагав у рабстві, в невігластві, і ми ухилялися від нього; уникали цього вибуху... Військові поселення, варварське обходження поміщиків та притаманне всім самоуправство з селянами, - які були б для нас сили; - але ми їх обминули, щоб не ввергати суспільство в неминучі розрухи...". О. О. Бестужев-Марлінський також відверто визнавав: "Ми найбільше боялися народної революції; бо вона не може не бути кровопролитною і тривалою..."
Десятиріччями лютувала царська реакція, придушуючи будь-які прояви опозиції та протесту в суспільстві. Але революційні ідеї, посіяні декабристами, не загинули. Вони знайшли собі шлях до умів і сердець нового покоління борців за свободу.
1. ПЕРШІ ТАЄМНІ СОЮЗИ БОРЦІВ ПРОТИ
САМОДЕРЖАВСТВА І КРІПОСНИЦТВА
1.1. ПЕРЕДУМОВИ ДВОРЯНСЬКОГО ЕТАПУ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
Визвольний рух проти самодержавства й кріпосництва в Росії мав глибокі історичні корені й зумовлювався економічними, соціальними, політичними й культурними факторами суспільного життя. Він став найяскравішим показником розкладу й кризи феодально-кріпосницького ладу, провісником революційних змін і утвердження нових явищ буржуазного розвитку.
Суспільний розвиток Росії першої чверті XIX ст. зумовив об'єктивну необхідність революційної ломки феодально-кріпосницької системи господарства, оскільки промисловість, сільське господарство, культура могли далі розвиватися лише на основі прогресивнішого порівняно з феодальним способу виробництва - капіталістичного.
Капіталістичний спосіб виробництва і буржуазні виробничі відносини прокладали собі шлях в економіці царської Росії, розвивалися й міцніли, тіснили відсталу панщинну систему в сільському господарстві; поряд з кріпосною мануфактурою в промисловості виникала й успішно конкурувала капіталістична фабрика, устаткована машинами; на зміну кріпакові упевнено йшов найманий робітник.
В промисловості Росії дрібне товарне виробництво поступово еволюціонувало по капіталістичному шляху розвитку.
В першій чверті XIX ст. прискорювався розвиток промисловості. Якщо у 1804 р. в кріпосній Росії діяло 2423 промислових підприємства, то в 1825 р. чисельність їх досягла 5261. Машинобудівний завод в Петербурзі протягом 1815-1825 рр. випустив 11 парових машин для пароплавів вітчизняного виробництва. Кількість підприємств на Україні зросла з 365 (1813 р.) до 649 (1825р.).
Товарно-грошові відносини проникали в панщинне сільське господарство й спричинялися до його розкладу та кризи. Провісником розпаду старого режиму стало зростання виробництва поміщицькими маєтками хліба на продаж. Щоб збільшити прибутки, поміщики для своїх селян-кріпаків запроваджували щоденну панщину, тяжку урочну систему, переводили їх на місячину, відрізали в них родючіші землі. Безправних селян-кріпаків поміщики продавали, міняли як речі або худобу, знущалися над їх людською гідністю, карали, засилали в Сибір.
Під час Вітчизняної війни 1812 р. народ Росії відстояв незалежність батьківщини і розгромив нашестя французьких військ Наполеона Бонапарта. Але після війни цар в маніфесті від 14 серпня 1814 р. цинічно заявив: "Се-ляни, вірний наш народ - хай дістане мзду свою від бога". Кріпосне рабство залишалося непорушним.
Селяни-кріпаки вважали себе справжніми рятівниками Росії, визволителями рідної землі від загарбників. Вони були переконані, що ця героїчна боротьба принесе їм полегшення, звільнення від кріпосного рабства. За свідченням майбутнього декабриста М. І. Тургенєва, "...кріпаки деяких місцевостей не хотіли більше визнавати владу своїх панів".
Вітчизняна війна 1812 р. збудила народи Росії, виявила їх стійкість, героїзм, патріотизм, глибоку віру з неминучість перемін в суспільному житті країни. Передові офіцери-дворяни, які вели на бій з ворогом солдатів-селян, замислювалися над їх тяжким становищем.
Визвольний похід російської армії в Європу (1813- 1815 рр.) показав офіцерам і солдатам новий світ, віч-на-віч звів їх з позитивними наслідками Французької буржуазної революції 1789-1794 рр. Франція вже давно не знала кріпацтва й розвивалася як буржуазна країна.
Передові офіцери сприймали визвольні ідеї, революційні надбання народу Франції - громадянські свободи, конституційні права. "У багатьох, - писав декабрист А. Є. Розен, - з'явилася думка про можливість передати рідній країні кращі з благих перетворень...".
Один з найвидатніших дворянських революціонерів С. І. Муравйов-Апостол дав глибоку характеристику причин, які спонукали передових людей до рішучої боротьби за оновлення Росії: "Трирічна війна, що визво-лила Європу від іга Наполеона; її наслідки, запровадження представницького правління в деяких державах: політичні твори, що безперервно з'являлися в цю епоху і жадібно читалися молоддю; дух часу, що зрештою привернув уми до спостереження законів внутрішнього влаштування держав - ось джерела революційних думок у Росії".
Міжнародні події сприяли поширенню революційних настроїв серед передових людей Росії. У 1820-1821 рр. Європа палала у вогніповстань і революцій. В січні- березні 1820 р. перемогла військова революція в Іспанії. На чолі повстанців стояли полковники Рафаель дель Рієго і Антоніо Квірога. Іспанський король змушений був підписати маніфест про скликання кортесів (парламенту) і відновлення конституції 1812 р. В Неаполітанському королівстві
Loading...

 
 

Цікаве