WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Карл Густав Еміль фон Маннергейм та його політична кар’єра - Курсова робота

Карл Густав Еміль фон Маннергейм та його політична кар’єра - Курсова робота

Східна Карелія не буде звільнена. Уряд був розчарований, що головнокомандувач, не проконсультувався з ним, зробив заяву в дусі ідеї "Великої Фінляндії". Більшість членів кабінету вважали це зайвим.
Міністри від СДПФ погрожували відставкою, оскільки заклик до білих учасників війни був образливим для робітників. Тим часом становище СДПФ в уряді на наступному етапі війни продовжувало ускладнюватись. Велика частина прихильників партії вважала повернення відчужених територій морально виправданим, але не схвалювала загарбницької війни. Таннер, який на початку липня 1941 року повернувся до уряду на посаду міністра торгівлі ц промисловості, різко критикував вторгнення до Східної Карелії й за порушення старого кордону.
Ліві ставилися до війни-продовження набагато критичніше ніж до Зимової війни. Однак антивоєнна діяльність у Фінляндії була надто незначною. Опір чинили всього лише декілька груп, які боролися в містах і не мали спільного керівництва.
Ще влітку 1941 року влада заарештувала близько 500 комуністів. Члени соціал-демократичної опозиції, "група шести", були ув'язнені наприкінці серпня 1941р.. Крім того і у період війни-продовження було заарештовано близько 2 тисяч противників війни.
23 липня Карельська армія досягла старого державного кордону на північному узбережжі Ладозького озера. Наприкінці липня фіни розпочали наступ на Карельському перешийку. Виборг був захоплений через місяць. На початку вересня Карельська армія вторглася в Олонецьку Карелію, і 7 вересня передові частини фінів вийшли до Свірі. Звідси наступ повернув на північ. Петрозаводськ був захоплений на початку жовтня, й перейменований у Ааніслінна. У жовтні фіни закріпились на південному березі Свірі. Радянські війська залишили військову базу на Ганко тільки на початку грудня 1941 року. Після захоплення 5 грудня 1941р. Медвежєгорська на північному березі Онезького озера, наступ фінських військ зупинився.
Наступальний етап Війни-продовження забрав життя 25 тис. осіб1. Число загиблих перевищило втрати в Зимовій війні, але ці жертви здійснені заради незалежності Фінляндії фіни восени 1941р. не вважали завеликими. Загальні втрати у війні-продовженні становили 66 тисяч убитими і 145 тис. пораненими. Політичне і військове керівництво обґрунтувало захоплення східної Карелії тим, що це стало цінним козирем на майбутніх мирних переговорах. Фіни вважали себе визволителями Східної Карелії. Здавалося, ідея спорідненості фінських народів нарешті знаходить реальне втілення. Четверта частина населення Східної Карелії (85 тисяч осіб), не залишили рідних місць. Більшість його, однак, ставилася до фінів в цілому так само, як звичайно ставляться до окупантів. Фіни проводили серед одноплеменців активну місіонерські діяльність, спираючись головним чином на церкву і школу. Частина російського населення Східної Карелії (максимум 20 тис. осіб) була відправлена до концентраційних таборів, де харчування часом було вкрай погане12.
У грудні 1941р. на всі фронтах у Фінляндії почалася позиційна війна. Приблизно третина особового складу діючої армії була демобілізована. 1942 рік пройшов на фронті переважно в очікуванні.
Маннергейм почав сумніватися в перемозі Німеччини вже наприкінці 1941 року, коли радянські війська знову захопили Тіхвін перешкодили виходу німців до Свірі уздовж південного узбережжя Ладозького Озера.
У середині грудня 1941 року США вступили в війну проти Німеччини і Японії. Фінляндія намагалася уникнути розриву відносин з США, оскільки Вашингтон, крім Стокгольма був для фінів найважливішою опорою на Заході.
Млявість операцій Німеччини на північних фронтах на початку війни сприяли зростанню воєнного значення Фінляндії. У червні 1942р. Гітлер несподівано прибув привітати Маннергейма з його 75-річчям. Візит ввічливості німецького керівника до маршала Фінляндії показав, що Фінляндія, надалі зберігає політичну вагу. Через три тижні Маннергейм вирушив до Німеччини з візитом у відповідь. В серпні 1942р. він заявив німцям, що розпочне наступ в напрямку Мурманської залізниці тільки після того, як Німеччина захопить Ленінград21.
Корінний перелом світової війни на Східному фронті визрівав в продовж другої воєнної зими. На початку лютого 1943 року німці, які потрапили в оточення під Сталінградом, капітулювали. Головні сили в уряді і вище військове керівництво Фінляндії на нараді в Ставці в Міккем 3 лютого 1943 року поставили на меті вихід з війни. Ритті надіслав Рузвельту лист, в якому виклав умови уряду Фінляндії щодо укладення миру. За основу переговорів був взятий кордон 1939 року, але Фінляндія готова до уточнень на Карельському перешийку. Східна Карелія мала залишатися демілітаризованою, поки майбутня мирна конференція не вирішить долю цієї території.
В березні 1943 року США запропонувала себе, як посередника в пошуках шляхів укладення миру. СРСР направив свої умови до Вашингтону. Вимоги були жорстокішими ніж передбачалося. Фінляндія мала відвести війська до кордону, встановленого на Московських переговорах 1940р., і відшкодувати 50% воєнних збитків заподіяних нею СРСР. Сторони були настільки далекі одна від одної у своєму баченні розв'язки питання, що США від ролі посередника відмовилась.
15 лютого 1943 року, колегія вибірників 1935р. уже втретє зібралася для виборів президента.1
Впевненості в тому, що знову буде обраний Рюті, не було, оскільки у Маннергейма також були прихильники. Після того як маршал зняв свою кандидатуру на користь Рюті вибори пройшли одностайно. Приблизно 20 соціал-демократів, що спочатку підтримували Столберга, опустили в урни чисті бюлетені. На початку березня 1943 року професор Едвін Лінкомієс (НКП) сформував новий уряд, причому партії, які брали участь, у його формуванні, чинили опір входженню донього представників ПНР.
_________________
1 Puntila, L.A. Politikal History of Finland, 1809-1977. Keuruu 1980.-98-101p.
Симптомом зміни курсу, що поступово визрівала у Фінляндії, стала також заміна міністра закордонних справ Віттінга, що мав зобов'язання перед Німеччиною. Його наступником став Генріх Рамсай, директор-розпорядник акціонерного товариства "Геюрюлайва": як постачальник пароплавів, він мав давні добрі зв'язки на Заході1.
Найскладнішою перешкодою у прагненні Фінляндії до миру була Німеччина. Новий уряд отримав від неї корисний урок, коли міністр закордонних справ Рамсай під час свого візиту до Берліна в березні 1943 року розповів про плани Фінляндії укласти сепаратний мирний договір. Німці вже знали про це в деталях через свої джерела в урядових колах Фінляндії. Міністр закордонних справ Рейху фон Рібентроп у нападі гніву зажадав від фінів негайно припинити переговори з США. Фінляндії насилу вдалося відхилити договір про політичний союз, на якому наполягала Німеччина.
Урядове "вузьке коло" проводило мирний зондаж настільки таємно, що навіть члени парламентської комісії закордонних справ, не кажучи вже про інших депутатів, нічого про це не знали. Протягом 1943 р. в парламенті остаточно склалося враження, що уряд нічого не робить для укладення миру. Наприкінці серпня 33 депутати, головним чином з парламентських фракцій СДПФ і ШНП, направили
Loading...

 
 

Цікаве