WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Чехословаччина в міжвоєнний період - Реферат

Чехословаччина в міжвоєнний період - Реферат

З особливою силою криза вразила національні області - Словакію, Закарпатську Україну, де зазнали банкрутства сотні дрібних підприємств. Кількість безробітних 1933 р. досягла 700 тис. Промислова криза перепліталася з аграрною, десятки тисяч селянських господарств, що розорилися, було спродано за борги.
Крім соціально-економічних проблем, за всі роки існування республіки найгострішою залишалася національна проблема. Незважаючи на низку наданих конституцією прав, національні меншини не почували себе рівноправними з панівною чеською нацією. Основою цього нерівноправ'я було те, що провідні позиції в економіці займала чеська буржуазія.
В Словаки політика "чехословаччизму", відмова правлячих кіл республіки визнати словаків як самостійну націю, а також централізаторська політика Праги викликали незадоволення населення. Католицька церква, що мала великий вплив на словацьке селянство, хворобливо реагувала на політику підтримки євангелістської церкви, яку провадив уряд.
4. Проблеми меншин в Чехословаччині
Серед національних меншин у найбільш привілейованому становищі перебували німці, але в умовах гострої конкуренції посилилися античеські настрої серед німецьких підприємців, торговців, дрібних власників. Після приходу до влади в Німеччині Гітлера було створено Судето-німецьку партію на чолі з К. Генлейном, що спочатку декларувала курс на лояльність по відношенню до Чехословаччини, але потім стала на шлях приєднання до "третього рейху".
Президентом Чехословацької республіки обрано близького до Т.Масаріка (за станом здоров'я пішов у відставку) беззмінного керівника зовнішньої політики країни - Едуарда Бенеша. Уряд чехословацько-німецької коаліції очолив видний діяч аграрної партії Мілан Годжа. У вирі-шенні питань внутрішньої та зовнішньої політики республіки посилився вплив правого крила аграрної партії, пов'язаної з фінансовим капіталом і великою аграрно-промисловою буржуазією. Вона виступала за зближення з нацистською Німеччиною.
У 1936-1938 pp. посилилась активність генлейнівців і словацьких, угорських, польських сепаратистів. За вказівкою Гітлера Генлейн від первісних помірних вимог "національної рівноправності" перейшов до вимоги далекосяжної автономії Судетської області, що було лише прикриттям справжньої мети розчленування Чехословаччини та приєднання Судет до гітлерівської Німеччини. На Гітлера відверто орієнтувалася й глінківська партія в Словакії. Після "аншлюса" Австрії, коли Німеччина отримала спільний кордон з Угорщиною та Італією, Гітлер затвердив "зелений план" нападу на Чехословаччину, що передбачав координацію дій вермахту з фашистською "п'ятою колоною" в республіці - генлейнівцями та словацькими сепаратистами. Однак у березні 1938 р. у відповідь на концентрацію частин вермахту на кордонах Чехословаччини її уряд відповів частковою мобілізацією. Чехословаччина володіла однією з найсильніших армій в Європі, тому Гітлер змушений був відступити.
Уряди Великої Британії та Франції справляли постійний тиск на Прагу, вимагаючи прийняття неухильно зростаючих вимог генлейнівців. Вони рекомендували передати Німеччині ті райони, де німці становили більше 50% населення. Чехословаччина мала всі можливості чинити опір нацистським домаганням, але 21 вересня 1938 р. уряд країни заявив, що приймає пропозицію Великої Британії та Франції. Після бурхливих демонстрацій протесту уряд Годжи був змушений піти у відставку. Наступного дня було сформовано позапартійний уряд на чолі з генералом Я. Си-ррви. Новий уряд прийняв диктат західних країн, гітлерівської Німеччини та фашистської Італії.
Внаслідок мюнхенської угоди (мюнхенського зговору), під якою поставили свої підписи Чемберлен, Даладьє, Гітлер і Муссоліні, Судетську область було передано Німеччині. Чехословаччина втратила 1/5 частину території та частину населення. Кордон її з Німеччиною проходив тепер за 40 км від Праги. Однак нещастя на цьому не закінчилися. Мюнхенська угода зобов'язала Чехословаччину задовольнити претензії Польщі та Угорщини: спочатку було передано Тешинську область, потім - частину Словакії та Закарпаття.
1921 р. у Чехословаччині мешкало біля 455 тис. карпатоукраїнців. З них на чеській частині знаходитесь 370 тис., а 85 тис. населяли околиці м. Пряшева у словацькій частині країни. Прагнучи модернізувати всі регіони нової держави, центральний уряд намагався піднести рівень життя й Закарпаття. В 20-ті роки було поділено великі угорські маєтки, і біля 35 тис. селянських родин отримали додаткові ділянки розміром більше двох акрів. Разючим контрастом порівняно з Польщею та Румунією була та обставина, що чеський уряд у свої території, населені українцями, вкладав більше коштів, ніж отримував. Проте цих інвестицій було вкрай мало, щоб якось покращити життя в регіоні.
З точки зору створення і культури політика Чехословацької республіки являла собою довгоочікувані зміни після інтенсивної мадяризації. Насамперед різко зросла кількість освітніх установ. Між 1914 і 1938 pp. кількість початкових шкіл зросла з 525 до 851, а гімназій - з 3 до 11. Більше того, чеський уряд дозволив населенню користуватися в школах мовою на власний розсуд. Такий лібералізм сприяв широкому зростанню культурних товариств, таких як "Просвіта", "Товариство русофілів ім. Духновича". Процвітали театральні трупи та хори. Культурному відрод-женню сприяла творчість письменників Василя Гренджа-Донського, Андрія Карабєлєша, Олександра Маркуша.
Висновки
30 жовтня Словацька Національна Рада оголосила про відділення Словакії від Угорщини та приєднання її до чеських земель. Створення чехословацької держави завершило тривалу боротьбу двох братерських народів за національне звільнення. 14 листопада 1918 Р.
Остаточно кордони Чехословаччини було визначено у 1919-1920 pp. Версальським, Сен-Жерменським, Тріанонським мирними договорами. До складу чехословацької держави увійшли Чехія, Моравія, частина Сілезії, Словакія та Закарпатська Україна. 20 лютого 1920 р. Н
аціональні збори прийняли Конституцію Чехословацької республіки, що декларувала основні демократичні свободи. Чехословаччина, успадкувавши 4/5 промислового потенціалу імперії Габсбургів, стала однією з найбільш розвинених в економічному відношенні країн Центральної та Південно-Східної Європи.Важливе значення для неї мало завоювання зовнішніх ринків, боротьба з конкуренцією промислове розвинених держав.
У Чехословаччині в 20-ті та на початку 30-х років на відміну від держав Центральної та Південно-Східної Європи істотних змін демократичного устрою вбік диктаторського правління не сталося.
Крім соціально-економічних проблем, за всі роки існування республіки найгострішою залишалася національна проблема. Незважаючи на низку наданих конституцією прав, національні меншини не почували себе рівноправними з панівною чеською нацією. Основою цього нерівноправ'я було те, що провідні позиції в економіці займала чеська буржуазія. Внаслідок мюнхенської угоди (мюнхенського зговору), під якою поставили свої підписи Чемберлен, Даладьє, Гітлер і Муссоліні, Судетську область було передано Німеччині. Чехословаччина втратила 1/5 частину території та частину населення. Кордон її з Німеччиною проходив тепер за 40 км від Праги. Однак нещастя на цьому не закінчилися. Мюнхенська угода зобов'язала Чехословаччину задовольнити претензії Польщі та Угорщини. Чехословаччина змушена була віддати Тешинську область, згодом - частину Словакії та Закарпаття. Але попереду було ще більш серйозніше випробування - Друга світова війна.
Література
1. Всесвітня історія. 1918-1939 рр. Посібник. - К., 2000.
2. Історія країни Європи: І та ІІ світовій війни. - М., 1991.
3. Словник-довідник з Новітньої історії. - К., 1999.
Loading...

 
 

Цікаве