WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

Ю.Липським гітлерівський міністр іноземних справ Й.Ріббентроп зазначив, що збереження дружніх польсько-німецьких відносин можливе лише у випадку, якщо Польща погодиться на включення Гданська до складу рейху і на виділення екстериторіальної зони через так званий "польський коридор". Здавалося, що це мало викликати занепокоєння польського уряду, але цього не сталося. Про це свідчить і той факт, що польський уряд в черговий раз знехтував цю позицію СРСР до покращення польсько-радянських стосунків. Міжнародне становище Польщі ускладнювалося. Участь Варшави в розчленуванні Чехословаччині фактично привело до її ізоляції на міжнародні сцені2, тому керівництво країни не залишилося нічого іншого, як іти на поклін до Гітлера.
Міністр іноземних справ Польщі Бек 5 січня 1939 року добився прийому у канцлера. Під час цієї зустрічі Гітлер наголошуючи на "задовільному розвитку польсько-німецьких відносин"3, підтвердив позицію Німеччини по відношенню до коридору та Гданська. Ставало очевидним, що на порядку денному у Берліні повставало польське питання. Зрозуміли це й західні країни, і вже 31 березня 1939 року в палаті общин англійський прем'єр міністр М.Чемберлен заявив про надання гарантій незалежності Польщі. Однак, як вже зазначалося вище, англійський уряд не відмовився від проведення політики "умиротворення" і спроби здійснити вплив на Гітлера не мали успіху.
Відносини Німеччини і Польщі продовжували погіршуватися. 27 квітня 1939 року нацистка Німеччина анулювала польсько-німецьку декларацію про ненапад 1934 року. Вспеціальному меморандумі німецький уряд висловив незадоволення з приводу того, що уряд Польщі відхилив німецьку пропозицію щодо врегулювання питання про Гданськ. 28 квітня Гітлер виступив в Рейхстазі з промовою, в якій в погрозливій формі вимагав передачі Німеччині Гданську та встановлення екстериторіального коридору на Польській території для зв'язку із Східною Прусією1. Не дивлячись на готовність уряду "санації" задовольнити вимоги гітлерівців, Польща під впливом розгортання антифашистського руху в країні відповіла на вимоги нацистської Німеччини . 5 травня 1939 року польський уряд дав офіційну відповідь на німецький меморандум. В ньому заперечувалося твердження німецького уряду стосовно того, що англо-польське комюніке про взаємне надання гарантій суперечить і не сумісне з німецько-польською декларацією, а також сповнювалась готовність розпочати переговори щодо врегулювання взаємовідносин на принципах добросусідства.
Але Гітлер прагнув не до врегулювання відносин а до війни з Польщею. 3 квітня він видав директиву про підготовку німецьких військ до нападу на Польщу до 1 вересня 1939 року, а 11 квітня підписав "План Вайс" - план воєнного розгрому Польщі. 23 травня на нараді вищих керівників вермахту Гітлер заявив, що "польське питання обминути неможливо, залишається єдине рішення - при першій можливості напасти на Польщу"1. Починаючи з червня 1939 року Німеччина проводить великі мобілізаційні заходи. Німецькі військові з'єднання підтягувалися до польського кордону. Сама ж Німеччина була зацікавлена в тому, щоб її війна з Польщею залишилася локальною, тобто не переросла у війну світову. Тому німецька дипломатія почала проявляти активність у відносинах з Англією та СРСР, прагнучи до того, щоб у випадку війни Німеччини із Польщею вони залишалися нейтральними.
Ситуація кардинально змінилася із підписанням 23 серпня 1939 року радянсько-німецького пакту, яким Польща практично прирікалася на загибель - вона мала бути розділена між Москвою і Берліном по лінії рік Нарев-Вісла-Сан. Німеччина отримала можливість розпочати військові дії по реалізації підготовленого ще в квітні 1939 року плану "Вайс" - плану нападу на Польщу.
1 вересня 1939 року німецькі війська вторглися на територію Польщі, під гаслами захисту німецького меншинства в Польщі та ліквідації порушень німецьких кордонів.
Існує точка зору, що ще на початку вересня Гітлер, аналізуючи всі можливі варіанти німецької політики стосовно Польщі, не виключав можливості створення "остаточної" польської маріонеткової держави, з якою він міг би вести переговори щодо заключення "східного миру"2. Однак активна мобілізація радянської армії та введення її військ на територію Польщі, ліквідували вірогідність створення "остаточної маріонеткової держави".
В цей же час Німеччина звернулася до СРСР з пропозицією віддати їй Віленську область, що входила до складу Польщі, а за пактом Молотова-Рібентропа належана СРСР. 25 вересня Сталін у відповідь на це висунув іншу пропозицію - віддати Німеччині в обмін на Литву воєводство Люблін та східну частину території Варшавського воєводства. Німеччина погодилася на цю пропозицію. Остаточно це рішення було зафіксовано в секретному протоколі до договору "Про кордони та дружбу" від 28 вересня 1939 р.
Принципи політики по відношенню до Польських земель, що були включені до складу німецької імперії були вже визначені Гітлером і ніяк не узгоджувалися з поняттям польської державності. 12 жовтня 1939 року військова адміністрація на територіях окупованої Польщі була замінена громадянською, в силу вступили "основні принципи" нацистської політики.
Таким чином, можна зробити висновок, що відносини між Польщею та Німеччиною впродовж 1933-1939 років пройшли два етапи:
1) 1933-1934 роки - період польсько-німецького зближення;
2) 1934-1939 роки - поступове загострення відносин між Варшавою та Берліном, які закінчилися нападом останнього на Польщу і початком другої світової війни.
"Санаційний" уряд Польщі впродовж 1933-1939 років у відносинах з Німеччиною дотримувався курсу на зближення. Намагання Польщі зміцнити "дружні" відносини з нацисткою Німеччиною пояснювалося негативним ставленням "санаційного" уряду до Радянського Союзу, прагнення у випадку успішної німецької експансії задовольнити територіальні претензії за рахунок Литви, Чехословаччини та СРСР. Польські політики не розпізнали справжніх зовнішньополітичних планів гітлерівської верхівки. Бек і його дипломати вважали, що гітлерівська експансія буде здійснюватися в південно-східному напрямку, за що незабаром жорстоко поплатилися.
Стратегічне положення Польщі на шляху "німецького походу на Схід" обумовлювало зовнішню політику Німеччини в 1 половині 30-х років: Гітлеру необхідно було забезпечити нейтральне ставлення польського уряду на початкові стадії підготовки до війни. З цією метою і була підписана "декларація про невикористання сили між Польщею та Німеччиною" в 1934 році - документ, який в певній мірі і підготував швидку загибель польської держави. Як поведе себе Польща в подальшому: чи стане вона слухняним "помічником" нацистської Німеччини, в реалізації "походу на Схід"; чи доведеться знищити її супротив силою, для Німеччини принципового значення не мало.
Отже, можна зробити висновок, що

 
 

Цікаве

Загрузка...