WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Карл Густав Еміль фон Маннергейм та його політична кар’єра - Курсова робота

Карл Густав Еміль фон Маннергейм та його політична кар’єра - Курсова робота

були перекинуті на Карельський перешийок і додані прикордонними військами. 10 жовтня розпочалися надзвичайні навчальні збори резервістів, що по суті означало мобілізацію всієї армії. Важко переоцінити значення цих навчань для забезпечення успіху в майбутніх оборонних битвах.
Уряд призначив своїм представником на переговорах у Москві досвідченого політика Ю.К. Паасіківі, який добре знав Росію. 2 жовтня він відвідав у Москві Сталіна і Молотова й почув вимоги СРСР. Для надання безпеки Ленінграду Фінляндія мала здати Радянському Союзу в оренду півострів Ханко під військову базу і поступитися островами Фінської затоки , значною частиною Карельського перешийка і фінляндською частиною Рибальського півострова у районі Петсамо. Як компенсацію СРСР мав передати Фінляндії удвічі більші, але майже не обжиті території у Східній Карелії. Відповідно до інструкції уряд Паасіківі відкинув усі вимоги радянського керівництва і повернувся до Гельсінкі.
21 жовтня Ю.К. Паасіківі знову вирушив на переговори до Москви, цього разу з міністром фінансів Вяйне Таннером. Інструкції уряду були так само жорстокими і в жодному разі не йти на поступки. Можна було тільки говорити про "випрямлення" Куоккамської закрути на Карельському перешийку і про деякі дрібні віддалені острови Фінської затоки. Сталін жорстко зазначив, що вимоги СРСР мінімальні, і тому не варто торгуватися.1
Після повернення до Гельсінкі Ю.К.Паасіківі сподівався, що уряд піде на деякі послаблення у територіальному питанні. Маннергейма був тієї ж думки, оскільки вважав, що втягування у війну з СРСР напевно
_________________
1 Фінляндія: Зб.наук.ст.-Гельсінки,1999.-С.381.
означало б кінець незалежності Фінляндії. Але уряд не поступився.
Особливо різко виступили міністр закордонних справ Еркко і міністр оборони Ніукканен, який сам був карелом.
Вони покладали великі надії на допомогу Швеції, однак щодо цього не було жодних гарантій. І на зустрічі глав держав і міністрів закордонних справ країн Північної Європи у Стокгольмі 18-19 жовтня 1939р. Президент Калліо і міністр закордонних справ Еркко отримали від прем'єр-міністра Ганссона однозначну відповідь: у конкретній ситуації Швеція не зможе допомогти Фінляндії.
31 жовтня Паасіківі і Таннер знову вирушили до Москви. Останні напутні слова, сказані Еркко Паасіківі, були такими: "Забудь, що СРСР - велика держава!". Це показує, наскільки азартну гру вело вище зовнішньополітичне керівництво Фінляндії. З іншого боку (і так імовірно, це можна було б потім і розцінювати), згода з територіальними претензіями СРСР мало б фатальна наслідки. Коли Паасіківі і Таннер вже їхали в поїзді до Москви була обнародувана промова Молотова, в якій він детально роз'яснив територіальні претензії СРСР, таким чином поставив весь свій авторитет на кін. Еркко хотів відразу ж відкликати учасників переговорів, але ті вирішили продовжувати свій шлях до місця призначення.1
Коли Паасіківі і Таннер зустрілися у Москві зі Сталіним, той несподівано сказав, що готовий відмовитися від вимог щодо зміни кордону на Карельському перешийку і від Ханко. Замість цього він запропонував Фінляндії надати СРСР якірну стоянку у Лаппохя
_________________
1 Screen, J.E.G. Mannerheim: The Years of Preparation. London 1970, 1993.-243p.
неподалік Ханко і один із сусідніх островів. Ці пропозиції Паасіківі також довелося відкинути, оскільки Еркко у своїх інструкціях, відправлених до Москви, заборонив домовлятися як про ближні до Ханко острови, так і про створення радянських військових баз у будь-яких інших містах.
Остання нарада на якій був присутній Сталін і Молотов відбулася 9 листопада. Через чотири дні переговори були остаточно перервані.
Після того, як у середині листопада 1939р. Були перервані Московські переговори, політичне керівництво Фінляндії зітхнуло з полегшенням. Багато хто з членів уряду вважав, що СРСР лише блефує. Дивний та нереалістичний оптимізм Фінського уряду на мить примусив громадян повірити, що гірше справді позаду1.
Маннергейм вважав політику уряду безвідповідальною, а зниження готовності Фінляндії до оборони настільки вивели маршала з рівноваги, що він знову подав прохання про відставку2. Маннергейма обґрунтував своє рішення у довгій пам'ятній записці, де критикував уряд за погане керівництво зовнішньою політикою і зневажливе ставлення до підтримки готовності до оборони3. Відставці Маннергейма перешкодила криза, викликана подіями у селі Майніла. 26 листопада Радянський Союз організував провокацію, відому під назвою "Вистріли в Майніла". Ввечері того ж дня Молотов заявив послу Фінляндії в Москві, що з фінської сторони на Карельському перешийку в 15.45 був відкритий артилерійський вогонь по розміщенню радянських військ в селі Майніла, при цьому, було вбито троє солдат і один молодший офіцер і дев'ять чоловік поранено. Результатом цього інциденту радянське керівництво не прибільшуючи значення такому нападу, але рахує за потрібне виразити різкий протест.
Молотов запропонував уникнути провокацій в подальшому відвести фінські війська від границі на 20-25 кілометрів. Відповіддю, на наступний день, говорилося, що постріли були здійснені не з фінської сторони. Фінські прикордонники встановили місце, де пролунав вибух. Він відбувся в 800 метрах від лінії кордону на відкритій поляні поблизу села Майніла. Одночасно вони з допомогою ліній, проведених від трьох спостерігаючи пунктів, визначили, що вистріли були здійснені з південно-східного напрямку з відстані в 1,5-2 кілометра від місця вибуху, це є зі сторони Радянського Союзу. Дані спостереження прикордонників занесли в журнал. На підставі цього фінський уряд самим рішучим чином відхилив протест радянського керівництва, проте заявив про свою готовність до переговорів відведення військ від кордону на відстань яка буде узгоджена. В подальшому було запропоновано, щоб перед пограничними експертами поставили завдання розслідувати інцидент в відповідності з договором, укладеним між Фінляндією і Радянським Союзом 24 вересня 1928р. 26 жовтня на Карельському перешийку відбулася зустріч Маннергейма з генералом Неноненом. Ненонен завірив Маннергейма що артилерія повністю відведена за лінію укріплень, звідки ні одна батарея не в силах здійснити вистріли за лінію кордону. До речі під час війни 1941-1944 років полонені радянські вояки детально описали, як була організована ця незграбна провокація.1
27 листопада Молотов проінформував фінського посла, що радянський уряд більше не вважає себе зв'язанимдоговором про ненапад. На фінську пропозицію про спільне дослідження інциденту з ви стрілами в Маінила ніякої уваги не звернули, але почали доказувати що уряд Фінляндії попросив відвести радянські війська на 25 кілометрів від границі.
29 листопада Молотов висунув звинувачення в тому, що фінські збройні сили, "як відомо", продовжують вести воєнні дії не тільки на Карельському перешийку, але й на інших територіях.
Підсумок був невтішним: радянський уряд вважає за потрібне розірвати дипломатичні відносини з Фінляндією.
Не дивлячись на це, уряд Фінляндії ще раз звернувся до радянського уряду з пропозицією про
Loading...

 
 

Цікаве