WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Підготовка особового складу Люфтваффе у міжвоєнний період - Реферат

Підготовка особового складу Люфтваффе у міжвоєнний період - Реферат

грудні від них німецька авіація втратила понад 1300 літаків та 408 пілотів38.Також у цей час різко посилився процес розпаду організаційної структури німецьких ВПС. В останні місяці війни Люфтваффе мали у своєму складі лиш один недавно створений (на основі авіаційної групи "Мітте") повітряний флот "Рейх", який об'єднував сили ППО країни39.На початку війни з СРСР головним козирем була авіація ближнього радіусу дій і їй віддавалось усе найкраще, чим володіла армія на Сході40, така постанова питання була правильна лише при проведенні "блискавичної війни". Коли, постійно відступаючи і не затримуючись на одному місці, противник не мав би змоги завчасно підготувати у своєму запіллі нових укріплень, баз із новим боєкомплектом та іншим спорядженням. І все це як трофеї потрапляло б у розпорядження німецьких військ. А авіація мала б змогу уже з нових, тільки-но захоплених аеродромів вести бомбардування нових об'єктів. При тривалому веденні бойових дій виникає потреба в авіації з великим радіусом дії для знищення сил противника в його ж запіллі з метою не дати йому завчасно зосередитись і підготуватись. У цей же час зростає роль винищувальної авіації, яка мала б прикривати власні війська від дій авіації противника.
Прагнучи утримати свою перевагу в повітрі, пілоти Люфтваффе були змушені через місяць після початку війни перейти від завдавання ударів по аеродромах до повітряних поєдинків. Зміна характеру боротьби у повітрі вимагало від командування Люфтваффе посилити винищувальну авіацію, але резервів практично не було. Щоб відновити втрати серед винищувачів німецькому командуванню потрібно було уже перекидати на фронт винищувачів із складу авіаційних частин ППО. Проте головною проблемою була нестача підготовлених пілотів-винищувачів, бо перед цим головна увага надавалась підготовці пілотів бомбардувальної авіації. Через це було запроваджено дострокове закінчення навчання курсантів авіаційних шкіл, а з початку 1942 року командування ВПС розпочало масову перепідготовку екіпажівбомбардувальників на пілотів-винищувачів. Проте наспіх переучені пілоти та достроково випущені курсанти не могли стати повноцінною заміною досвідчених пілотів-винищувачів, що загинули на фронті.З 1942 року у зв'язку із збільшенням сили та кількості нальотів союзницької авіації на Німеччину, виникла потреба запровадження змін у системі ППО. Зенітна артилерія перейшла до нових форм оборони, створення посилених батарей. У діях нічних винищувачів з'явились нові тактичні прийоми на зразок "небесної постелі", "дикої свині" та інших. У 1943 р., виникла потреба збільшити кількість зенітних частин та з'єднань удвоє. Було також прийнято рішення залучити на службу у зенітну артилерію жінок, хорватських, італійських та угорських солдатів41, які виконували державну і трудову повинність у різноманітних допоміжних службах ВПС.Після розгрому гітлерівських військ під Москвою керівництво фашистської Німеччини вирішило відновити силу ВПС (у битві за Москву був практично знищений 2-й повітряний флот Люфтвафе - найбільше угруповання німецько-фашистської авіації часів Другої світової війни). Було збільшено випуск винищувачів. Заводи Хейнкеля та Юнкерса розпочали серійний випуск бомбардувальників здатних нести значний вантаж на великі відстані. Про них Г.Герінг мріяв ще у липні 1938 р., заявивши німецьким авіапромисловцям: "Мені дуже не вистачає бомбардувальника, який міг би з 10 т бомб злітати до Нью-Йорка і назад".42 Розроблялись нові види авіаційного озброєння (літаки-снаряди - "Фау", планіруючі бомби і т. ін.)43. Випуск літаків у Третьому рейху продовжував зростати практично до останніх місяців війни.Перед війною частина кадрів, пройшовши вишкіл у повітряно-спортивних організаціях, технічну підготовку мала змогу підвищувати у цілому ряді німецьких навчальних закладів, які мали авіаційні відділення. Серед них були:А. Вузи. Інститути в Ессені, Берліні. Університети у Берліні, Франкфурті на Майні, Гессені, Геттінгені, Гамбурзі, Гейдельберзі, Кенігсберзі, Лейпцизі, Мюнхені, Ростоці.Б. Школи і технікуми. Інженерна школа в Альтенбурзі, Технічні школи у Брунсвізі, Дармштадті, Гамбурзі, Ільменау, Фаузер-Франкенхаузен, Карлсруе, Данцизі, Мюнхені, Штудгарді. Політехнікумах у Кеттені, ім. Гінденрбурга в Ольденбурзі, Комерційна школа у Лейпцизі. Інженерно-технічна школа у Штерліці та інженерній академії у Веймарі.Льотна військова підготовка військових пілотів велась централізовано, окремо від початкового навчання пілотів. Навчання проходило на аеродромах Німецької школи цивільної авіації, серед яких офіційно визнаними школами військових пілотів були школи розташовані у Деберіце, Бранденбурзі, Брауншвейзі, Геттінгені, Коттбусі, Рехліні, Зальцведені, Шлейссгеймі, Тутові, Варнемюнді, Вюрбурзі та у Лісті на острові Зільт44. Також військову підготовку надавали, у різний час, навчальна авіаційна дивізія у Грейфсвальді, а перед початком боротьби з англійською авіацією 2-й повітряний флот, що мав у складі 2-го авіаційного корпусу ІV групи 1-шу навчальну ескадру. Перед початком радянсько-німецької війни з метою дезорієнтації противника у Францію та Бельгію були переведені навчально тренувальні (резервні) групи усіх винищувальних ескадр.Велика кількість збитих радянських літаків на початку війни пояснюється не лише тим, що німецькі пілоти мали більшу кількість годин нальоту (мінімальний наліт німецького пілота-винищувача становив 150 - 450 годин) ніж радянські, особливо молодь, що мала лише 15 - 20 або навіть 6 - 8 годин такої практики45. Необхідно також зазначити і те, що німецькі аси збивали багато радянських літаків головним чином у перші роки війни, особливо у початковий її період, ведучи бої проти недосвічених та слабких противників, у той час як самі мали уже великий досвід повітряної війни. До того ж, у радянських і німецьких пілотів були різні підходи до тактики дій винищувальної авіації. Основним завданням радянських пілотів було прикриття наземних військ та супроводження бомбардувальників, що, як правило, обмежувало можливість їх маневру та змушувало перебувати у визначеному районі і вести оборонний бій незважаючи на кількість противника. Головним завданням німецьких винищувачів було знищення літаків противника. Наземні війська мали розраховувати на власні сили ППО. При такому підході аси Люфтваффе використовували тактику "вільного полювання". Завдяки якій вони самі
Loading...

 
 

Цікаве