WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Цікаве із історії Японії - Реферат

Цікаве із історії Японії - Реферат

проголошений сьогуном (військовим правителем). Новий уряд був заснований у його рідному місті Камакура. Сьогунат був організований простіше, ніж уряд за китайським зразком, а тому працював набагато ефективніше.
Зі смертю Ерітомо в 1199 році почалися війни між сьогунатом Камакура й імператорським двором у Кіото. Ця боротьба за владу припинилася тільки під час смути Дзекю 1221 року, коли війська сьогуна вщерть розбили армію імператора.
Правителі (сіккен) із клану Ходзе в Камакуре взяли Японію під свій контроль. Перерозподіляючи землі, захоплені під час перевороту, вони заручилися підтримкою всіх впливових людей країни. Імператор і залишки уряду в Кіото повністю втратили владу над Японією.
Вплив Китаю зберігався й у період Камакура. З'явилися нові буддиські течії: навчання Дзен (привезене з Китаю в 1191 році) отримало велику кількість послідовників серед самураїв, пануючого тоді класу. Інша буддистка школа - радикальна й непримиренна секта Лотосової Сутри - була заснована ченцем Нітіреном в 1253 році. Згодом її перейменували в секту Нітірен. Її відрізняло вороже ставлення до інших буддиських течій і яскраво виражений націоналізм.
В 1232 році був прийнятий "Дзей Сікімоку" ("Звід законів"). Він установив особливу значимість вірності панові й призначався для боротьби з падінням моральності й дисципліни. Клан Ходзе контролював всю країну, і будь-яка спроба заколоту негайно присікалася.
Сьогуни залишалися в Камакуре й не мали особливої влади, а їхні представники перебували в Кіото й Західній Японії. Губернатори й поліція жорстко тримали в руках владу в провінції. Регенти клану Ходзе змогли забезпечити кілька десятиліть миру й економічного процвітання, поки Японії не почали загрожувати зовнішні вороги.
В 1259 році монголи завоювали Китай і почали "цікавитися" Японією. Вони послали уряду Камакура кілька письмових ультиматумів, але японці не мали наміру здаватися без бою.
В 1274 році монголи почали першу спробу завоювати острів Кюсю. Однак після декількох годин бою флотилія була змушена відступити - почався сильний шторм. Ця бура врятувала Японію, тому що в японців не було шансів проти величезної й добре озброєної монгольської армії.
Після ретельних приготувань японці були здатні протистояти другій інтервенції монголів в 1281 році. Однак знову загарбники були змушені відступити через погану погоду. Острів Кюсю готувався й до третього нападу, але в монголів на той час з'явилося занадто багато проблем на континенті, щоб продовжувати думати про завоювання Японії.
Результати багаторічних військових готувань були згубні для уряду Камакура, тому що не приносили прибутку й вимагали більших витрат. Впливові військові начальники, що боролися за регентів, чекали нагород і пожалувань, але скарбниця була порожня. Саме фінансові проблеми й зниження довіри з боку влади стали найважливішими із причин падіння уряду Камакура.
Період Муромати (1333 - 1573)
До 1333 року вплив регентів Ходзе впав настільки, що імператор Годайго зміг відновити колишню владу імператора й змістити сьогунат Камакура. Однак відроджені під час Реставрації Кемму (1334 рік) імперські міністерства не проіснували довго через застарілий державний апарат, а некомпетентні міністри не знайшли підтримки серед могутніх землевласників.
Асікага Такаудзі, що раніше боровся разом з імператором, повстав проти двору й завоював Кіото в 1336 році. Годайго втік на південь в Йосіно й заснував там Південний двір. У той же час у Кіото зійшов на престол інший імператор. Це стало можливим у результаті суперечки про спадкування між двома галузями імперської родини після смерті імператора Госага в 1272 році. В 1338 році Такаудзи сам призначив себе сьогуном і заснував у Кіото новий уряд. Район Муроматі, де з 1378 року перебували урядові будинки, дав назву всьому історичному періоду.
Два імператорських двори (Південний і Північний) проіснували в Японії більше півстоліття. Вони вели нескінченні війни один проти одного. Звичайно Північний двір виявлявся сильнішим, але все-таки Південному двору вдалося кілька разів ненадовго захопити Кіото. Південний двір остаточно здався в 1392 році, і країна знову об'єдналася під владою імператора й сьогунів Асікага.
У період правління сьогуна Асікага Йосіміцу (1368 - 1408) сьогунат Муроматі ще міг контролювати центральні провінції, але втратив свій вплив на інших землях. Есіміцу встановив гарні торговельні зв'язки з Китаєм династії Мін. Внутрішній валовий продукт ріс за рахунок розвитку сільського господарства й нової, більше ефективної схеми спадкування. Як наслідок, розвивалася торгівля, з'являлися нові міста й соціальні групи.
Протягом XV та XVІ вв. вплив сьогунів клану Асікага й уряду в Кіото практично звівся до нуля. Новими гравцями на політичній арені періоду Муроматі стали невеликі клани воїнів-землевласників - "дзі-самураї". Почавши об'єднуватися, вони швидко перевершили по силі губернаторів і поліцію, а деякі поширили свій вплив на цілі провінції. Цих нових феодалів називали "дайме". Вони поділили між собою Японію й кілька десятків років неспинно боролися один з одним (період Сенгоку Дзидай - "Громадянських війн").
Самими впливовими дайме були Такеда, Уесуги й Ходзе на сході й Оути, Мори й Хосокава на заході
В 1542 році перші португальські купці й місіонери-єзуїти з'явилися на Кюсю й привезли в Японію вогнепальну зброю й християнство. Єзуїт Франциск Ксав'є приїхав у Кіото з місією в 1549-1550 роках. Багато дайме прийняли християнство, тому що були зацікавлені в розвитку торговельних відносин із заокеанськими країнами (у першу чергу мова йшла про закупівлю зброї). Місія на Кюсю успішно розширювала свій вплив.
У середині XVІ століття дайме все частіше й частіше прагнули одержати владу над всією країною. Самим везучим з них виявилася Ода Нобунага.
Період Адзути Момояма (1573 - 1603)
В 1559 Ода Нобунага одержав управління провінцію Овари (район сучасного міста Нагоя). Як і багато інших дайме, він мріяв об'єднати Японію. Завдяки своїм стратегічно вдало розташованим володінням в 1568 році йому вдалося захопити столицю.
Перемістившись у Кіото, Ода продовжив знищувати своїх ворогів. Проти нього були вороже налаштовані деякі войовничі буддійськішколи, особливо секта Ікко, що фактично правила декількома провінціями. В 1571 р. Ода повністю зруйнував монастир Енрякудзи. Його протистояння із сектою Ікко тривало до 1580 року. Одночасно із цим в 1573 році Ода скинув сьогунат Муроматі.
Нобунаге дуже повезло із двома його самими небезпечними супротивниками на сході: Такеда Сінген й Уесугі Кенсін померли, не встигнувши поборотися з військами Нобунагі. Після смерті Сингена Ода розбив клан Такеда в битві під Нагасіно в 1575 році, активно використовуючи вогнепальну зброю, куплену в європейців.
В 1582 році генерал Акети вбив Оду й захопив його замок Адзуті. Проте владу Нобунагі успадкував Тоетомі Хідзьосі, сподвижник покійного, що розгромив війська Акеті. Хідзьосі швидко знищив своїх супротивників. Він підкорив собі північні провінції й острів Сікоку в 1583, а також Кюсю в 1587 роках. Після перемоги над кланом Ходзе в бої при Одавара в 1590 році Японія була остаточно об'єднана.
Намагаючись установити контроль над всією країною, Тоетомі Хідзьосі зруйнував безліч замків, збудованих по всій країні в часи громадянських воєн. В 1588 році він конфіскував всю зброю в селян і ченців у ході так званого "Полювання за мечами". Він заборонив самураям займатися землеробством і змусив їх переселитися в міста. Введення чітких границь між класами підсилило контроль уряду над народом. До того ж, в 1583 році почалася ревізія всіх земель держави, а в 1590 році був проведений перепис населення. Тоді ж було завершене будівництво величезного замка Тоетомі в місті Осака.
В
Loading...

 
 

Цікаве