WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Карл Густав Еміль фон Маннергейм та його політична кар’єра - Курсова робота

Карл Густав Еміль фон Маннергейм та його політична кар’єра - Курсова робота

основою тих оперативних груп, які були з часом створені - головним чином, із резервних частин, зібраних в центрах концентрації поповнення.
В провінції Похьойс-Похьянмаа був кістяк для формування 10-ї дивізії - два піхотних полки 25-й і 27-й, з досить значним озброєнням. Вони також входили в резерв головнокомандуючого1.
Поповнення польової армії і формування нових підрозділів входило в завдання трьох дивізій, штаби яких знаходилися в Рахимяки, Оулуі Піексямяки. Озброєні були лише частково. Ставка головнокомандуючого була розташована в Міккелі , на тому ж місці де вона дислокувалася в 1918 році на останньому етапі визвольної війни.
Події радянсько-фінської війни розпочалися нападом СРСР Фінляндію. Цю війну так і вписали в історію під назвою Зимова війна. Початком цієї війни стали військові події на Карельському перешийку, який сотні років був воротами для нападу на Фінляндію.
Завданням армії Карельського перешийку, головнокомандувачем якої був генерал Естерман, було не дати противнику проникнути в країну. Армія складалася із 6-ти дивізій, розташованих від Фінської затоки через озера Куолемаярви і Муолаанярви до р. Вуоксі, далі в напрямку Суваето і до Ладозького озера вздовж річки Тайпапенйокі. На 70-ти кілометровому фронті від Фінської затоки до Вуоксі оборонялись чотири дивізії 2-го армійського корпусу, керував яким генерал-лейтенант Ехвіст. Смуги оборонних дивізій становили 10-25 кілометрів по ширині.
На східній частині Карельського перешийку в неприливній смузі протяжністю 56 км. Тримали оборону дві дивізії 3-го армійського корпусу, командував яким генерал-майор Хейнріхс1.
З 3 по 11 листопада Маннергейм дав наказ генерал-лейтенанту Естерману створити такий склад військ, який зумів би по можливості забезпечити ефективну оборону між кордоном і головною лінією оборони, тобто прикордонної зони. Склад військ був досконало ознайомлений з прикордонною зоною, і в їх підготовку входило навчання проведенню. Активних стримуючих боїв на перешийку.
Всупереч вказівкам Маннергейма бої почали вести дуже слабкими силами, що зробило не можливим довготривалу затримку противника. В наслідок цього фіни втратили блискучу можливість наносити ще більш ефективніші удари по наступаючим військам противника. Ситуація погіршувалася і тим, що противник наступав обходячи ліси які в багатьох місцях були заміновані. Ряди радянських солдат просувалися під прикриттям танків по зруйнованим дорогам і часто зупинялися в пробках. Але фіни не мали достатніх сил, щоб ефективно використовувати цю перевагу. Деякі фінські солдати бачили танки в дії, але їх було надто багато. Але передові батальйони в останній момент отримали на озброєння 37-мм протитанкові засоби "Бофорс". Половина була закуплена в Швеції, а друга виготовлена на фінських підприємствах.
Не дивлячись на недостатню чисельність, фінські війська часто наносили успішні контрудари, в наслідок яких суперник був змушений просуватися надто повільними, ніж передбачалося, темпами. Тільки 2 грудня радянські війська вийшли до першої оборонної лінії Ваммелсу - Ківеннала - Рауту -Тайпале, яка була розташована на відстані 10-16 кілометрів від кордону1.
Пізно ввечері 2 грудня штаб армії дислокований в Іматра, отримав інформацію, що противник висадився за правим флангом військ прикриття і що центр прорваний аж до селища Формула, яке знаходилося перед головною лінією оборони. Після цієї інформації два фланги військ прикриття отримали наказ відійти, війська прибережної смуги - на позиції Ууденкиркко, а лівий фланг - частково через Суванто, а частково на захід вздовж позицій 2-го армійського корпусу. Але небезпека виявилася фальшивою.
В зв'язку з цими подіями Маннергейм був обурений такою ситуацією і по дорозі із Хельсінкі в Ставку особисто побував в штабі армійського корпусу Іматра і знову вказав на важливість посилення активності перед головною лінією оборони. В розмові про те, як покращити ситуацію, з'явилася ідея сформувати спеціальні протитанкові підрозділи озброєні мінами. Маннергейма дав наказ про створення таких підрозділів. Незадовго вони отримали ще один простий засіб зброї - пляшки із запалюючою сумішшю. Ближні бої проти танків в зимовій війні показали досить яскравий героїзм.5 грудня перш за все вогнем протитанкових артилерій і польових снарядів, знищили і вивели із ладу 80 танків й крім цього, багато танків підірвалися на мінах2.
Завершуюча фаза стримуючих боїв була відмічена зростанням активності фінів. 5 і 6 грудня в центрі Карельського перешийку проходили запеклі бої. Всі фінські підрозділи показали якість своїх дій. Наказ радянських військ, який потрапив в фінські руки в перші дні, показав що нападаюча сторона розраховувала за декілька тижнів захопити всю територію Фінляндії. Але надія на швидку перемогу в розрахунку на суперечки серед фінського народу, на свою перевагу в силах і на техніку провалилась. Радянські війська зрозуміли, що попереду їх чекає важка боротьба. Але протягом осені 1939 року радянські війська все ж таки значно збільшили сітку доріг і продовжували будувати залізничні шляхи від Петрозаводська на Соуярви. Саме тут було зосереджено на початку війни лише сім дивізій а в ході війни кількість зросла до 10-ти.На протязі наступних днів в штаб головнокомандування з фронтів поступили погані новини. На Карельському перешийку противник 6 грудня розпочав очікуваний наступ на відрізку Тайпам, на якому, практично, не було резервів. Також велику тривогу викликала ситуація на напрямку Суоярви - Лаймола, де позиції в Піітсоноя були фінам залишені, а нова лінія оборони з величезними зусиллями була організована а Коллая. Потрібно було негайно зупинити наступ противника на цей район, бо з падінням Коллая запланований наступ стане неможливим. Хвилюючі чутки доносились також і з Толвоярви. Тоді ж 9 грудня підполковник Паярі вивів партизанські підрозділи і наніс удари в тил противнику. Ближній бій проведений в темноті ночі, закінчився поразкою ворога. 10 грудня було отримано, переможне послання де боєм завідував командир групи А полковник Екхольм.У полковника Там вели, в цей момент в розпорядженні було сім батальйонів і 4-ри батареї. Війська були повністю зосереджені, і він вирішив перейти в наступ.Наступ розпочався 12 грудня і виявився для радянських військ повною несподіванкою. В наслідок цього противники зв'язали один одного в лісній місцевості північніше озера Толвоятві.
Наскільки гарячими були ці бої показують їх результати. Радянські війська втратили на цій ділянці близько 1000 солдат, кілька сот потрапило в полон. Знищено десятки танків, дві артбатереї та багато іншої техніки.14 грудня вся територія Толваярві була звільнена, і почалася нова фаза боїв, яка проходила вже в 10-ти км. від вихідних позицій і завершилася повним знищенням залишків 139-ї дивізії. Після жорстоких боїв, результат виявився блискучим. 139-ти дивізія противника була вибита із гри, а кинутій їй на допомогу 75-й дивізії нанесено серйозних втрат. Майже 4000 убитих нарахували 600 чол. Із воєнних трофеїв слід назвати 59 танків, 31 гармат, 220 кулеметів і величезну кількість боєприпасів. В зв'язку з великими втратами фінських воєнних Маннергейм
Loading...

 
 

Цікаве