WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Підготовка особового складу Люфтваффе у міжвоєнний період - Реферат

Підготовка особового складу Люфтваффе у міжвоєнний період - Реферат

(проте пройшовши курс навчання у цих організаціях пілот не міг працювати у системі "цивільної" авіації). Тому почали працювати школи пілотів різноманітних транспортних організацій об'єднаних згодом під монопольним наглядом та керівництвом Люфт-Ганзи. До 1930 року навчання пілотів цивільної авіації було об'єднано у центральній школі "DVS" (Deutsche Verkehrsfliegerschule) організованої у 1926 р., вона володіла ще декількома філіалами. Щорічно у головне відділення школи у Брауншвейзі надходило від 700 до 1000 заяв про прийом у школу. Зважаючи на те, що парк головного споживача продукції школи - Люфт Ганзи - становив лише 150 літаків, квота дозволена країнамиАнтанти, то щорічно у школі для проходження навчання залишалось лише близько 25 чоловік. Зате рівень їх підготовки на двох відділеннях - 1-ше - сухопутні пілоти з повним курсом навчання 3 роки, 2-ге - пілотів гідролітаків - 4 роки, був надзвичайно високий. Ймовірно, що за курс навчання вони проходили і заняття з військової підготовки.У 1926 році роззброєній і без ніякого протиповітряного захисту Німеччині країни-переможниці дозволили займатись пасивними заходами щодо організації власної системи Проти Повітряної Оборони (далі ППО).17 А уже 26 лютого 1935 р. був виданий наказ, що легалізував існування Люфтваффе з 1-го березня 1935 р., а 10 березня 1935 р. німецький міністр авіації Герінг офіційно повідомив пресу про рішення уряду "Третього рейху" відновити ВПС.18 Також потрібно зазначити, що поділ між військовою та цивільною авіацією у фашистськім рейху став чисто умовним.З приходом до влади гітлерівського уряду підготовка авіаційних кадрів прискорилась19. 25 березня 1933 року усі повітряно-спортивні організації за розпорядженням Г.Герінга були об'єднані в єдиний Німецький Повітряно-Спортивний Союз, розділений на 16 місцевих управлінь, які володіли власними навчальними і тренувальними загонами.20 При місцевих управліннях було відкрито 18 нових повітроплавальних шкіл на базі навчальних центрів повітряно-спортивних організацій, які раніше існували. В їх програму було уведено військові дисципліни та посилено проходження нічних і сліпих польотів. З осені 1934 року розпочалась посилена перепідготовка старих військових пілотів та пілотів цивільної авіації. Лише на аеродромах навколо Берліна було організовано 30 тренувальних груп по 40 чоловік у кожній.21 Про обсяг роботи шкіл у місцевості Бранденбурга свідчить той факт, що через значну кількість польотів, особливо нічних, місцеві жителі через шум двигунів не могли заснути. Серед ночі цілі ескадрильї відпрацьовували свої тактичні вправи і задачі. Під кінець 1936 року у розпорядження Повітряно-Спортивного союзу було надано 350 літаків, більше 4,5 тисяч планерів. 24 школи, що перебували у розпорядженні союзу у переважній своїй більшості були побудовані наново і устаковані найновішим обладнанням.22З моменту створення міністерства авіації на чолі з Г.Герінгом, Люфтваффе посідає привілейоване становище у системі військових сил фашистської Німеччини. У порівнянні з наземними військами та ВМФ вона користувалась широкою автономією при вирішенні усіх питань. Була прийнята програма форсованого розгортання значних авіаційних угруповань. Для прискореної підготовки Німеччини до війни та завчасного переводу усієї економіки на військові рейки був складений 4-річний план (закон від 18 жовтня 1936 р.). Відповідальним за виконання цього плану був призначений Г.Герінг. Згідно з його наказами, ВПС Німеччини за найкоротший термін мали зрости у 5 разів. Підготовка Люфтваффе до нової війни йшла повним ходом, формувались нові ескадрильї, з училищ випускались нові загони пілотів, вихованих у дусі расистської ідеології та взяття реваншу.23 Аналізувався власний військовий досвід та досвід ведення військових операцій іншими країнами. Так з початком вступу німецьких військ у Судетську область (вересень 1933 р.) відпрацьовувались принципи використання підрозділів стрільців-парашутистів (1-й парашутно-піхотний батальйон у німецькій армії появився під кінець 20-х років), при створенні яких використовувався радянський досвід.На початку Другої Світової війни німецькі парашутні війська, підрозділ Люфтваффе, були наймолодшим видом військ у німецькій армії. Вони тільки розпочали виходити із стадії експерименту. При відновленні німецьких ВПС один батальйон полку "Генерал Герінг" був підготовлений та споряджений як парашутний батальйон. Парашутистів забезпечували спеціальною зброєю, легшою за вагою і більш компактною, та парашутом. Протягом усієї війни, основним парашутом був введений, ще на її початку, парашут типу RGZ. Під кінець війни вони почали використовувати трикутний парашут (на зразок радянського), який значно послаблював коливання. За декілька днів до окупації Судетської області парашутно-піхотний батальйон наземної армії та батальйон стрільців-парашутистів німецьких ВПС було об'єднано в одну частину спеціального призначення ВПС під командуванням генерала Крута Штудента. Застосування парашутистів себе повністю виправдало, їх поява у Голландії була настільки раптова, що це практично відразу вирішило хід бою на правому фланзі німецької армії24. Передбачаючи ефективність від використання парашутистів при веденні подальших бойових дій, головне командування ВПС Німеччини розпочало навчання стрільців-парашутистів. Хоча тут також потрібно відмітити і те, що новий вид військ зустрівся з певними труднощами при підготовці особового складу. Через те, що навчання парашутистів, і насамперед офіцерських кадрів, не входило у коло задач училищ та навчальних закладів ВПС, тому практично ігнорувалось, бо військові авіаційні училища були розраховані головним чином на те, щоб готувати командні кадри для льотного складу та для зенітної артилерії25. Під час тренувань парашутисти відпрацьовували ряд важливих елементів, при висадці у ліс - приземлення на дерева та збір у певному місці за допомогою різноманітних сигналів. При висадці на дахи будинків - використання спеціального гаку, що допомагав парашутисту утриматись на їх поверхні.Німецьким командуванням відпрацьовувалась також і спеціальна тактика захоплення аеродромів противника з використанням парашутистів, згідно з якою першими завдавали удар бомбардувальники. На середній висоті вони, прагнучи не пошкодити покриття аеродрому, атакували його периферію і таким чином примушували зенітні та кулеметні розрахунки
Loading...

 
 

Цікаве