WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Карл Густав Еміль фон Маннергейм та його політична кар’єра - Курсова робота

Карл Густав Еміль фон Маннергейм та його політична кар’єра - Курсова робота

військова делегація Фінляндії, очолювана генерал-лейтенантом Гейнріксом, на запрошення Гітлера відвідала Зальцбург і Берлін. Під час цією поїздки фінам стало зрозуміло, що вже в червні Німеччина нападе на СРСР. У цій ситуації вище керівництво Фінляндії зробило свідомий вибір - вирішило взяти участь у військовому поході Гітлера. Інший можливий варіант, тобто відмова від співробітництва, у гіршому випадку мав би наслідком перетворення Фінляндії на поле битви між Німеччиною і СРСР. Крім того, тісні військові контакти з Німеччиною в останні місяці та обізнаність з її військовими секретами робили відмову настільки нереальною, що про неї серйозне і не замислювалися. На початку червня Фінляндія повідомила Німеччині свої умови участі у війні - забезпечення незалежності, Німеччина мала перша напасти на СРСР, Фінляндія не мусила починати військові дії, поки їх не почне СРСР21
"Вузьке коло" в уряді мало підстави, що громадська думка підтримує вступ Фінляндії у війну на стороні Німеччини. Німці почали перекидати свої війська до Північної Фінляндії у перших числах червня. Фінляндія розпочала передислокацію військ на позиції прикриття 10 червня 1941 р. Через тиждень головні сили армії отримали наказ про мобілізацію. Вже 14 червня німці повним ходом вели мінування акваторії Фінської затоки. Фіни приєдналися до них ще 24 червня. 22 червня 1941 року о 4-й годині ранку Німеччина напала на СРСР. У своїй промові по радіо Гітлер з пафосом заявив, що німецькі солдати б'ються на берегах Північного Льодовитого океану " у союзі зі своїми фінськими товаришами". Фінляндське політичне керівництво поспішило спростував це повідомлення, заявивши про нейтралітет Фінляндії та зайняло вичікувальну позицію відносно дій СРСР. Після того як в червні росіяни нанесли по чисельним об'єктам Фінляндії бомбові удари, спровоковані діями німецької авіації прем'єр-міністр Рангель констатував, що країна знову знаходиться в стані війни з СРСР.1
Боєздатність фінської армії, оснащеної німецькою зброєю влітку 1941 року була цілком іншою, ніж восени 1939р..У Фінляндії була проведена перша мобілізація, у порівнянні з іншими країнами-учасницями війни. На наступальному етапі війни у війні взяли участь півмільйона бійців. Це стало можливим тому, що на різних допоміжних роботах, а також в обслуговувані і постачанні армії брали участь майже 150 тис. членів жіночої організації "Лоттав Свярд".
__________________
1 Зимняя война 1939-1940. Книга первая. Политическая история.-М.,1999.-С.182.
На цивільній службі також здебільшого були зайняті жінки. Протягом усієї війни-продовження уряд дотримувався тези про "окрему війну"1. Фінляндія була не союзницею Німеччини а "соратницею в боротьбі". Принаймні ворог у них був спільний і напад вони підготували також спільно. Лінія фронту була поділена за водною системою річки Оулуйокі. У північній Фінляндії відповідальність за ведення бойових дій взяла на себе Лапландська армія німців, яка складалася з 6-ти дивізій. Фінляндські війська (дві дивізії), розташовані в Північній Фінляндії, в оперативному плані підлягали німецькому командуванні. Наприкінці червня 1941 року головні сили фінляндської армії ще раз зазнали перегрупування, в наслідок чого у Північній Карелії була сформована Карельська армія з 5-ти дивізій і 3-х бригад. Командувати цими об'єднаннями головнокомандувач доручив генерал-лейтенанту Еріку Гейнріксу. На Ладозі у фінів було три , а на Карельському перешийку чотири дивізії В СРСР в червні 1941р. На Фінляндському фронті було введено в дію загалом 17 дивізій (на Карельському перешийку 7, У Приладозькій Карелії - 4 і на Біломорсько-Мурманській ділянці - 6)2 На момент наступу фіни навіть мали на своїй ділянці фронту перевагу в живій силі.
Уряд не робив офіційних заяв про те, що Фінляндія переслідує у війні свої особисті цілі, відмінні від цілей Німеччини. У будь-якому випадку фіни, щонайменше прагнули повернути території, втрачені за Московським мирним договором. Тому загалом війну вважали "війною-спокутою" і продовженням Зимової війни, або війною-продовженням.
Ще на початку військових дій у колах, як політичного так і військового керівництва обговорювались різні варіанти майбутнього східного кордону Фінляндії. З п'яти варіантів, налічених генеральним штабом, найдальший кордон був проведений на схід від Онезького озера. Найкращою зі стратегічної точки зору альтернативою вважали кордон через три перешийки між Фінською затокою, Ладозьким і Онезьким озерами і Білим морем.
Спільні військові дії фінів і німців розпочалися в Північній Фінляндії наприкінці червня - на початку липня 1941р. Вже 29 червня фіни порушили кордон, встановлений Тартуським мирним договором у районі Петсамо. Однак наступ на Мурманськ загальмувався ще у перші дні війни. На початку липня 2-тя дивізія зі складу армійського корпусу генерал-майора Сііласвуо, перейшла кордон і розпочала наступ двома групами з Куусамо і Суомуссалмі у напрямі Лоугі та Ухті. Група, яка розвила наступ північніше, прямувала до Мурманської дороги. Фіни швидко захопили Кестеньгу і, просунувшись звідти уздовж залізничної гілки, підійшли до Лоугі на відстань приблизно 40 км. Однак у серпні наступ зупинився, коли противник ввів свіжі сили і завдав фінам серйозні поразки. 14 дивізія полковника Ерккі Рааппана, яка на початку липня наступала в районі Кугмо, стрімко просунулася у напрямку села Рукаярві і захопила його у вересні.
Згідно планів німецького військового командування, 10 липня 1941 року Карельська армія розпочала наступ уздовж східного узбережжя Ладозького озера, прагнули вийти до річки Свірі до якої було 300 кілометрів. Німці мали наступати з півдня на з'єднання з фінами. Однак до Свірі вони так і не вийшли. Наприкінці серпня 1941 року німці двічі просили фінів взяти участь в захопленні Ленінграда, який виявився у блокадному кільці. Маннергейма рішуче відмовився, сказавши, що поклав на себе обов'язкиголовнокомандувача за умови, що йому не доведеться мати справи з Петербургом1.
Гітлер закидав Фінляндії те, що вона не бажала відразу ж порвати відносини з Великобританією. З іншого боку, Сталін критикував Великобританію за те, що та підтримувала відносини з ворогом СРСР. Лише після того, як наприкінці липня 1941 року Великобританія піддала бомбардуванню Петсамо, Фінляндія розірвала з нею дипломатичні відносини.
Оскільки Фінляндія у вересні 1941 року продовжуючи наступ на східну Карелію, порушила кордон 1939р. У Великобританії з'явилася підстава оголосити Фінляндії війну. Це сталося 6 грудня 1941 року, в день незалежності Фінляндії.
СРСР, який опинився у надто складному становищі через напад Німеччини, хотів укласти з Фінляндією сепаратний мир. Ще на початку липня 1941 року Сталін просив президента США Франкліна Делано Рузвельта вчинити на Фінляндію тиск з тим, щоб вона погодилася. Сполучені Штати довели до відома Фінляндії пропозицію Сталіна, але далі цього справа не пішла21
На початку липня 1941 року фіни перейшли в наступ у Північній Фінляндії, порушивши кордон 1939р. 10 липня Маннергейм віддав сповнений пафосу наказ по армії, у якому повторив обіцянку, дану в лютому 1918р., заявивши, що не припинить боротьбу доки
Loading...

 
 

Цікаве