WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

як засвідчила історія, це були свого роду "фікційні" гарантії.
Правлячі кола Англії та Франції, не дивлячись на надання гарантії, не поспішали конкретно визначити розміри обіцяної ними військової допомоги. Більше того, жодна з цих країн не збиралася виконувати зобов'язання, прийнятих на себе перед Польщею у випадку гітлерівської агресії. Це було підтверджено і в ході французько-польських переговорів, що відбулися в Парижі у травні 1939 року. Саме тоді польський військовий міністр генерал Каспщицький та начальник французького генерального штабугенерал Гамелен не змогли підготувати угоду щодо конкретних військових зобов'язань Франції по відношенню до Польщі. Переговори обмежились проектом протоколу, що був парафований Гамеленом та Каспшицьким, та листом Гамелена, де зазначалось, що військова угода вступить в силу лише після підписання польсько-французької політичної угоди1. Але підписання цієї угоди французький уряд всіляко затягував, а потім взагалі відмовився від її підписання.
Такими ж безрезультатними були й польсько-англійські переговори, що проходили у Варшаві 23-24 травня 1939 року. Англійська делегація, яку очолив генерал Клайтон, докладала максимум зусиль, щоб взяти на себе якомога менше зобов'язань. Переговори завершилися прийняттям Англією незначних військових зобов'язань, виконання яких не давало суттєвої допомоги Польщі на випадок війни. Як бачимо, під загрозою втрати незалежності уряд Польщі змушений був змінити курс зовнішньої політики. Уряди Англії та Франції не були зацікавлені "в справжньому попередженню небезпеки"2 гітлерівської агресії проти Польщі. Вони здійснювали тиск на Варшаву з метою "врегулювання" польсько-німецьких відносин і прагнули за рахунок Польщі домогтися "примирення" з Німеччиною, і спрямувати її на війну проти СРСР. Основою для такого "примирення" повинні були стати капітуляція Польщі та задоволення вимог нацистської Німеччини, компенсованих угодою проти Радянського Союзу. Така політика західних держав відповідала гітлерівським планам зовнішньополітичної ізоляції Польщі перед загрозою агресії.
Таким чином, можна зробити висновок, що було повне спів падання зовнішньополітичних курсів по відношенню до Польщі її союзників і гітлерівської Німеччини. В складній ситуації та напруженій обстановці, коли Німеччина активно проводила мобілізацію в армію та стягувала війська до польського кордону, Радянський уряд виступив 23 липня з ініціативою про проведення переговорів між представниками збройних сил СРСР, Англії та Франції та підписання воєнної конвенції з питання організації сумісної оборони проти фашистської агресії в Європі. Хоча англійський та французькі уряди і дали формальну згоду на проведення воєнних переговорів з СРСР, фактично вони й привели до краху московських переговорів. Про те, що основним завданням англійської та французької делегації було лише затягування часу, а не досягнення реальних результатів свідчать факти, що на чолі військових місій Англії та Франції були поставлені адмірал Дракс та генерал Думенк, які не мали офіційних повноважень на підписання будь-якої угоди. До того ж, ці військові місії отримали від своїх урядів директиви щодо затягування переговорів. В ході перших засідань з'ясувалось, що ні англійська ні французька делегації не мали конкретних планів щодо розвитку співробітництва трьох держав у відсічі німецької агресії. Фактично, в Лондоні готові були пожертвувати безпекою Польщі заради угоди з Гітлером на кшталт мюнхенської, що свідчать таємні англо-німецькі контакти в літку 1939 року1. Контакти Англії та Франції з урядом Польщі в цей час носили досить своєрідний характер. Англійські та французькі уряди усвідомлювали всю складність міжнародної обстановки та загрози, яка нависла над Польщею2. Однак, жодна з цих країн не домагалася від польського уряду згоди на співробітництво з СРСР проти німецької агресії. Навпаки, Англія і Франція докладали максимум зусиль, щоб затягнути переговори військових місій в Москві з метою виграти час для зговору з Німеччиною. У зриві московських переговорів був винний "санаційний" уряд, якій використовувався англо-французькою дипломатією для створення штучних перепон та ускладнень під час переговорів. Військові місії цих країн використовували відмову Польщі в питанні про можливість проходу радянських військ через її територію3 як своєрідний бар'єр проведення переговорів. Тобто, делегації не змогли вирішити ключове питання переговорів: пропуску Червоної Армії через територію Польщі та Румунії. Представники Франції у Варшаві намагалися вплинути на польського міністра Бека, рекомендували йому дати хоча б в якісь формі згоду на пропуск радянських військ через польську територію на випадок виникнення війни з Німеччиною і включити цю згоду в текст конвенції. Англійські ж дипломати показували свою незацікавленість в тому, щоб Польща дала згоду на пропуск радянських військ. Як себе проявила Польща в цих обставинах? В ті вирішальні дні міністр закордонних справ польської держави Бек та його оточення постійно посилалися на "заповіти Пілсудського"1, відповідно до яких в жодному випадку не можна допустити появи чужих солдат на польській території. Аргументував це він тим, що Червона Армія в результаті репресій командного складу ослабла і покластися на неї неможливо. Все це можна взяти до уваги, але необхідно зазначити, що в ті дні десятки німецьких девізій вже стояли на польському кордоні і в будь-який день можна було очікувати нападу. В цих умовах саме позиція Польщі виглядала не лише не переконливо, але й була трагічною для подальшої долі Польщі. Саме в цей час німецьке верховне командування вже надавало Гітлеру план воєнних операцій проти Польщі. Про загрозу, що нависла над польською державою, свідчило зроблене Німеччиною ще 28 квітня 1939 року повідомлення про те, що у зв'язку з укладанням польсько-англійської угоди про гарантії німецька сторона вважає польсько-німецьку декларацію про ненапад від 1934 року такою, що втратила чинність. Однак, навіть після цього польське керівництво продовжувало підкреслювати своє небажання приєднуватись до будь-яких антигітлерівських блоків, у які входили СРСР. Польський уряд переоцінював свої сиди та не враховував якісну і кількісну перевагу військово-економічних та людських потенціалів Німеччини над Польщею. До того ж, не враховувалося саме головне - нова стратегія ведення блискавичної війни.
1 вересня 1939 року Німеччина вторглась на територію Польщі. Так розпочалася Друга світова війна.
Таким чином, можна зробити висновок, що впродовж 1933-1939 років відносини Польщі з Англією та Францією базувались на принципах "невтручання" та "умиротворення" Німеччини. Такі кроки західних держав пояснювалися прагненнями ліквідувати СРСР (спрямувати німецьку агресію на схід) та бажання здійснювати вплив на гітлерівську політику. Польща
Loading...

 
 

Цікаве