WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

прагнула до зближення з Німеччиною для забезпечення реалізації своєї великодержавної політики. Однак, коли у Варшаві стало відомо, що Німеччина вже розробила план нападу на Польщу, "санаційний" уряд активізував свої відносини з Англією та Францією. Але вже в липні-серпні 1939 року стало зрозуміло, що ніякої допомоги від них Польща не отримає. Більше того, Лондон почав готувати новий "Мюнхен", але на цей раз за рахунок Польщі.
Така політика Варшави, Парижу та Лондону об'єктивно відкривала шлях Німеччині до здійснення своїх стратегічних планів підкорення Європи. Це засвідчило 1 вересня 1939 року і подальший розвиток подій в умовах Другої світової війни.
Розділ ІІ
Місце Нацистської Німеччини у зовнішній політиці Польщі.
Одним зголовних напрямків зовнішньої політики Польщі в 1933-1939 роках були відносини з нацисткою Німеччиною. Саме вони мали доленосне значення для подальшої історії Польської держави: впродовж 1934-1939 років Німеччина, під виглядом налагодження "дружніх" стосунків з Польщею, готувалася до включення її території в "німецький життєвий простір"1, що і було зроблено в 1939 році.
Світова економічна криза 1929-1933 років викликала не лише розлад економіки капіталістичних країн, але й загострила міжнародні протиріччя. На міжнародні арені вони визначались посиленням боротьби ведучих держав за ринки збуту та джерела сировини сфери вкладання капіталу. В цьому контексті на порядок денний поставало питання розширення зовнішньої експансії, нового переділу світу.
Особливо гостро цю кризу переживала Німеччина, яка відповідно до умов Версальського договору, підписаного в червні 1919 року була позбавлена колоній і змушена дотримуватися військових обмежень (зменшення складу німецької армії та чисельності озброєнь, скасування військової повинності, заборона проведення в навчальних закладах військової підготовки тощо). З приходом до влади в Німеччині у 1933 році нацистів на чолі з Гітлером міжнародна ситуація в Європі різко загострилась: Берлін відверто взяв курс на радикальний перегляд Версальських домовленостей. Одне з центральних місць в цих планах відводилось Польщі. Німецька дипломатія активно використовувала в своїх зовнішньополітичних демаршах проблеми з так званим "польським коридором" 1. Прихуд до влади Гітлера не сприяв покращенню польсько-німецьких відносин. Навпаки, все більше гострим ставало питання німецько-польського кордону. Німецький уряд намагався зробити все можливе, щоб забезпечити свого роду "нейтралізацію" Польщі під час майбутньої східної кампанії.
В перші місяці гітлерівського режиму Німеччина не робила жодних кроків до пом'якшення напруги у відносинах з Польщею. Навпаки, вона відкрито оголошувала своїми найближчими цілями ліквідацію "польського коридору" та приєднання до Рейху частини польських земель2. Не зважаючи на такі заяви, "санаційний" уряд покладав великі надії на зміну позиції Берліну щодо Польщі. В першу чергу це пояснювалося її демонстративно негативним ставленням до СРСР. В цьому контексті Німеччина для польської держави була свого роду союзницею.
По друге у випадку успішної німецької експансії польське керівництво розраховувало на територіальні придбання за рахунок Литви, Чехословаччини, та СРСР.
Проте у Німеччини було своє бачення подальшого розвитку подій в цьому регіоні Європи. Вже на весні 1933 р. в Берліні був розроблений план оволодіння територією "вільного міста" Гданська (Данцигу). За умовами Версальського договору, Гданськ входив до митного кордону Польщі. Документом передбачалось співучасть польської держави в управлінні та експлуатації порту, водних шляхів міста, залізничних доріг. Польському урядові належало право опіки над польськими громадянами "вільного міста" налагодження зовнішніх відносин Гданську. Однак саме головне було те, що територія так званого Данцигського коридору відділяли Східну Прусію від решта Німеччини. Повернення міста розглядалося німцями як відновлення "історичної справедливості" ніби порушеної Версальським договором. На практиці воно давало можливість побудувати екстериторіальний коридор через Помор'є для об'єднання Німеччини з Східною Прусією.
"Санаційна" польська дипломатія, як свідчать документи не шукала шляхів до урегулювання стосунків з Німеччиною. Вже 1 лютого 1933 р. на сесії Ради Ліги націй міністр іноземних справ Ю. Бег заявив, що Польща не буде більше визнавати положення "Договору про захист національних меншин", який був складовою частиною Версальського договору. Фактично це означало, що Польща не буде приймати участь в засіданнях при розгляді німецької сторони на становище національних меншин Польщі1. У відповідь на це сенат Гданська заявив польському уряду, що він ліквідує спеціальну портову поліцію і включає порт та водні шляхи "вільного міста" в компетенцію міської поліції. В цих умовах уряд Пілсудського робить черговий крок до загострення конфлікту. В ніч з 5 на 6 березня польський корабель висадив 200 польських солдатів на територію міста. Ситуація загострилась. З метою врегулювання цього протистояння 9 березня в Женеві було скликано спеціальне засідання Ради Ліги Націй. В результаті гострих дискусій між представниками сенату Гданська та Міністерства закордонних справ Польщі було досягнуто компромісу: власні міста віддали наказ щодо гарантії Польських прав, а Польський уряд декларував вихід польського десанту з території "вільного міста"2.
Слід зазначити, що всі ці події відбувалися тоді, коли керівництво країн заходу розгорнули боротьбу за вплив на політику нацистської Німеччини. Як зазначає радянський історик Д.Климовський , це була боротьба за формулою "Кому дістанеться Гітлер?"1. Саме в цей час більш голосно почали говорити про "великодержавну політику" і правителі "санаційної" Польщі , які мали надії використати гітлеризм в своїх цілях. До того-ж уряд Пілсудського мав надію на те, що при вирішенні спірних Польсько-Німецьких питань сприятливе значення на вирішення останніх здійснюватиме Австрійське походження Гітлера і непруська приналежність його оточення2. Керівники Польщі вважали, що це вплине на зростання інтересу Німеччини до аншлюсу Австрії, що в свою чергу, зняло б з порядку денного питання про перегляд польсько-німецького кордону. Однак події 1933 року підтвердили помилковість цих поглядів. З цього часу починається новий етап в польсько-німецьких відносинах, який в історичній літературі характеризують як зближення Польщі з нацистською Німеччиною. Сам Пілсудський, за свідченнями румунського міністру закордонних справ Титулеску, ще в жовтні 1933 року заявляв, "що на довгі роки не передбачається загроза німецького нападу"3. Однак саме це "зближення" в певній мірі сприяло наближенню першого вересня 1939 року. Наприкінці квітня 1933 року німецький уряд почав наполегливо вимагати перегляду німецько-польського
Loading...

 
 

Цікаве