WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Перемога народів Індії у боротьбі за незалежність - Реферат

Перемога народів Індії у боротьбі за незалежність - Реферат

Наприклад, народ телугу опинився у різних штатах. Пенджабці і таміли виступили проти запровадження мови хінді як державної. Національне питання залишалось гострою проблемою і породжувало національні рухи деяких народів Індії за самовизначення.
Виник і набув широкого розмаху рух релігійної общини сикхів, до якої належить переважна більшість населення штату Пенджаб. Очолює його партія "Акалі дал" ("Партія безсмертних"). Найбільш радикальні організації сикхів виступають за відокремлення Пенджабу і створення суверенної держави Халістан ("Країна сикхів").
У зовнішній політиці Індія дотримується ідей "позитивного нейтралітету", неприєднання до воєнно-політичних блоків. Індія намагалась впровадити ідеї солідарності незалежних народів Азії у боротьбі проти загрози виникнення нової світової війни.
У 1954 р. Індія та Китай підписали угоду про торгівлю та відносини між Тибетськими районами обох країн. Тут уперше було зафіксовано п'ять принципів мирних стосунків (мовою хінді - "панча шіла"): 1) взаємна по-вага територіальної цілісності та суверенітету; 2) взаємний ненапад; 3) не-втручання у внутрішні справи один одного; 4) рівність і взаємні вигоди; 5) мирне співіснування. Принципи "панча шіла" мають виняткове значення у міжнародних стосунках, вони є складовою частиною багатьох важливих документів, які регламентують відносини між державами.
Дж. Неру був одним з ініціаторів скликання Бандунзької міжнародної конференції країн Азії й Африки в Індонезії у квітні 1955 р. У підсумкових документах конференції втілилися принципи "панча шіла", було засуджено расову дискримінацію та колоніалізм "в усіх його проявах, як зло, яке треба швидко ліквідувати".
Індія рішуче позбулася залишків колоніалізму на своїй території. У грудні 1961 р. індійські війська звільнили колонію Гоа (землі Гоа, Діу та Даман на сході Індії) від португальських колонізаторів.
На початку 60-х років погіршилися китайсько-індійські відносини. Репресії китайського керівництва проти національно-визвольного руху народів Тибету і ламаїстської релігії призвели до втечі її глави - далай-лами - з 20 тис. прихильників до Індії. У жовтні 1962 р. поодинокі порушення кордонів переросли у широке вторгнення китайської армії до гірських областей Індії. Індійська армія зазнала поразки, а війська КНР окупували частину індійської території, яку утримують дотепер.
У 1964 р. помер Дж. Неру. До керма влади став відомий діяч ІНК Лал Бахадур Піастрі. Під час його урядування спалахнула нова індійсько-пакистанська війна.
У квітні 1965 p. y районі Кашміру розпочалися прикордонні сутички, які у вересні вилилися у справжні бої з використанням найновішої воєнної техніки. Радянський Союз, основний постачальник зброї для воюючих сторін, виступив посередником у врегулюванні конфлікту. Президент Пакистану і прем'єр-міністр Індії підписали у Ташкенті декларацію, яка містила умови політичного врегулювання, відкрила шлях до нормалізації індійсько-пакистанських відносин. Завершення переговорів було затьмарене смертю прем'єра Індії.
УРЯД ІНДІРИ ГАНДІ
У січні 1966 р. правляча партія ІНК висунула на посаду прем'єр-міністра дочку Дж. Неру - Індіру Ганді. Обрання її відбувалось у гострій боротьбі з впливовим діячем ІНК Морарджі Десаї. Це були перші ознаки розколу партії.
Початок діяльності уряду І. Ганді збігся із загальними виборами 1967 р. Хоча в результаті виборів Конгрес і залишився правлячою партією, проте він втратив частину голосів. Це викликало жваву дискусію в ІНК, яка у 1969 р. призвела до розколу партії. Опозиція на чолі з М. Десаї утворила нову партію - Організацію Конгрес. Парламентська фракція ІНК позбулася багатьох місць і опинилась у скрутному становищі. За цих умов І. Ганді прийняла рішення про розпуск парламенту та проведення дострокових виборів. На виборах у березні 1971 р. ІНК на чолі з І. Ганді одержав більшість місць у парламенті (350 з 542).
Уряд І. Ганді наприкінці 60-х - на початку 70-х років провів важливі соціально-економічні реформи. Зокрема, було націоналізовано 14 найбільших комерційних банків, установлено державний контроль над системою страхування, створено ряд фінансових установ для інвестицій у сільське господарство та промисловість. Надмірна увага, яку уряд приділяв державному секторові промисловості за рахунок приватного, позначилася на уповільненні темпів економічного розвитку країни на початку 70-х років.
Великого значення набули заходи, скеровані на заохочення аграрного підприємництва, здійснювалася так звана "зелена революція" - фінансування, впровадження прогресивних методів обробітку землі, поліпшення насіннєвого фонду та інше. "Зелена революція", особливо у районах зрошувального землеробства, сприяла зростанню продуктивності сільського господарства, самозабезпеченню країни зерном. Разом з тим демографічний вибух, десятимільйонний потік біженців зі Східної Бенгалії, викликаний репресіями пакистанської влади, хронічне безробіття породжували соціальну напруженість у країні.
Гострою була і зовнішньополітична ситуація. У грудні 1971 р. Індія розпочала війну проти Пакистану на підтримку національно-визвольної боротьби бенгальського народу. Воєнні операції проходили на двох фронтах - західному та східному, - і завершилися через два тижні ка-пітуляцією пакистанських військ. На території Східної Бенгалії утворилася нова суверенна держава - Народна Республіка Бангладеш. Першим її президентом став лідер національного руху бенгальців Муджібур Рахман. У липні 1972 р. в м. Сімлі (Індія) було підписано індійсько-пакистанську мирну угоду.
Поразка Пакистану, утворення Бангладеш відбилися на внутрішньополітичній ситуації в Індії. Вони сприяли зростанню престижу уряду І. Ганді. Під час виборів 1972 р. ІНК домігся відчутної переваги. Разом з тим війна, хоч і короткочасна, позначилася на бюджеті країни. З млн. американських доларів щоденно витрачалися на житло, одяг та харчування біженців. Болісно пережила Індія підвищення світової ціни на нафту у 1973 p. y зв'язку з війною на Близькому Сході. Значна кількість програм уряду, у тому числі й програма боротьби зі злиднями, залишилися без фінансування і провалилися. Економічні труднощі і, як наслідок, підвищення цін, інфляція, спекуляція, безробіття призвели до зростання народного невдоволення політикою кабінету І. Ганді.
Цю ситуаціювикористала опозиція і повела наступ на І. Ганді, звинувативши її у незаконному посіданні депутатського мандату, у фальсифікації результатів виборів. Справу прем'єра розглядали у суді, який позбавив її мандата. Країною прокотилася хвиля антиурядових демон-страцій. У цих умовах влітку 1975 р. І. Ганді запровадила у країні над-звичайний стан. Опозиція розцінила це як замах на демократію. Авторитет уряду стрімко падав. Знизилася виконавська дисципліна на місцях. Прем'єр змушена була оголосити нові вибори до парламенту. На виборах у березні 1977 p. IHK зазнала нищівної поразки. Вперше за 30 років незалежності партія була позбавлена влади. Блок опозиційних партій - "Джаната парті" ("Народна партія") - здобув перемогу і сформував уряд на чолі з М. Десаї.
Поразка призвела до остаточного розколу ІНК. У 1978 р. І. Ганді оголосила про створення партії своїх прихильників - Індійський На-ціональний Конгрес (Індіри). Партія ІНК (І) оголосила себе спадкоємницею традицій Конгресу часів Махатми Ганді та Дж. Неру.
РОЗВИТОК ІНДІЇ У 80-90-х РОКАХ
Блок "Джаната парті" виявився нестійким. Постійні чвари партнерів по коаліції відволікали уряд М. Десаї, а згодом Чаран Сінгха від розв'язання економічних проблем. Чергова криза привела до нових виборів 1980 р. ІНК (І) здобув на них перемогу- дві третини місць у парламенті. І. Ганді повернулася до
Loading...

 
 

Цікаве