WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

однієї із сторін, що уклали пакт, у війну з третьою державою. Однак, основне питання в відносинах між обома країнами - визнання Німеччиною існуючого польсько-німецького кордону - в документі не розглядалося. Фактично, це означало, що Німеччина залишає це питання відкритим і намагатиметься вирішити його найближчим часом, у вигідній для себе міжнародній ситуації.
"Санаційний" уряд Польщі розглядав цей пакт як початок нової епохи в політичних відносинах Польщі та Німеччині, як початок розвитку дружніх та добросусідських стосунків. Необхідно зазначити, що польське населення, у своїй більшості негативно сприйняло підписання цього акту: масові виступи селян і розбійників, демонстрації, мітинги свідчили про незадоволення зовнішньою політикою "санаційного" уряду. Нацистка Німеччина з підписанням декларації забезпечила собі формальну гарантію нейтралітету Польщі на випадок озброєного конфлікту з сусідніми державами. З іншого боку, німецькому уряду угода з Польщею потрібна і для того, щоб виграти час для підготовки майбутніх воєнних дій в Європі. З 1934 року Німеччина почала гарячково переозброюватися. В Європі таким чином створювалося вогнище майбутньої війни. Незважаючи на це впродовж 1934-1938 років спостерігалося подальше польсько-німецьке зближення. В 1934 році між Польщею та Німеччиною були укладені економічні угоди -протокол про нормалізацію польсько-німецьких економічних відносин від 7 березня та угода про розширення взаємного товарообігу від 11 жовтня, якими передбачалося зміцнення економічних зв'язків між двома державами. Такими ж були угоди, укладені і в соціальні сфері. Однак, необхідно зауважити, що в основі всіх договорів були не справжні, точніше реальні прагнення до укріплення економічних зв'язків, це були тактичні кроки, які передбачали утримання Польщі поруч з Німеччиною. Міжнародне становище 1935-1936 років характеризувалося подальшим загостренням протиріч. Німеччина і Польща відмовилися від участі у Східному пакті, укладання якого ініціював СРСР з метою створення колективної безпеки для приборкання агресорів. Німецький уряд це пояснював тим, що він не може приймати участь в будь-якій міжнародні системі безпеки доти, доки інші держави заперечують рівні права Німеччини в галузі озброєння. Уряд Польщі щодо питання про укладання Східного пакту керувався позицією Німеччини. Однак слід зазначити, що певний вплив на стосунок Польщі до даної проблеми відігравав і той факт, що Варшава перебувала в полоні антирадянських ідей та антиросійських настроїв, які і взяли гору над загальнодержавними інтересами.
З цього часу Німеччина робить реальні кроки щодо ліквідації воєнних обмежень Версальського договору. У березні 1934 року німецький Рейхстаг затвердив військовий бюджет, який передбачав великі асигнування на утримання військово-повітряного флоту. У березні 1935 року гітлерівський уряд прийняв закон про відновлення в Німеччині військової повинності. Було поновлено також військову авіацію та підводний флот. Уже 7 березня 1936 року німецький уряд офіційно заявив про розірвання Локарнських угод 1925 року, та про відміну пункту Версальського мирного договору щодо створення Рейнської демілітаризованої зони. В той же день в Рейнську зону вступили німецькі війська і розпочали там будівництво військових споруд.
Одностороннє розірвання Німеччиною військових статей Версальського договору та зростання німецької армії посилили напругу в міжнародних відносинах і підвели Європу до війни.
В цих умовах, не дивлячись на офіційний союз з Польщею німецький уряд здійснював політику асиміляції й утисків поляків на західних і північних польських землях, захоплених в свій час Прусією. В Гданську гітлерівці вводили нові анти польські закони і все частіше вдавалися до фізичної розправи над поляками. Так, в липні 1936 року під їхнім впливом сенат Гданська відмінив конституцію і рештки демократичних свобод, встановивши на території "вільного міста" владу гестапо. Міжнародний статус Гданська було розірвано. З цього часу "вільне місто" ставало складовою частиною "третього рейху"1. Здавалося, що ці кроки Німеччини провинні були викликати занепокоєння Польщі. Натомість, польський уряд офіційно заявив, що доля Гданського населення його не цікавить. Це було ще одним підтвердженням того, що Польща заради зближення з нацисткою Німеччиною готова робити поступки, які все частіше суперечили загальнодержавним інтересам.
Тим часом Німеччина продовжувала нарощувати свій воєнний потенціал для реалізації програми переділу світу. Як зазначалося вище, вагоме значення при цьому відігравав так звана політика "умиротворення" фашистських агресорів, що проводилася Англією і Францією.
12 березня 1938 року було здійснено приєднання (аншлюс) Австрії до Німеччини. Великі західні держави майже не відреагували на цю подію і 2 квітня визнали анексію Австрії. Як бачимо, західна політика "умиротворення" нацистської Німеччини сприяла здійснення агресивних планів Гітлера. Завершенням такої політики стала Мюнхенська угода від 29 вересня 1938 року, яка санкціонувала розчленування Чехословаччини. Історики оцінюють події в Мюнхені як "апогей умиротворення", "пролог трагедії"1, "ключовий пункт розгортання світової війни"2.
Як на всі ці події реагувала Польща? Ще до підготовки мюнхенської конференції Німеччина в реалізації плану розчленування Чехословаччини вирішила "заручитися" підтримкою Польщі. 20 вересня 1938 року відбулася зустріч Гітлера з польським послом Липським, під час якої німецький канцлер підтримав територіальні претензії польського уряду до Чехословаччини та обіцяв надати допомогу в загарбанні Тешинської Сілезії. Вже 21 вересня польський уряд передав чехословацькому уряду ноту з ультимативними вимогами "вирішити тушинську"3. В цих умовах СРСР зробив спробу попередити Польщу про можливі наслідки її дій. 23 вересня радянський уряд виступив із заявою, адресовану Польщі, в якій зазначалося, що, у випадку перетину польськими військами кордону Чехословаччини й зайнятті її території, уряд СРСР змушений буде відповідно до статті 2 радянсько-польського пакту про ненапад від 25 липня 1932 року, без попереджень денонсувати цей договір. В такій ситуації польський уряд не спромігся розпочати озброєне загортання чехословацької території. Саме тому польський уряд розглядав Мюнхенську угоду як акт, що веде до задоволення їхніх власних загарбницьких прагнень. Вже 30 вересня 1938 року чехословацькому уряду був вручений польський ультиматум з погрозою розпочати військові дії у випадку, якщо Чехословаччина не передасть Тешинську Сілезію. Як бачемо, в результаті Мюнхенської угоди Польща стала співучасником розчленування Чехословаччини1.
В свою чергу, Берлін, відчувши поступливість Англії і Франції змінює свою поведінку стосовно Польщі. 24 жовтня 1938 року в розмові з польським послом в Німеччині
Loading...

 
 

Цікаве