WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

польської держави в 1933-1939рр., проаналізувати події в зазначений період та визначити їх вплив на подальшу долю Польщі. Виходячи з поставленої мети в роботі вирішуються наступнізавдання:
- висвітлити відносини Польщі із Англією та Францією, з'ясувати роль західних держав у формуванні зовнішньої політики польської держави;
- простежити польсько-німецькі відносини у досліджуваний період, розкрити їх динаміку та вплив на трагічний фінал - початок бойових дій 1.09 1939р. і поразку Польщі у війні.
- Проаналізувати розвиток польсько-радянських відносин у 1933-1939рр., їх влив на формування зовнішньополітичної ситуації в цьому регіоні Європи.
Поставлені завдання визначають структуру роботи. Вона складається із вступу, 3-х розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури.
Розділ І
Польська зовнішня політика
стосовно Англії та Франції
(1933-1939рр).
В історії Польської держави ХХ століття, період 1933-1939рр мав доленосне значення.
В результаті перевороту в 1926 році до влади в Польщі прийшов уряд Ю. Пілсудського, який оголосив курс на "загальне оздоровлення" - "санацію". Наприкінці 20-х рр. "санаційному" уряду вдалося добитися часткової стабілізації внутрішньополітичної ситуації, покращився економічний стан країни. В цих умовах уряд вирішив змінити своє становище шляхом проведення виборів до сейму. Однак, відсутність масової партії та недостатня впливовість спеціально створеного "безпартійного блоку" (угруповання, до складу якого увійшли прибічники Пілсудського) привели до їх поразки 4 березня 1928 р. В цей час урядова опозиція (ППС, ХДП, ПСП), яка на початковому етапі проводила політику сприяння диктатурі, перейшла в наступ. Ситуація ускладнювалася й тим, що в самому "санаційному" таборі точилася гостра політична боротьба, яка приводила до частої зміни урядів (Бартель, Пілсудський, Бартель, Пілсудський). Вже на початку 30-х років внутрішньополітична ситуація суттєво загострилася. Спад промислового виробництва, погіршення становища польського населення, посилення залежності країни від іноземного капіталу - все це привело до послаблення позицій "санації" і чергові вибори до сейму у сеймі 1935р. засвідчили, що політика "санаційного" уряду не користується підтримкою населення. Створений табір національної єдності1 не врятував державу від політичної кризи. В Польщі продовжували наростати масові незадоволення політикою "санаційного" уряду.
Не останню роль в загостренні внутрішньополітичної ситуації відіграла зовнішня політика уряду в продовж 1933-1939рр. спрямована на створення польської держави "від моря до моря"2 -заради реалізації якої як потім покаже час, Польща була готова піти на будь-які поступки. В умовах загострення міжнародної обстановки це фактично привело до втрати Польщею незалежності в 1932р.
Також польська держава увійшла в 1933р -рік, який став переломним етапом в міжнародних відносинах. З приходом нацистів до влади в Німеччині і проголошення ними курсу воєнного переділу світу значно зросла напруга в міждержавних стосунках. Це вплинуло на зовнішню політику Польщі в1933-1939рр. - кардинально змінюються відносини з Англією та Францією, Німеччиною та СРСР.
До 1933р., тобто в роки економічної кризи, в умовах загострення міжнародних суперечностей посилюється протистояння між західними країнами та Радянським Союзом. Але вже у 1933 році ситуація почала змінюватись. Це було пов'язано з рядом причин. Радянська країна значно зміцнила своє внутрішньо економічне положення. Зросли реваншистські тенденції у зовнішні політиці Німеччини. Це вплинуло на розвиток взаємостосунків Польщі із Англією та Францією.
Але і тут мали місце певні протиріччя. В першу чергу, слід зазначити, що наприкінці 20-х - на початку 30-х загострилися англо-французькі стосунки. Англія, розуміючи прагнення та наміри Франції закріпити своє становище у Європі вимушена була шукати противагу, зближуючись з Німеччиною1. Так вже в червні 1935р. була заключна англо-німецька угода яка легалізувала морське озброєння Німеччини. Зовнішньополітичні позиції Франції в цей період поступово послаблювалися, що сприяло радянсько-французькому зближенню (в 1932р. між країнами був підписаний пакт про ненапад, а в жовтні 1933р. між СРСР та Францією відбулися переговори щодо заключення договору про взаємодопомогу). Суперечливість в англо-французьких відносинах не могла не позначитись на стосунках цих держав із Польщею.
"Санаційний" уряд, керуючись в зовнішній політиці великодержавницьким курсом на початку 30-х років пішов на зближення з Німеччиною. В першу чергу, така позиція пояснювалась тим, що правлячі кола Польщі перебували в половині антирадянських ідей та настроїв, тому відмовлялися від практичного співробітництва з СРСР. По-друге, вважаючи, що гітлерівська експансія буде направлено на південний схід, польський уряд прагнув розширити свої територіальні межі за рахунок Литви, Чехословаччини та СРСР. Німеччина пішла на цей крок лише з тактичної мети: "нейтралізувати" Польщу на початковому етапі підготовки до війни.
Це їй вдалося. В певній мірі , цьому сприяла і політика "умиротворення" західних держав. Остання базувалася на основних трьох елементах: на ілюзії, що політику Німеччини можна контролювати , на бажанні ліквідувати чи послабити СРСР шляхом спрямування німецької агресії на схід ; на стратегічній недооцінці сутності фашизму як загрози західним демократіям . фактично, цими кроками західні держави " сприяли" розгортанню німецької агресії.
Своєрідною ознакою переорієнтації зовнішньої політики Польщі в бік Німеччини стала ліквідація в1932 році військової місії Франції у Варшаві . В правлячих колах Франції на початку 30-х рр. виділялись дві тенденції у питаннях зовнішньої політики : одна частина прагнула до змови з гітлерівцями з метою організації агресії проти СРСР та країн Південно-Східної Європи ; інша-усвідомлювала загрозу та її можливі наслідки для Франції. Велике занепокоєння в правлячих колах Франції викликало поступове руйнування системи союзів на які спиралась держава в планах організації своєї безпеки та в прагненнях утримати в Європі позиції країни - переможниці у І світові війні. Про це засвідчили польсько-французькі переговори 10-11 травня 1935 року у Варшаві, на яких французький міністр закордонних справ Лаваль заявив, що основною метою тієї частини правлячих кіл, яку він представляє на переговорах, є не безпека в Європі, а угода з Німеччиною1. Саме з цих позицій він розглядав ідею пакту про ненапад та консультації лише як засіб досягнення угоди з Німеччиною. В таких умовах громадськість Франції підтримала ідею Радянського уряду щодо створення колективної безпеки в Європі. Явна відмова західних країн від усякої протидії німецькій експансії ставила під загрозу безпеку і саме існування Франції2. Це стимулювало переговори з
Loading...

 
 

Цікаве