WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Друге болгарське царство - Реферат

Друге болгарське царство - Реферат


Реферат на тему:
ДРУГЕ БОЛГАРСЬКЕ ЦАРСТВО
1. Передумови виникнення Другого Болгарського царства
У XIII ст. Південно-Східна Європа стала свідком піднесення двох нових незалежних слов'янських держав, Болгарії та Сербії. У цій частині Європи головною політичною силою була, певна річ, не Західна, а Візантійська імперія. Імператор Василій II, прозваний "Болгароктонос" - Болгаробійця - вщент розбив Перше Болгарське царство, і від початку XI ст. Болгарія являла собою лише візантійську провінцію.
Перша спроба сербських слов'ян створити незалежне політичне утворення зазнала поразки наприкінці XI ст., коли імператор Олексій І Комнін приєднав землі слов'янського королівства Діоклеї 1 до Візантії.
Імператор Мануїл Комнін (1143-1180) перешкодив аналогічній спробі Уроша II, жупана власне Сербії, що називалася тоді Рашка. Він змусив наступника Уроша II, жупана Неманю (бл. 1167-1196), розірвати союз з венеціанцями та визнати зверхність Візантії. Мануїл також розбив угорців, які встановили свій сюзеренітет над Боснією, та приєднав цю країну до імперії. Крім того, він поширив свою владу на значну частину Хорватії і вигнав з Далмації венеціанців. Ось таким було політичне становище на Балканах наприкінці XII ст.
Однак Візантія була не єдиною державою, що мала життєві інтереси в Південно-Східній Європі. З кінця XI ст. угорські королі були водночас і королями Хорватії, і цілком природно було очікувати, що вони намагатимуться поширити свій вплив на сусідні слов'янські землі на Півдні. Найближча до Хорватії Боснія, наслідуючи приклад хорватів, у 1120 р. добровільно приєдналася до Угорщини. Здавалося, що з Боснії легко буде /80/ досягнути Гуму (сучасної Герцеговини) та Рашки (Расції). Пізніше, коли антагонізм між латинянами та православними християнами зріс - особливо після завоювання Константинополя хрестоносцями у 1204 р. - угорські королі піддалися спокусі виступити поборниками папства та латинської цивілізації на Балканах.
Крім цього, неухильно зростала морська могутність Венеції, а відтак зростало і її бажання панувати на Адріатиці та забезпечити собі міцну опору в Далмації. Венеціанці головним чином спричинили відхилення IV хрестового походу від початкової мети, а також заснування на Сході Латинської імперії. Слід пам'ятати, що все почалося із захоплення у 1202 р. хрестоносцями міста Задара (Зари) у Далмації для венеціанців, а тому не дивно, що за кожної сприятливої можливості венеціанські дипломати намагалися втручатися у справи південнослов'янських держав.
Іншим суперником у боротьбі за вплив на Балканах було норманське Сицилійське королівство, яке в XIII ст. опинилося під владою Анжуйської династії. Карл Роберт Анжуйський мріяв про створення Середземноморської імперії і тому також виявляв зацікавлення слов'янськими державами на Адріатиці.
Західні імператори надто поринули у справи Німеччини, Італії та Центральної Європи, аби приділяти багато уваги справам балканським. Але залишалася ще одна могутня сила - папство з його величезним духовним і політичним впливом у Західній Європі. Відлуння перемоги церковної влади над світською сягнуло й православних теренів на Балканах і навіть мурів Константинополя. Серби та болгари, які боролися проти візантійців за свою свободу, прагнули дістати допомогу Заходу та моральну підтримку папства. Але їхня візантійська релігійна структура завадила їм уповні зрозуміти ту ідеологічну трансформацію, що відбулася на Заході. Усі ці події природно справили вплив на політичні та культурні зміни, що відбувалися у Південній Європі протягом XIII-XIV ст. Не дивно, що незважаючи на успадковані від Візантії інші культурні та релігійні погляди, середньовічні Сербія та Болгарія виявляють окремі риси, подібні до тих, що вже спостерігалися у західних слов'ян.
Отже, треба було очікувати, що доки буде живий Мануїл Комнін, серби не матимуть шансу досягти самоврядування. Цей великий войовник і дипломат зробив останню відчайдушну спробу відродити з Константинополя Римську імперію. Він був останнім візантійським імператором, який на кшталт римлян прикрашав своє ім'я величним титулом правителя Далмації, Боснії, Хорватії, Сербії, Болгарії та Угорщини.
Проте зі смертю Мануїла ситуація істотно змінилася. Скориставшись із династичних чвар у Візантії, Бела III Угорський (1172-1196) зайняв усі візантійські володіння в Далмації та Хорватії. Неманя швидко впорався з Діоклейським королівством, що перебувало тоді під верховною владою Візантії. Великі жупани Рашки довго не полишали думки оволодіти ним і раз у раз втручалися у внутрішні справи королівства, коли воно слабшало /81/ внаслідок династичних чвар. На той час уже не залишилося жодних слідів нащадків його засновника, Костянтина Бодіна. Неманя захопив також Ульциніум, Антибарі та Каттаро на Адріатиці. Лише Дубровник успішно чинив опір, і коли він уклав угоду з сицилійськими норманами, Неманя відмовився від подальших спроб завоювати її. Він уклав з Дубровником мир і підтвердив торговельні привілеї рагузян у Діоклеї та Рашці. Так було закладено підвалини середньовічної Сербії.
У 1186 р. в Болгарії спалахнуло повстання, підняте болярами Придунав'я проти Візантії.
Воно увінчалося успіхом, поклавши початок Другому Болгарському царству на чолі з братами Петром (Калопетром) та Асенєм 2, які розташували свій царський двір у Тирново.
2. Політичне життя Другого Болгарського царства
Імператор Ісаак II Ангел (1185-1195), попри перші успіхи, виявився скутим у діях через заколот одного зі своїх найкращих воєначальників і тому не зміг розгромити повстанців, посилених союзниками - тюркським племенем половців-куманів.
Неманя, що пильнував власної користі, негайно ж уклав союз із новою слов'янською державою, водночас приєднавши до своїх власних володінь смуги сусідніх територій аж до Ніша. Потім, аби залучити додаткових союзників для узаконення цих надбань, він, як завжди, звернувся до Німеччини та західного імператора. Довідавшись, що Фрідріх Барбаросса задумав новий хрестовий похід, він відправив до нього послів із запевненнями у добрих намірах та обіцянками підтримки, якщо імператор зі своїм військом вирушить через сербські терени. Болгарські союзники Немані підтримали цю ініціативу, і Калопетр пообіцяв Фрідріху 40 тисяч волоських та половецьких лучників для участі в нападі на Константинополь. Неманя, схоже, навіть звернувся до імператора з проханням коронувати його "діадемою королівства Греції". Напад було призначено на весну 1190 р. Фрідріха втішили всі ці вияви поваги, і в період протистояння між військом Фрідріха та греками був момент, коли бойові дії, здавалося, ось-ось розпочнуться. Але Барбароссі потрібен був успіх насамперед у
Loading...

 
 

Цікаве