WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Підготовка особового складу Люфтваффе у міжвоєнний період - Реферат

Підготовка особового складу Люфтваффе у міжвоєнний період - Реферат


Реферат на тему:
Підготовка особового складу Люфтваффе у міжвоєнний період
Розглядаючи питання підготовки особового складу Люфтваффе, ми не можем обминути головного елемента расистської ідеології Гітлера у побудові армії, це питання стосовно комплектування цього виду військ. Ще з часів кайзера армійський корпус авіації поповнювався вихідцями із заможних дворянських та буржуазних сімей, у зв'язку з чим він був найреакційнішою частиною прусської воєнщини, серед пілотів того часу культивувався шовінізм і ніцшеанство. За довго до того як свастика стала офіційною емблемою фашистської партії, окремі німецькі пілоти "прикрашали її зображенням фюзеляжі своїх літаків".1 Кадети авіаційних училищ набирались тільки з членів так званого "Націонал-соціалістичного авіаційного корпусу" - однієї з 4 воєнізованих організацій нацистської партії (3 останні - охоронні загони СС, штурмові загони СА та "Націонал-соціалістичний автомобільний корпус").
Кадетом авіаційного училища міг стати лише син заможних батьків, оскільки за курс навчання потрібно було платити велику суму2 (за своє навчання курсант мав заплатити близько 165 марок щомісячно). Назви та структура штурмових загонів нацистської партії ("Штурмабтайлунг" та "Шутуштаффельн") були взяті колишніми пілотами Герінгом та Гессом з лексикону кайзерівської авіації, у якій бойові порядки будувались з штурмових та охоронних загонів (також "Штурмабтайлунг" та "Шутуштаффельн").
Після поразки кайзерівської армії у Першій світовій війні країни Антанти обмежили Німеччину щодо створення та розбудови власних збройних сил і, таким чином, військово-повітряних підрозділів. У статті 198 Версальського договору проголошувалось: "Німеччина не повинна мати власних Військово-Повітряних Сил ні на суші, ні на морі". Згідно з цим усі військові літаки, у тому числі і 5 тис., цілком боєздатних, передавались урядам країн Антанти та їх союзникам. Виконання даних вимог було повною загибеллю для німецького військово-повітряного флоту, історія створення якого сягає до 1884 року, моменту створення загону прив'язних аеростатів. Перша ж авіаційна військова частина була створена у 1912 році.4 З цього часу у Німеччині розпочалось будівництво військово-повітряних засобів на державній основі задля використання їх можливостей в умовах війни. До 1-го жовтня 1913 р., було сформовано 5 авіаційних батальйонів, один із них - Баварський - був автономним, останні становили "Прусську королівську авіацію".5 Інше джерело вказує, що у 1913 році "Прусська королівська авіація" нараховувала 4 повітряних батальйони та 12 повітряних рот.
Менше ніж через рік, 30 серпня 1914 року, у небі над Парижем з'явився літак із чорними хрестами на крилах. Зробивши коло над містом він скинув бомби. Так уперше в історії серед білого дня було скоєно повітряний напад на значний населений пункт, що перебував у глибокому запіллі на значній відстані від лінії фронту.7 Слід зазначити, що першими авіацію для бомбардування використали італійці під час італьяно-турецької війни 1911 - 1912 рр. А в 1912 році російські пілоти бомбардували вручну десятикілограмовими бомбами турецьку фортецю Адріанополь. До початку Першої світової війни у Люфтваффе нараховувалось понад 40 різноманітних авіаційних підрозділів, які мали 228 літаків8. Під час цієї Другої світової війни, німецька промисловість побудувала 47931 літак, з них 3200 німецьких машин були збиті у боях. Противник Німеччини в той час втратив 8400 літаків, з яких 6800 були збиті німецькою винищувальною авіацією9. До кінця Першої світової війни у Німеччині нараховувалось близько 5 тисяч пілотів та пілотів-спостерігачів10 і 2730 літаків11.Після поразки у війні, зважаючи на тогочасні політичні обмеження й прагнучи зберегти, а згодом і використати наявний у Німеччині потенціал, німецький уряд, при економічній допомозі певних кіл США, Великобританії та Франції, у 20-х роках розпочав свою неофіційну діяльність щодо відновлення власних Військово-Повітряних Сил (далі ВПС). Основна частина пілотів, що залишились після війни, була сконцентрована у різноманітних державних і приватних авіаційних компаніях, авіабудівельних фірмах та численних школах пілотів цивільної авіації. Прийшовши на зміну монархії, Веймарівська республіка краще турбувалась про своїх офіцерів ніж старий режим. За словами американського історика Г.Фріда, у Німеччині понад офіційні асигнування, під заспокійливі промови про "останню війну" та "вічний мир", на військові потреби щорічно, без будь-якого контролю, таємно, "викраювались" з коштів інших міністерств від 35 до 74 млн., марок12. Через офіційну заборону Німеччині мати власні ВПС, вона не могла відкрито будувати і випробовувати власні військові літаки. Тому їх будівництво було організоване по філіалах німецьких авіаційних фірм за кордоном (у Швеції, Швейцарії, Італії, Данії, Голландії та інших країнах)13.Така робота проводилась також і на території СРСР. Перша група німецьких військових авіаційних фахівців (серед яких був М.Фібіч, який став у роки Другої світової війни генералом Люфтваффе) приїхала до СРСР у 1924 р. Керівництво фірми "Юнкерс" отримало в оренду Російсько-Балтійський завод у Філях і ділянку землі біля нього для будівництва аеродрому та побудови селища для робітників і службовців. Згідно з договором у штаті заводу мало бути не менше 50% робітників та 10% інженерів з Росії. У керівництва СРСР також були плани щодо надання німцям в оренду одного заводу у Петрограді чи на Волзі для виробництва там гідролітаків.14Для підготовки військових пілотів була відкрита німецька авіаційна школа у Липецьку, що стала центром їх підготовки та випробовування нових зразків військово-повітряної техніки. Начальником Липецької авіаційної школи був призначений майор Вальтер Штар.15 Про турботу стосовно долі своїх майбутніх ВПС з боку німецького уряду яскраво свідчить той факт, що у 1932 р., на чужій території, вони у школі навчали 43 німецьких і лише 26 радянських пілотів. За 8 років у липецькій авіаційній школі пройшли курс навчання 120 пілотів-винищувачів Німеччини. Серед них майбутні повітряні аси та офіцери, які згодом зайняли високі посади у структурі Люфтваффе (Ешонек, Шпайдель, Штудент та ін.). Протягом 1927 - 1930 рр. школа підготувала близько 100 німецьких пілотів-спостерігачів.16Легальне навчання пілотів здійснювалось у системі повітряно-спортивних організацій
Loading...

 
 

Цікаве