WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Цікаве із історії Японії - Реферат

Цікаве із історії Японії - Реферат

1587 р. Хідзьосі своїм указом вигнав всіх християнських місіонерів. Однак францисканці в 1593 році змогли повернутися в Японію, а єзуїти зберегли свої позиції на заході країни. В 1597 році Хидеесі посилив переслідування християнських місіонерів, заборонив міняти віру і, як попередження, стратив 26 францисканців. Він вважав, що християнська церква може перешкодити встановленню повного контролю над суспільством; до того ж, багато єзуїтів і францисканці нетерпимо ставилися до традиційних релігій: синтоїзму й буддизму.
Наступною метою Хідзьосі після об'єднання країни було захоплення Китаю. В 1592 році армія Японії вторглась у Корею й за кілька тижнів окупувала Сеул, однак уже в наступному році була розбита армією Китаю. Хидеси виявляв впертість і не здавався до останньої поразки й виводу військ з Кореї в 1598 році. У тому ж році він помер.
Період Едо (1603 - 1867)
Токугава Іеясу, сподвижник Тойотомі Хідзьосі й Оди Нобунагі, взяв владу у свої руки як найбільш впливова людина в Японії. Коли Хідзьосі вмирав, він попросив Іеясу вічно піклуватися про його сина-спадкоємця Хідейорі й про родину Тойотомі.
Зрозуміло, Токугава порушив свою обіцянку й не підтримав спадкоємця Хідзьосі, тому що хотів править Японією сам. У битві під Секігахара в 1600 році Іесу розбив прихильників Хидери й других своїх супротивників із заходу. У такий спосіб геть отримав необмежену владу над країною. В 1603 році владою імператора Іеясу був проголошений сьогуном. Він заснував свій уряд в Едо (нині - Токіо). Сьогунат Токугава правив Японією протягом 250 років.
Ієясу строго контролював всю країну. Він уміло розподілив землю між дайме: найбільш вірні васали (ті, хто підтримував його ще до битви під Секігахара) отримали стратегічно більше важливі ділянки. Для повного контролю над суспільством у період Едо була створена система з 5- ти класів: на вершині соціальної піраміди стояли самураї, потім ішли селяни, ремісники й купці. Парії -"ета", що займалися "брудною" за буддиськими канонами роботою, утворювали самий дискримінований, п'ятий клас. Громадянам країни заборонялося міняти свій соціальний статус. Сьогун Іеясу продовжував розвивати міжнародні торговельні відносини. Він встановив торговельні зв'язки з Англією й Німеччиною. У той же час в 1614 році геть домігся повної заборони християнства, щоб запобігти небезпечному впливу ззовні. Після знищення клану Тойотомі в 1615 році й взяття Осаки Іеясу і його спадкоємці практично не мали супротивників, і період Едо можна назвати часом миру. Воїнів (самураїв) навчали не тільки бойовим мистецтвам, але й літературі, філософії, мистецтву. Дзен-буддизм і неоконфуціанство прививали їм принципи самодисципліни, моралі й відданості.
В 1633 році сьогун Іеміцу заборонив далекі плавання й майже повністю ізолював Японію в 1639 році, обмеживши зв'язки із зовнішнім світом торгівлею з Китаєм і Голландією через порт міста Нагасакі. Були заборонені всі іноземні книги.
Завдяки ізоляції поліпшувалася якість місцевої сільськогосподарської продукції, розвивався внутрішній ринок, процвітала культура. Серед міського населення набирали популярність такі форми мистецтва, як театр кабукі й укійое - картинки на побутові теми.
Уряд Токугава залишався незмінним протягом століть, однак згодом його становище ставало все більше хитким. Купецтво розвивалося настільки швидко, що незабаром багато самураїв стали від нього фінансово залежати. У результаті класові розходження між купцями й самураями згладжувалися, а могутність останніх поступово занепадала. До тому ж, високі податки й голод послужили причиною росту числа повстань селян.
В 1720 році була знята заборона на іноземну літературу, і в Японії поширилися нові філософські вчення з Китаю і Європи (Німеччина). Наприкінці XVІІІ століття почав наростати тиск із боку зовнішнього світу. Спочатку Росія безуспішно спробувала встановить торговельні стосунки з Японією. Її приклад в XІ столітті наслідували європейські держави й США.
Американському офіцерові, комодору Перрі, в 1853 й 1854 роках силою вдалося заставити японський уряд відкрити кілька портів для морської торгівлі, однак зовнішні торговельні відносини однаково оставалися незначними до Реставрації Мейдзі в 1868 році.
Дії Перрі породили хвилю антизахідник настроїв і критику сьогуната Токугава, а також зростав рух на підтримку реставрації імператорської влади.
Антизахідний і проімперський рух "Сонно Дзьої" ("Хай живе імператор! Смерть варварам!") широко поширилося серед самураїв провінцій Тесю й Сацума. Більш стримані політики, втім, зрозуміли значення досягнень науки й військового мистецтва Заходу й відкрили Японію зовнішньому світу. Незабаром і консерватори, взявши участь у декількох битвах з європейським й американським флотами, також усвідомили переваги нових технологій.
Період Мейдзі (1867 - 1912)
В 1867-1868 роках уряд Токугава під тиском військових пішов у відставку, і влада імператора Мейдзі була відновлена. Після Реставрації імператор покинув Кіото й переселився в нову столицю - Токіо. Політична влада перейшла з рук сьогуната Токугава в руки невеликого угруповання знать і колишні самураї. Нова Японія рішуче початку доганяти Захід в економічному й військовому розвитку. Масштабні реформи пройшли по всій країні. Новий уряд прагнув зробити Японію демократичною країною загальної рівності. Границі між соціальними класами, створені сьогунатом Токугава, були стерті. Найбільш незадоволені цією реформою булисамураї, тому що втратили всі свої привілеї. Також були проголошені гарантії прав людини, наприклад, в 1873 році була оголошена воля релігії. Заради стабілізації нового уряду всі колишні феодали-дайме повинні були повернути свої землі імператорові, взамін отримавши солідні грошові компенсації. Цей процес завершився до 1870 року. Потім країна була поділена на префектури.
Система освіти реформувалася спочатку за французьким, а потім за німецьким зразком. Було введено обов'язкову початкову освіту. Приблизно після 20-30 років інтенсивної "західнинщини" уряд прислухався до консерваторів і націоналістів: у програмах освітніх установ був зроблений ухил на вивчення й шанування конфуціанства й синтоїзму (включаючи культ імператора).
Для Японії було надзвичайно важливо зрівнятися у військовому відношенні з імперіалістичними державами. Адже, як й інші азіатські країни, Японію змушували підписувати невигідні угоди силою. Була введена загальна військова повинність, сухопутна армія була реорганізована за зразком прусських військ, а флот - за зразком британських ВМС. Ради прискорення перетворення Японії із сільськогосподарської країни в індустріальну - частину студентів відправляли на Захід вивчати науки й мови, а для навчання інших були запрошені іноземні викладачі. Величезні кошти були вкладені в розвиток транспорту й засобів зв'язку. Уряд підтримував розвиток бізнесу й промисловості, особливо монополій-дзайбацу, японських олігархій.
Величезні бюджетні витрати привели до фінансової кризи середини 1880- х, за яким пішла реформа грошової системи й установи Банку Японії.
До Другої світової війни швидше всього розвивалася текстильна промисловість. Умови праці на фабриках були поганими, а поява ліберальних і соціалістичних рухів безжалісно придушувалися правлячим угрупованням Генро, що складалося з найближчих сподвижників імператора - нових японських "олігархів".
Японія отримала свою першу Конституцію в 1889 році. З'явився парламент, але імператор зберіг свою незалежність: він стояв на чолі армії, флоту, виконавчої й законодавчої влади. Однак основна політична влада залишилася в руках членів Генро - імператор Мейдзі погоджувався з більшістю їхніх дій. Політичні партії поки не мали достатнього впливу, в першу чергу - через постійні внутрішні чвари.
Конфлікт
Loading...

 
 

Цікаве