WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Карл Густав Еміль фон Маннергейм та його політична кар’єра - Курсова робота

Карл Густав Еміль фон Маннергейм та його політична кар’єра - Курсова робота

президенту доповідну записку з вимогою до уряду змінити курс з "політики війни на політику миру". По суті вони просто енергійніше, ніж уряд, підтримували вихід Фінляндії з війни. Було зроблено так, що подана в записці інформація стала відома шведській пресі. Опозиція, яка спочатку вважалася лояльною повідомила таким чином світові про те, що фронт у Фінляндії почав розпадатися.
Восени 1942р. Президенти Фінляндської республіки Юго Кусті Паасіківі і Урго Кекконен також схилилися до політики миру. Свого часу останній рішуче протестував проти укладення миру в ході Зимової війни. На зміну відверто антиросійським і антирадянським статтям, опублікованим Кекконеном у часописі "Суомен Кувалехті" (фінський ілюстрований часопис) під псевдонімом Пекка Пейтсі, після розгрому німців під Сталінградом надійшла черга публікацій з далеким прицілом на підтримку прагнень миру і зваженим аналізом. У грудні 1943р. Кекконен виступив у Стокгольмі з промовою де схематично описав майбутнє становище Фінляндії, яке мало базуватися на співробітництві північноєвропейських держав, нейтралітеті і, можливо, входженні Фінляндії до однієї з СРСР системи безпеки.1
В Комюніке, опублікованому за підсумками Конференції міністрів закордонних справ союзних держав на початку листопада 1943р. в Москві, містилася вимога беззастережної капітуляції не стосується Фінляндії.
На 1-й конференції глав трьох великих держав, Сталіна, Черчілля і Рузвельта, яка відбулася наприкінці листопада - на початку грудня 1943р. в Тегерані, Сталін сказав, маючи на увазі фінів, що народ, який так героїчно бився за свою незалежність, потрібно сприймати всерйоз.2Однак його мирні позиції Фінляндії були жорсткими - повернення до кордону 1940р., передача СРСР військової бази на Ганко або у Петсамо, вигнання німецьких військ із території Фінляндії, демобілізація армії та військові репарації, але не беззастережна капітуляція. Таким чином в Тегерані союзники визнали de fakto "окрему війну" Фінляндії.
В січні 1944р.блокада Ленінграда була остаточно прорвана, і стратегічне становище Карельського перешийка стало з точки зору Фінляндії загрозливим. Взимку 1944р. США повторно зажадала від Фінляндії розпочати мирні переговори. СРСР "натиснув" на Фінляндію, піддавши жорстоким бомбовим ударам цивільні об'єкти в лютому 1944р. В наслідок трьох , з інтервалом в 10 діб, бомбардувань в Гельсінкі загинуло 146 чоловік.1Місту було заподіяно величезні матеріальні збитки. Руйнування були б і ще більшими, коли б не успішні дії протиповітряної оборони. За оцінками, росіяни скинули на місто 16 тис. бомб, з яких влучила лише мала частина.
На початку лютого 1944р. уряд Фінляндії повідомив Швецію про своє бажання проконсультуватися відносно укладення миру. Знову знадобилися послуги Паасіківі, і його направили до Стокгольму взяти в Коллонтай перелік умов, на яких СРСР був готовий укласти мирний договір з Фінляндією. Умови були ті ж самі, про які Сталін сказав главам західних держав у Тегерані двома місяцями раніше. Наприкінці березня 1944р.СРСР заявив про те, що прийме двох фінських експертів для обговорення умов мирного договору. Партнером Паасіківі уряд обрав Карла Шенкеля, останнього фінського міністра статс-секретаря й колишнього міністра закордонних справ.
Молотов був непривітним зі "старими панами". Він заявив, що крім раніше висунених умов, СРСР вимагає від Фінляндії репарації на суму 600 млн. доларів США.
Реакція Німеччини на мирний зондаж Фінляндії знову обернулася рішучими заходами. У квітні 1944р. вона припинила постачання зерна і заборонила експорт зброї до Фінляндії. У гіршому випадку Фінляндії загрожувала така ж доля, що й Угорщині, яку Німеччина двома тижнями раніше окупувала після її спроби вийти з війни. Уряд Фінляндії вважав, що, беручи до уваги характер воєнної ситуації, він не спроможний роззброїти німецькі війська, як того вимагав СРСР. Укладення миру на умовах, висунутих СРСР, було неможливим і через внутрішньополітичні причини. В парламенті проти миру майже одностайно виступили фракції АС, НКП і ПНР.
Мирний зондаж весни 1944р. завершився в середині квітня негативною відповіддю Фінляндії1.
Після того як була прорвана блокада Ленінграда3, СРСР прагнув вийти через Фінську затоку до Балтійського моря. З цією важливою стратегічною метою Радянський Союз пов'язував виведення Фінляндії з війни. Коли на весні 1944р. Фінляндія не пішла на укладення миру, СРСР вирішив звести рахунки із своїм упертим північно західним сусідом воєнними засобами. 9 червня 1944р. Червона Армія розпочала на Карельському перешийку ретельно підготовлений генеральний наступ.
Сили противника були переважаючими. В районі Білоострова на ділянці прориву завширшки майже в 6 км. уздовж залізничної колії Виборг-Ленінград було зосереджено по 200 гармат на кожний кілометр фронту1. Перевага Червоної Армії у живій силі була шестикратною. Генеральний наступ розпочався з того, що радянська артилерія і авіація протягом доби вели масовий вогонь по фінських позиціях. Наступного дня ударні групи стрімким наступом вибили фінів з їхніх позицій. Фіни, приголомшені силою атаки, в паніці відійшли на окремих ділянках на 20-30 км. на "лінію ВТ". Противник переслідував їх і вже 16 червня прорвав "лінію ВТ" поблизу Куутерселкя (Лєбяже). Після цього фіни за декілька днів відійшли ще на 50-80 км. у напрямку "лінії ВКТ".
Оборону Виборга не встигли налагоджено підготувати, і місто було здане 20 червня майже без бою.
Прорив фінської оборони і наступальна "втеча через весь перешийок" викликала різку критику на адресу Головного командування. Звісно, не можна сказати, щонаступ радянських військ, став для фінів зовсім несподіваним. Ще на весні були отримані розвіддані про підготовку чогось подібного. У будь-якому разі сила наступу вразила фронтові частини, приспані позиційною війною, що тривала 2,5 роки. До літа 1944р. Маннергейм й генерали з його найближчого оточення вважали окупацію Східної Карелії важливою з точки зору майбутніх мирних переговорів. Що ж до Карельського перешийку де під час Зимової війни перебувало близько 200 тис. осіб, то у червні 1944р. там на позиціях стояли війська чисельністю всього 75 тис. осіб, або лише ? особового складу діючої армії. Шикування Червоної Армії на початку генерального наступу було зворотним щодо фінляндської армії.
На напрямі головного удару, на Карельському перешийку, противник зосередив 2/3 своїх сил, що на початку генерального наступу складало щонайменше 50 дивізій1.
Під час позиційної війни головних зусиль фіни доклали до зведення укріплень також і у Східній Карелії. Поки оббивали залізом "чорний хід", "парадні двері" перетворювалися на порохню. Зведення укріплень "лінії ВТ" і "лінії ВКТ" на Карельському перешийку в червні 1944р. було дуже далеким від завершення.
Перші частини, перекинуті зі Східної Карелії прибули для надання допомоги захисникам Карельського перешийка у середині червня Маннергейм отримав від Рюті повноваження звернутися по допомогу до Німеччини. Вже до 24 червня німці поставили Фінляндії додаткову кількість легкої протитанкової зброї і відправили на допомогу фінам сильний авіаційний загін. Крім того, наприкінці
Loading...

 
 

Цікаве