WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Карл Густав Еміль фон Маннергейм та його політична кар’єра - Курсова робота

Карл Густав Еміль фон Маннергейм та його політична кар’єра - Курсова робота

екстерном склав випускні іспити у Гельсінському приват ліцеї і, отримавши атестат про середню освіту, зробив другу спробу військової кар'єри.
Хоча ще в 1878 році у складі російської армії було створено окремі збройні сил автономної Фінляндії, молодий аристократ не палав бажанням служити у цьому провінційному корпусі. У 1887 році двадцятирічний Маннергейм вступив до одного з найпривілейованіших юнкерських училищ Росії - Миколаївського кавалерійського у Санки-Петербурзі.
Так розпочалася його тридцятирічна військова служба в армії Російської імперії.
У Санкт-Петербурзі юнкер вже не бешкетував і через два роки з відзнакою закінчив училище, отримавши звання корнета. Прослуживши два роки в Польщі, Маннергейм повернувся до Петербурга і став корнетом Лейб-гвардії її Імператорської Величності Кін гвардійського полку - одного з найпривілейованіших полків російської гвардії.1
Наступного року він одружився з Анастасією дочкою генерал-майора від кавалерії Миколи Арапова і мав від неї двох дочок - Анастасію, та Софію. Аристократичне походження та вдалий шлюб сприяли блискучій кар'єрі гвардійського кавалериста, натомість стримував її брак коштів гвардійська молодь, як правило, жила набагато "ширше", аніж це дозволяла порівно скромна платня молодшого офіцера. Маннергейм же з Фінляндії ніякої матеріальної підтримки не отримував. Хоча звичайно, вирішальне значення у кар'єрі відіграли його особисті якості - розум, лідерські здібності та відвага на полі бою. Гвардії поручик Маннергейм стояв у почесному караулі під час коронації останнього російського імператора Миколи ІІ. А восени 1905 року за особливу мужність, проявлену у битвах з японцями під Сандепу, та Мукденом, спеціальним указом імператора йому було достроково присвоєно звання полковника.
В 1906 року французький вчений Поль Пелло звернувся до російського та китайського урядів за дозволом провести комплексну наукову археологічно-етнографічно-біологічну експедицією з Ташкента до Пекіна, дослідивши Західний (російський) та Східний (Китайський). Туркестан.1
Російський уряд поставив умовою участь у експедиції російського "вченого", яким став полковник Маннергейм. Його кандидатуру підібрав особисто начальник Генштабу Російської армії генерал Амцин. Маннергейм "подав у відставку" і навіть спеціально з'їздив до Фінляндії, щоб отримати замість загальноросійського фінляндський паспорт.
Кінна експедиція тривала понад два роки і зібрала величезну кількість різноманітних наукових матеріалів.
Маннергейм також здобув славу етнографа та географа, зробивши зокрема, за час експедиції понад 1300 своїх власних фотографій, а 1200 зібраних ним експонатів матеріальної культури сартів, киргизів, уйгурів та тибетців тепер складають спеціальну експозицію в Національному музеї Гельсінкі. Справжнім же підсумком його "наукової" роботи був секретний меморандум, де полковник обґрунтував необхідність та можливість завоювання і включення до складу Російської імперії двох китайських провінцій - Сінузяну та Гальсу.1
З 1913 року вже в званні генерал-майора Маннергейм командував у Варшаві окремою гвардійською кавалерійською бригадою, що складалася з лейбгвардії Уланського. Її Імператорської Величності полка і лейб-гвардії Гродненського гусарського полка. Під час Першої світової війни Каварлерйський генерал послідовно командує бригадою, дивізією, оперативною групою з двох російських та трьох румунських дивізій, а з літа 1917 року - Кавалерійським корпусом на Румунському фронті. Генерал, що дотримувався правих поглядів, украй негативно сприйняв крах російської монархії, і "революціонізацію армії".2
Його неприязнь до лівих з Тимчасового уряду була взаємною, і як наслідок, 20 вересня 1917 року генерала було знять з командування корпусом і відправлено у резерв штабу Одеського військового округу. Про те, що Маннергейм сам написав заяву про це, пославшись на поганий стан здоров'я, у наказі про його переведення відзначалось, що "Маннергейм недостатньо розуміє суть демократичних перетворень, що відбуваються у Росії, а його ставлення до військових Комісарів Тимчасового уряду є неприпустимим".
Осінні місяці 1917 року, бездіяльно проведені Маннергеймом у Одесі, стали, як він пише у спогадах, найвищими у житті. Він бачив, як руйнується армія, якій він віддав 30 років життя, як гине велика держава, якій він вірно служив. Зайве, мабуть, казати, що жовтневі події 1917 року у Петербурзі і встановлення більшовицької диктатури граф сприйняв украй негативно.1 Про його службу більшовикам мови бути не могло. Маннергейм вирішував іншу дилему - долучитися до російського білогвардійського руху, що саме виникав тоді, чи послужити маленькій країні в якій він народився півстоліття тому.
Серед уродженців Фінляндії Маннергейм був найвищим за рангом і авторитетом воєначальником. І спікер фінляндського парламенту (фінгювюд буквально "Бомбардував" генерала листами, молячи його повернутися на батьківщину і очолити створювану фінську армію.
Маннергейм чудово знав, що проти реальної незалежності Фінляндії виступають практично усі росіяни - від ультра монархістів до більшовиків.
І цілком можливо, що йому доведеться зустрітися на полі бою зі своїми колишніми товаришами по зброї. Отож, морально цей вибір для нього був дуже важкий. Зрештою, першого січня 1918 року Маннергейм написав листа начальнику генерального штабу фінської армії П.Є. Свінхувуду з проханням звільнити його з Російської служби з зв'язку з тим, що він переходить у збройні сили незалежної Фінляндії. І виїхав до Гельсінкі.
РОЗДІЛ ІІ. ВІЙСЬКОВО ПОЛІТИЧНА КАР'ЄРА КАРЛА ЕМІЛЯ ФОН МАННЕРГЕЙМА
Радником РРФСР офіційно визнав повну державну незалежність України і Фінляндії в один і той самий день - 31 грудня 1917 року, але це аж ніяк не означало, що нова демократична, чи то пак соціаліста на Росія справді почала будувати відносини зі своїми колишніми колоніями на засадах рівноправності та невтручання. Обом молодим державам довелося вести криваві війни за незалежність. Різниця ж полягає лише в тому, що Фінляндія ту війну таки виграла, а Україна - програма.1
Тому, попри всі відмінності у розмірах, кліматі, географічному положенні, національному положенні, національному характері і таке інше. 4 грудня 1917 року Сейм проголосив незалежність Фінляндії, а вже 28 січня 1918 року комуністична меншість у ньому здійснила спробу захопити владу в країні. Так почалась недовга, тримісячна, але дуже запекла війна між "червоними" " Білими" фінами.
"Червоні" які хотіли здійснити в Фінляндії таку є революцію як в Росії. Революція почалася в січні 1918 року "Червоні" захопили всю Південну Фінляндію, а сант бажав в м. Вааса. Громадянська війна, в якій фінський уряд получив підтримку від Німеччини, а червоні від російських більшовиків, закінчилась в травні 1918 році перемого урядових військ,очолюваних генералом Густавом Маннергеймом."2 Отож, першою операцією Маннергейма на фінській службі було роззброєння своїх колишніх товаришів по зброї з російської армії.
Цим було одночасно вбито двох зайців - ліквідовано загрозу втручання цих військ у фінську громадянську війну і значно ліпше озброєно білогвардійські загони,
Loading...

 
 

Цікаве