WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

уряд з Ліги Націй. Це привело до загострення міжнародної обстановки. Фактично Німеччина опинилася під загрозою міжнародної ізоляції. В таких умовах вагоме значення для Німеччини набувала позиція Польщі. Відмова останньої від участі, у випадку необхідності, у воєнних санкціях проти гітлерівської Німеччини означала неможливість приєднання до них радянського союзу, оскільки Польща відділяла СРСР від Німеччини. В цій ситуації значення польського нітралитету для Німеччини зросло.
Після виходу Німеччини з міжнародних організацій відбувся прийом вірчих грамот у нового польсько посланця Ю.Липського, що прибув до Берліна. Одночасно відбулася офіційна зустріч Липського з президентом Гінденбургом та бесіди з міністром іноземних справ рейху Нейратом. Останній дав зрозуміти, що німецький уряд прагне покращити політичні та економічні стосунки з Польщею. Липський, в свою чергу, запевнив, що Польща не приєднається до жодної санкції Ліги Націй, направленої проти Німеччини1. оцінюючи таку ситуацію, Варшава вирішила прискорити розв'язання питання про заключення польсько-німецької угоди.
5 листопада на нараді у Пілсудського в Больведерібув розроблений план дій, відповідно до якого Липський повинен був запропонувати Гітлеру укласти угоду або в якісь іншій формі домогтися від нього гарантій недоторканності західного польського кордону. З свого боку Польща обіцяла зберігати нейтралітет і не брати участі в блоках з противниками Німеччини у випадку конфлікту. Зустріч Липського з Гітлером відбулася 15 листопада. Польський посол відповідно до отриманих інструкцій виклав пропозиції Варшави. Необхідно зазначити, що Липський заявив, якщо Польща не отримає гарантій безпеки, то польський уряд змушений буде прийняти відповідні міри для посилення обороноздатності своєї країни. Гітлер, розуміючи, що досягнення угоди з Польщею забезпечать сприятливу позицію останньої у питанні про німецьке озброєння, публічно заявив, що Німеччина відмовляється від здійснення силою будь-яких територіальних претензій по відношенню до Польщі. В результаті зустрічі було прийнято рішення розпочати переговори щодо підписання польсько-німецького пакту.
На наступний день було опубліковано офіційне повідомлення про бесіду Гітлера та Липського. На думку історика К.Ляптера цей комюніке було своєрідною декларацією про ненапад1. В історію цей документ увійшов як "Берлінська декларація". Польська сторона вважала її появу серйозною дипломатичною перемогою, зазначаючи, що даний документ давав максимум того, що можна було тоді отримати від Німеччини. Остання намагалася якомога вигідніше для себе використати прагнення Польщі домовитися з німецьким урядом. Так, не дивлячись на загальні фрази про відсутність у Німеччині агресивних цілей, про від відкидання війни, "про правомірність польської держави", в бесіді Гітлера з польським послом не було жодної фрази, яка б свідчила про наміри відмовитися від перегляду на користь Німеччини західного польського кордону - питання, що було основною причиною напруження у польсько-німецьких відносинах. Ю.Липський в своєму рапорті зазначав, що Гітлер жодного разу не використав слів "кордон" або "коридор". Однак він дав зрозуміти, що вважає природнім і необхідним приєднання польського помор'я до Німеччини і надання виходу Польщі в будь-якому іншому місці: "можливо, в майбутньому, вдалося б дружні атмосфері вирішити ці питання з Польщею, наприклад, шляхом компенсації"1. практично, це означало, що Німеччина не піде на врегулювання питань без поступок Польщі. Слід зазначити, що важливим наслідком польсько-німецького обміну думок 15 листопада було те, що Гітлер в черговий раз переконався в тому, як легко буде схилити Польщу до підписання двосторонньої угоди і тим самим завадити утворенню анти німецького блоку.
Саме "Берлінська декларація" заклала основу майбутнього пакту про ненапад, який на думку переважної частини вчених, також відігравав певну роль в дипломатичні підготовці другої світової війни.
Європейські країни з великою увагою вивчали нову стадію польсько-німецьких переговорів, оскільки напруга в даному питанні на той час вважалася однією з головних причин можливого воєнного конфлікту в Європі. "Це важлива подія, яка вплине на всю міжнародну ситуацію", - зазначав член комісії НКІС СРСР Б.Стомоняков2.
Проаналізувавши документи радянської дипломатії, можна стверджувати, що уряд СРСР з великою обережністю підійшов до оцінки змін у польсько-німецьких відносинах. Так, 29 листопада в розмові з польським посланцем в Москві Ю.Лукаявичем заступник наркомінсправ М.Крестинським висловив сумнів з приводу того, що Німеччина заради тимчасової нормалізації становища на кордоні з своїм не самим сильним сусідом захоче відмовитися від реалізації плану "Дран нах Остен"3. Англійський уряд вважав, що переговори з Польщею з боку Німеччини ведуться лише "в тимчасових тактичних цілях"4. Міністр іноземних справ Франції Ж.Поль-Бонкур, оцінюючи польсько-німецькі відносини, зазначав, що для справжньої угоди між Польщею і Німеччиною не існує реальної угоди1.
Однак, польський уряд незважаючи на всі ці свого роду попередження європейських країн, надавав великого значення "Берлінській декларації". Урядова польська преса повідомляла, що Гітлер, переконавшись в силі Польщі, хоче з нею вести переговори з метою мирного врегулювання відносин2.
Впродовж трьох місяців між Польщею та Німеччиною велися переговори щодо узгодження документу. Обидві сторони вносили свої поправки. Однак, коли виникла небезпека, що внесені польським урядом зміни можуть відкласти дату підписання документу, Пілсудський відмовився від усіх внесених ним поправок і дав зрозуміти, що Польща зацікавлена в швидкому завершені переговорів. Ця чергова поступка з боку польського уряду свідчила про те, що Польща зацікавлена в підписанні договору і готова за це заплатити будь-яку ціну. Вже 25 січня 1934 року в розмові Липського з Гітлером останній заявив, що питання щодо перегляду польських кордонів лише відкладається на 10 років, а Німеччина від цього перегляду не відмовляється3. Здавалося, що це мало б насторожити польський уряд, але цього не сталося.
26 січня 1934 року міністром іноземних справ нацистської Німеччини Нейратом та польським послом в Берліні Липським був підписаний пакт - "Декларація про невикористання сили між Польщею та Німеччиною". Переважна частина істориків вважають, що саме цей договір у комплексі з майбутнім пактом "Молотова-Ріббентропа" підготував швидку загибель польської держави у вересні 1939 року. Його підписання свідчило про відхід уряду Польщі від союзу з Францією та повороту до зближення з Німеччиною.
Укладеною на 10 років пакт передбачав підтримку та забезпечення миру між Німеччиною і Польщею та вирішення спільних питань без застосування сили1. Документ зберігав свою чинність і випадку втручання
Loading...

 
 

Цікаве