WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

кордону. Польщі було запропоновано врегулювати відносини з III рейхом на такій основі: Польща передає Німеччині "коридор", а сама отримує вихід до моря за рахунок Литви та Латвії, після чого обидві країни спільно виступлять проти СРСР. Слід зазначити, що така пропозиція була зроблена тоді , коли на території прилеглій до польсько-німецького кордону поширилися анти польські виступи, масові демонстрації. Це привело до напруження у відносинах між Берліном та Варшавою. Не дивлячись на це, Пілсудський шукав угоди з Гітлером, навіть ціною поступок. Ще на початку квітня він планував послати в Берлін із спеціальною місією заступника міністра закордонних справ Я.Шембека, який мав домовитися особисто з Гітлером про покращення польсько-німецьких відносин. Однак, польська спроба налагодження відносин може викликати лише їх загострення, запропонував Беку обмежити можливу бесіду виключно питанням про Гданськ1. Як бачимо, вже сам вибір цього питаннясвідчив про можливі поступки з боку польського уряду, який був готовий примиритися навіть з втручанням Німеччини у справи вільного міста (хоча формально Версальський договір за Німеччиною жодних особливих прав у Гданську). Це пояснюється тим, що Пілсудський вважав згоду Гітлера хоч на мінімальний компроміс у Гданську свідченням того, що існують шанси на угоду з Німеччиною у більш важливих питаннях стратегічного характеру.
Другого травня 1933 року польський посол в Берліні Висоцький зустрівся з Гітлером. В ході зустрічі і Німеччина і Польща висловили готовність вирішувати свої спільні інтереси "без пристрасті"2. польська сторона прагнула добитися від німецького уряду декларації про відмову від посягань на права Польщі щодо Гданська.
Четвертого травня міністр закордонних справ Польщі Ю.Бек прийняв німецького посланця Мольтке і від імені уряду зробив заяву, що Польща погоджується з пропозиціями канцлера Німеччини. Ця поступка в черговий раз підтвердила наміри Пілсудського за будь-яку ціну домогтися зближення з Німеччиною.
Однак, вже п'ятого травня в Лондон прибув особливий посланець нацистів Розенберг з митою ознайомлення Англійського уряду з планом, яким передбачалася ліквідація "польського коридору". Ця зустріч схвилювала польські урядові кола. З метою заспокоєння Пілсудського, 17 травня на спеціальні сесії Рейхстагу Гітлер відмовлявся від війни, від політики германізації інших народностей, визнавав права Польщі, передбачені Версальським договором, і заявив, що Німеччина готова взяти участь в укладанні пакту про ненапад1. Як засвідчили подальші події це була чисто декларативна заява. В той час фашистка Німеччина не була ще в змозі насильницьким шляхом змінити польсько-німецький кордон. Спочатку гітлерівський уряд мав наміри вирішити внутрішньополітичні проблеми. Саме тому Гітлер намагався не загострювати стосунки з Польщею.
Однак, уряд Польщі залишав поза увагою ті факти, що свідчили про реальні плани гітлерівської Німеччини. Зближення Польщі і Німеччини відбувалося на "антирадянській основі".
Дотримуючись тактики, яка б заспокоювала "санаційний" уряд, 27 травня Гітлер, виступаючи в Кенігсберзі по радіо, заявив, що "націонал соціалізм відкидає будь-яку політику зміни кордонів за рахунок інших народів"2. Це був черговий маневр Німеччини. Не маючи реальних сил для насильницької зміни польсько-німецького кордону але бажаючи завадити можливому покращенню відносин між Польщею та Радянським Союзом Гітлер віддав наказ німцям у Гданську перейти від "антипольських атак до налагодження відносин з "санаційним" урядом"1. Німці запевнили верховного комісара в Ліги Націй в Гданську Ростінга в тому, що у випадку перемоги нацистів у виборах в сенаті "вільного міста" останні дотримуватимуться існуючих договорів і намагатимуться зменшувати напругу у відносинах із сусідньою Польщею.
В результаті проведення гітлерівцями активної передвиборчої кампанії, 28 травня 1936 року нацисти перемогли на виборах до сенату міста Гданська.
Однак, не дивлячись на формальне "врегулювання" відносини між Польщею та Німеччиною, на території Східної Прусії та в Верхній Сілезії. Так 28 червня (в день підписання Версальського договору) Гданський сенатор Бек, що відав питаннями освіти видав розпорядження провести в цей день в усіх німецьких школах збори, які носили анти польський характер. У Берліні в кінотеатрах демонструвалися фільми, що наводили німецьку належність земель, переданих Польщі у Версалі. Незважаючи на ці акції, Пілдсуцький продовжував шукати шляхи зближення з Німеччиною. Ситуація кардинально змінилася влітку 1933 року після Лондонської економічної конференції, на якій радянська делегація запропонувала прийняти конвенцію про визначення агресора. Як вже зазначалось, 3 липня така конвенція була підписана СРСР та рядом інших країн, в тому числі Польщею. Основною причиною прийняття цього рішення були побоювання ізоляції Польщі із заходу, побоювання того, що "пакт чотирьох" звільнить Німеччині шлях до загарбання Польщі. Виходячи з цього підписана конвенція являла собою своєрідну противагу "пакту чотирьох". З цього часу починається новий етап у польсько-німецьких відносинах: Гітлер починає робити тактичні кроки, направлені на нейтралізацію Польщі, а потім на її підкорення.
Враховуючи ситуацію що склалася гітлерівський уряд вирішив посилити свій тиск на Польщу, яка опинилася перед вибором: угода з фашисткою Німеччиною, що добивалася панування у Європі або участь в створенні системи "взаємної допомоги держав, які знаходилися під загрозою гітлерівської Німеччини"1. В цих умовах Берлін дав зрозуміти Польщі, що угода між Німеччиною і Польщею "можливо і бажано для Німеччини, але вона повинан бути направлена проти СРСР"2. 13 липня 1933 року Гітлер запросив на аудієнцію відкликаного з Берліну польського посла Висоцького, в розмові з останнім Гітлер відмітив, що автори Версальського договору намагаються завадити налагодженню відносин між Польщею та Німеччиною. Своєрідним виразом "бажання до примирення"3 було те, що Гітлер доручив своїм прибічникам в Гданську, які перемогли на травневих виборах шукати зближення з Польськими властями, уникати будь-яких спорів та конфліктів. Гітлер розраховував на те, що цей крок буде сприйнятий як обіцянка поступок Польщі. Німецький уряд намагався скласти враження, що Німеччина прагне до покращення польсько-німецьких відносин. Саме з цією метою були організовані візит нового голови Гданської ради Раугинінга до Варшави та його аудієнція у Пілдсуцького, зустріч у вересні 1933 року в Женеві Бека та Нейрата. Німеччина розглядала ці кроки, як один з етапів дипломатичної підготовки до реалізації програми нарощування озброєнь в обхід міжнародним домовленостям4. Підтвердження цього стало те, що вже 12 жовтня 1933 року німецькі дипломати залишили конференцію з роззброєння, а 19 жовтня - гітлерівський уряд оголосив про
Loading...

 
 

Цікаве