WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Російсько-фінська війна - Реферат

Російсько-фінська війна - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Російсько-фінська війна"
Тривожно було в останні дні листопада 1939 року у Фінляндії: у західній Європі продовжувалася війна, неспокійно було на кордоні з Радянським Союзом, йшла евакуація населення з великих міст, газети завзято повторювали про злі наміри східного сусіда. Частина населення вірила цим слухам, інша сподівалася, що війна обійде Фінляндію стороною.
Але ранок, що наступив 30 листопада 1939 року, усе прояснив. Гармати берегової оборони Кронштадта, що відкрили у 8 годині вогонь по території Фінляндії, позначили початок Радянсько-Фінської війни.
Що ж у дійсності відбулося в ці осінні місяці 1939 року на Карельському перешийку?
Конфлікт назрівав поволі. Протягом двох десятиліть між СРСР і Фінляндією існувала взаємна недовіра. Якщо Фінляндія побоювалася можливих великодержавних устремлінь з боку Сталіна, дії якого як диктатора нерідко були непередбачені, то радянське керівництво не без підстав було стурбовано найбільшими зв'язками Хельсінкі з Лондоном, Парижем і Берліном. От чому для забезпечення безпеки Ленінграда в ході переговорів, що відбулися з лютого 1937 року по листопад 1939 року, Радянський Союз пропонував Фінляндії різні варіанти. Унаслідок того, що уряд Фінляндії не вважав за можливе приймати ці пропозиції, радянське керівництво виявило ініціативу рішення спірного питання силовим способом, за допомогою зброї.
В квітні 1938 року Радянський уряд рахувало своєчасним запропонувати уряду Фінляндії провести переговори щодо спільного вироблення заходів для зміцнення безпеки морських і сухопутних підступів Ленінграду і границь Фінляндії і дійти з цією метою договору про взаємодопомогу. Переговори, що продовжувалися кілька місяців, виявилися безрезультатними. Фінляндія цю пропозицію відкинула.
З початку 1939 року Радянський Союз продовжував докладати наполегливих зусиль до того, щоб схилити Фінляндію до поступок.
Незабаром для неофіційних переговорів з доручення Радянського уряду в Хельсінкі прибув Б.Е. Штейн. Він привіз принципово нову Радянську пропозицію, що складалася в наступному: Фінляндія уступає Радянському Союзу визначену територію на Карельському перешийку, одержуючи замість велику Радянську територію і компенсацію фінансових витрат по переселенню фінських громадян території, що уступається. Відповідь фінської сторони була негативною з тим же обґрунтуванням - суверенітет і нейтралітет Фінляндії.
У цій обстановці Фінляндія почала оборонні міри. Було посилено військове будівництво, проводилися навчання, на яких був присутній начальник генштабу сухопутних військ Німеччини генерал Ф. Гальдер, війська одержували нові зразки озброєння і бойової техніки.
Очевидно, саме ці міри дали привід командарму другого рангу К. А. Мерецкову, що у березні 1939 року був призначений командуючому військами Ленінградського військового округу, стверджувати, що фінські війська із самого початку нібито мали наступальну задачу на Карельському перешийку з метою вимотати Радянські війська, а потім ударити по Ленінграду.
12 жовтня 1939 року в новій ситуації, у якій ні Англія і Франція, ні Німеччина, зайняті війною, не могли надати підтримку Фінляндії, почався ще один тур радянсько-фінляндських переговорів. Вони відбулися в Москві. Як і колись, фінляндську делегацію очолював Паасіківі, але на другому етапі до складу делегації був включений міністр фінансів Ганнер. У Хельсінкі тоді ходили слухи, що соціал-демократ Ганнер був знайомий зі Сталіним ще з дореволюційного часу в Хельсінкі і навіть один раз зробив йому велику послугу.
У ході переговорів Сталін і Молотов зняли свою колишню пропозицію про оренду островів у Фінській затоці, але запропонували фінам відсунути границю на кілька десятків кілометрів від Ленінграда й орендувати для створення військово-морської бази півострів Хайко, уступивши Фінляндії удвічі більшу територію в Радянській Карелії.
Новий тур Радянсько-Фінляндських переговорів 13 листопада був знову перерваний. Фінляндія не погодилася на пропозицію радянської сторони продати чи обміняти район Ханко, чи створити військові бази на сусідніх з ним островах, чи пересунути границю на Карельському перешийку.
Усі ці події відбувалися в повній обстановці, коли сотні ешелони з військами і бойовою технікою з різних військових округів країни рухалися убік Ленінграда.
Саме тоді Сталін вимовив лиховісні слова, що Радянському Союзу доведеться воювати з Фінляндією, і це фактично виключало подальше зусилля Радянського Союзу для пошуків політичного рішення спірних питань.
Останні дні листопада 1939 року практично в ультимативній формі Радянський уряд запропонував уряду Фінляндії в однобічному порядку відвести свій війська від кордонів на 20-25 км. Фінська сторона виступила з зустрічною пропозицією, щоб радянські війська так само відійшли на таку ж відстань. Таким чином, загальна відстань між фінськими військами, що відійшли, і Ленінградом збільшилося б удвічі. Радянський уряд розцінив цю заяву як "відображаючу глибоку ворожість уряду Фінляндії до Радянського Союзу" і заявив, що пропозиція про відвід радянських військ до окраїн Ленінграда є абсурдними.
Після припинення переговорів наступив тимчасовий затишок. Уряд Фінляндії був упевнений у тому, що воно вибрало правильний шлях. Ніяких кроків по поновленню переговорів не робили. Евакуйовані жителі стали повертатися додому, планували поновлення занять у школах.
26 листопада на Карельському перешийку відбувся дивний інцидент - у результаті артобстрілу загинули кілька радянських солдатів. Фінляндському уряду була спрямована нота, що обвинувачувала фінських артилеристів у відповідальність за цю подію і вимагаюча відвід від кордонів фінських військ. У ноті говорилося, що СРСР не хоче роздувати цей інцидент: це, очевидно, мало на увазі, що навіть тепер Фінляндія може відмовитися від своєї позиції.
Порушення кордонів Фінляндії великими силами радянських військ і їхнє просування в глиб країни, де протягом декількох днів їм вчинили опір лише окремі прикордонники, означало фактично неоголошену війну. У той же день президент Фінляндії Калліо зробив наступну заяву: "З метою підтримки оборони країни Фінляндія повідомляємо про стан війни".
Війна почалася спершу як армійська операція силами дев'яти стрілецьких дивізій і трьох танкових бригад. Силами Червонопрапорного Балтійського флоту, що базувалися в Естонії і Латвії, були розгорнуті для дій на комунікаціях супротивника. 3 грудня в обстріл території Фінляндії включилися крупнокаліберні гармати форту Червона Гірка.
У наступні дні важкі бої розгорнулися по усьому фронту від Баренцева моря до Балтики. На 1 лютого 1940 року до складу угруповання радянських військ уже входило до 40 дивізій загальною чисельністю біля мільйона чоловік. Їм протистояли до 600 тисяч регулярних фінських військ і воєнізованих частин. По бойовій техніці Червона Армія мала потрійне, а по танках і авіації - абсолютну перевагу. Уже на другий день війнифінська сторона запропонувала продовжити переговори з Радянським Союзом.
1 грудня був обраний новий уряд Фінляндії з Р. Рюті. Лідер соціал-демократів В. Таннер, якого Молотів назвав "злим генієм радянсько-фінляндських відносин ", став міністром закордонних справ. А колишній голова зовнішньополітичного відомства Фінляндії Е. Еркко був направлений у Швецію як посланник. Радянський уряд не реагувало на ці примирливі кроки, початі в Хельсінкі, і маховик війни став розкручуватися усе енергійніше.
28 листопада Радянський Союз заявив про денонсацію Договору про ненапад і відкликання своїх дипломатичних представників з Фінляндії.
Війська Ленінградського військового округу одержали наказ шляхом активних бойових дій відсунути кордони на Карельському перешийку. Метою наступних військових заходів ставився вихід на лінію Кексгольсм - Виборг, що, по задумах радянського уряду, повинне було вирішити результат війни. 3 листопада частини Червоної армії перейшли границю Фінляндії. Чисельність населення Фінляндії в 1939 році не перевищує 4 млн. чоловік. Фінська армія в період між 10 і 23 жовтня була дислокована на території, передбаченої планами на випадок оборонних дій. Там війська займалися будівництвом фортифікаційних споруджень, по можливості знайомилися з місцевістю майбутніх боїв.
Загальна чисельність армії на той час складала 337 тис. чоловік. Вона мала на озброєнні 500 польових гармат, 118
Loading...

 
 

Цікаве